Мітки: журналістика

До Другої світової війни гості та жителі Парижа, прогулюючись вулицею Лютес, могли побачити кам’яну постать на постаменті. Чепурний чоловік, спертий ліктем на стіл, тримав у руках перо і задумливо вдивлявся в небо. Про що він думав? Про бідних, чиї долі намагався врятувати? Про хворих, яких лікував? Про спраглих до новин французів, яких інформував? Ми можемо лише здогадуватись. Цим чоловіком був Теофраст Ренодо — французький лікар, благодійник, реформатор і «батько французької преси». Він уособлював образ праведника, що добрими справами закарбував своє ім’я в історії медицини та журналістики Франції. Та перш ніж…

«Ось бюлетень від CBS News: у Далласі, штат Техас, у кортежі президента Кеннеді пролунали три постріли. У перших повідомленнях йдеться, що президент був серйозно поранений під час цієї стрілянини», — такими словами розпочався екстрений випуск новин на каналі СВS 2 листопада 1963 року. Репортер Волтер Кронкайт, як завжди застебнений на всі ґудзики у своєму незмінному стриманому однотонному костюмі, того дня вийшов у ефір із заповненої цигарковим димом студії і, ледь стримуючи сльози під грубою оправою окулярів, першим повідомив про трагічну загибель 35-го президента. Новина, що змінила історію США, вийшла з…

Прізвище Джозефа Пулітцера знають без сумніву всі через засновану ним премію у галузі журналістики, літератури, музики і театру. Проте в переліку заслуг журналіста стоїть ще й звання «батька жовтої преси». Сьогодні цей жанр вважається низькопробним, вульгарним і сенсаційним, чимось таким, чого поважному журналістові варто остерігатись. То як так сталось, що в одній особі Джозефа Пулітцера вжились, з одного боку, образ засновника однієї з найуспішніших газет США, поборника правди і високих стандартів журналістики, а з іншого – батька найменш престижного виду преси? Пулітцер і шлях до журналістики «Жодне обличчя не було…

«Якщо ви хочете і далі працювати журналістом… це повне догоджання Путіну. В іншому випадку це може бути смерть, куля, отрута або суд – все, що наші спецзагони, сторожові пси Путіна, вважають за потрібне». За сім років, впродовж яких Анна Політковська висвітлювала другу чеченську війну, її тексти неодноразово викликали спротив як російської, так і чеченської влади. Їй неодноразово погрожували смертю. Двічі додавали до чаю отруту й навіть піддавали тортурам. Та цього було недостатньо, щоб завадити їй писати про найбільш вагомі трагедії. Анна була відвертим критиком політики Кремля в російській республіці Чечня…

Віртуалізація нашого світу та його видозміна набуває все більших обертів, чим активно користується ігрова індустрія. На полицях в магазині можна знайти гру, яка задовольнить будь-яке бажання вибагливого геймера – від фантастичної епопеї про людство майбутнього до середньовічного сетингу. Попри разючі відмінності в ігрових епохах, розробники намагаються привнести у свій віртуальний всесвіт близькі до нас реалії. За п’ятдесят років розвитку відеоіндустрії змінилося майже все: якість графіки, технології створення продукту, комп’ютери та консолі, аудиторія та підхід. З кожним роком відеоігри розширювалися, набирали ваги, отримували все серйозніші сюжети та цікавіші ігрові механіки. Відеоігри…

Як діяти представнику ЗМІ на передовій? Чи потрібна сучасному журналісту спеціальна освіта? Відповідає на ці та інші запитання, а також ділиться власною історією та пройденим шляхом Михайло Батіг – журналіст, перший генеральний директор УНІАНу, народний депутат Верховної Ради України першого скликання. – Пане Михайле, як розпочалася ваша історія? Де Ви навчалися? – Я двічі вступав на юридичний факультет Львівського університету, дуже хотів стати слідчим. Хоча мене більше цікавив педагогічний аспект юридичного фаху. Я тоді думав: от подивлюся будь-якому бандюзі в очі, а він стане чемним і порядним. Після двох років…

Уявне інтерв’ю з Ришардом Капусцінським на основі його твору «Автопортрет репортера». Людина, яка хотіла підписувати «вироки історії», яку цікавили всі дрібниці, не лише людські вчинки, а й почуття. Людина, яка зазнала злиднів, їла та пила те ж саме, що люди в Африці, перенесла багато хвороб, багато разів ризикувала своїм життям, щоб писати про сучасну історію «третього світу». Ришард Капусцінський – класик польського репортажу та один із найвідоміших польських мандрівників. – Знаю, Ви бували у різних країнах та любите вивчати нові. Розкажіть про це. – Так, це правда. Я просто наділений…