Зерна пам’яті. Голодомор 1932-1933 рр. До річниці Голодомору Найактуальніше Творчість наших читачів 

Зерна пам’яті. Голодомор 1932-1933 рр.

Щороку, в четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору. У цей день ми схиляємо голови, запалюємо свічки і згадуємо тих, чиї голоси намагалися змусити мовчати, але які назавжди залишили слід у нашій землі і в наших серцях. Сьогодні, тримаючи в руках свічку, ми зберігаємо в серцях зерна пам’яті – тихі, але незнищенні свідки минулого. У кожному такому зерні – недожиті долі та недосказані історії. Вони проростають не в землі, а в нашій свідомості, в наших дітях, у нашій силі бути нацією, що не забуде. Бо доки горить свічка, а…

Читати далі
Архітектоніка високості духу. Пам’яті поета Володі Магдисюка-Менькача Культура Найактуальніше 

Архітектоніка високості духу. Пам’яті поета Володі Магдисюка-Менькача

Спочатку хотіла назвати свої роздуми про вибрані вірші Володі Магдисюка-Менькача «Турія. Декалог» – «Архітектоніка високості слова». Потім змінила заголовок. До цього спонукала постать автора. Дух згромаджує знання і переконання, характер і темперамент… Саме він надає енергію слову. Збірка поезії має ще один суспільний штрих. Вона побачила світ 2021 року завдяки старанням відомої журналістки Ніни Долінчук. Вона не лише її літературний редактор та коректор на волонтерських засадах, але й організатор доброчинців для друку видання. Засадничість у цілісності Ми звикли до імені «Володимир». Поет залишив право на «Володя». Не треба поправляти й…

Читати далі
Що станеться, коли ви вб’єте вашого короля Історія Дайджести Найактуальніше 

Що станеться, коли ви вб’єте вашого короля

New Yorker, 17 квітня 2023 р. Автор: Адам Ґопнік (Adam Gopnik). Оригінальний текст: https://www.newyorker.com/magazine/2023/04/24/the-blazing-world-jonathan-healey-book-review. Переклав Юрій Мельник. Після Англійської революції – та експерименту острова з республіканством – справжню реставрацію не планували. Серед пишноти (і жахливої сімейної інтриги) наближення коронації багато говоритимуть про стійкість британської монархії протягом століть, і, можливо, менше про те, як перший король Карл завершив своє правління: йому публічно відрубали голову, поки народ радів або ахав. Перша сучасна революція, англійська, що розпочалася у 1640-х роках та замінила монархію республіканською співдружністю, не зовсім перебуває у центрі нашої уваги. Подумайте…

Читати далі
«Вандрує світ до власних милиц…» Культура Найактуальніше 

«Вандрує світ до власних милиц…»

Поезія народжується у тиші. На самотині. Тоді, коли розмовляєш з Богом Його Словом… «Сповідь вітрєка» коломиянина Мирослава Лазарука – це та високість її духу, від якого серцю стає легко, зболеному російсько-українською війною та застиглому в чеканні справедливого миру. Особливість поетичної книги з працею спраглої до молитов і життя душі автора впродовж десятьох років (2014–2024) у тому, що відроджує давню гуцульську мову, ту, що з високих Карпат… Штрихи до творчого портрета Мирослава Лазарука – це пізнання людяності, устремління до гармонії життя без воєн, сакральність у небесному й земному. «Де треба воювати, важчают…

Читати далі
У 2016 році моя порада людям покинути соціальні мережі стала вірусною. У 2024 році я проігнорував власну пораду Дайджести Найактуальніше 

У 2016 році моя порада людям покинути соціальні мережі стала вірусною. У 2024 році я проігнорував власну пораду

New Yorker, 15 січня 2025 р. Автор: Кел Ньюпорт (Cal Newport). Оригінальний текст: https://www.newyorker.com/culture/infinite-scroll/what-happened-when-an-extremely-offline-person-tried-tiktok. Переклав Юрій Мельник. У 2013 році я написав допис у блозі під назвою «Чому я ніколи не приєднувався до Facebook». Соціальні мережі стали настільки повсюдними, що я відчував себе зобов’язаним виправдати свою позицію; я зазначив, що мені вони не потрібні, бо вони не вирішують жодних реальних проблем у моєму житті. Допис викликав енергійну дискусію в розділі коментарів, що призвело до серії подальших есеїв, у яких я спробував спростувати аргументи на користь таких платформ, як Facebook і…

Читати далі
Україна як палімпсест або письменницькі рефлексії над «НЕОЧЕВИДНИМ» Культура Найактуальніше 

Україна як палімпсест або письменницькі рефлексії над «НЕОЧЕВИДНИМ»

Нещодавно вийшла у світ книга публіцистики Лариси Івшиної «Неочевидне», яка стала підсумком-свідченням потужної 25 річної інтелектуальної праці головного редактора всеукраїнської газети «День». Книжка вибраної есеїстики Лариси Івшиної «Неочевидне» містить вже від початку могутній життєтворчий потенціал. Її підзаголовок – «Думки щасливого Сизифа». Погодьтеся, що міф про Сізіфа чи Сизифа (теж красномовно, погодьтеся – два «і» чи два «и») завжди відсилає до нелюдських терпінь царя, що був покараний богами і мусив постійно котити на гору камінь, який завжди скочувався вниз. Альбер Камю назвав царя Сизифа «щасливим», маючи на увазі урочисту святість, екзистенційну…

Читати далі
Україна – це ми Найактуальніше Суспільство Творчість наших читачів 

Україна – це ми

Україна – це ми. Як багато глибокого змісту закладено в цих словах. Адже, Україна, як великий дім, який будує кожен з нас, своїми думками, поглядами, діями. Наша сила і міць, наша мужність і гарт, наша віра і незламність були і будуть крицею міцного фундаменту великого народу. Народу, який споконвіків славився своєю відвагою, нескореністю духу і непереборною жагою до волі. Ми – той народ, який ціною власного життя здатен відстоювати свою незалежність і свободу. «Україна – це ми» – знову і знову, немов молитву, шепоче кожен українець чи українка, свідомо розуміючи відповідальність…

Читати далі
Степан Процюк: «Роман про Чикаленка є однією із найчитаніших моїх книжок» Культура Найактуальніше 

Степан Процюк: «Роман про Чикаленка є однією із найчитаніших моїх книжок»

Розмова зі Степаном ПРОЦЮКОМ, українським письменником, автором біографічних психодрам, романів та есе, номінантом на Шевченківську премію, членом українського відділення міжнародного ПЕН-клубу, вестиметься навколо нового твору про Євгена Чикаленка «Пан», що вийшов наприкінці 2024 року у видавництві «DISCURSUS». Ольга Квасниця: «Легко любити Україну до глибини душі. А ви полюбіть її до глибини власної кишені», – слова Євгена Чикаленка, які стали мотто для свідомих українців у час російсько-української війни. Однак що насправді ми знаємо про цю людину? І чи знаємо? Адже це був не просто аграрій, меценат і видавець газети «Рада». Він…

Читати далі
Теофраст Ренодо: як лікар створив першу газету Медіа Найактуальніше 

Теофраст Ренодо: як лікар створив першу газету

До Другої світової війни гості та жителі Парижа, прогулюючись вулицею Лютес, могли побачити кам’яну постать на постаменті. Чепурний чоловік, спертий ліктем на стіл, тримав у руках перо і задумливо вдивлявся в небо. Про що він думав? Про бідних, чиї долі намагався врятувати? Про хворих, яких лікував? Про спраглих до новин французів, яких інформував? Ми можемо лише здогадуватись. Цим чоловіком був Теофраст Ренодо — французький лікар, благодійник, реформатор і «батько французької преси». Він уособлював образ праведника, що добрими справами закарбував своє ім’я в історії медицини та журналістики Франції. Та перш ніж…

Читати далі
Найдовіреніша людина Америки: ким був Волтер Кронкайт? Медіа Найактуальніше 

Найдовіреніша людина Америки: ким був Волтер Кронкайт?

«Ось бюлетень від CBS News: у Далласі, штат Техас, у кортежі президента Кеннеді пролунали три постріли. У перших повідомленнях йдеться, що президент був серйозно поранений під час цієї стрілянини», — такими словами розпочався екстрений випуск новин на каналі СВS 2 листопада 1963 року. Репортер Волтер Кронкайт, як завжди застебнений на всі ґудзики у своєму незмінному стриманому однотонному костюмі, того дня вийшов у ефір із заповненої цигарковим димом студії і, ледь стримуючи сльози під грубою оправою окулярів, першим повідомив про трагічну загибель 35-го президента. Новина, що змінила історію США, вийшла з…

Читати далі