Автор: Ольга Демидчук

До Другої світової війни гості та жителі Парижа, прогулюючись вулицею Лютес, могли побачити кам’яну постать на постаменті. Чепурний чоловік, спертий ліктем на стіл, тримав у руках перо і задумливо вдивлявся в небо. Про що він думав? Про бідних, чиї долі намагався врятувати? Про хворих, яких лікував? Про спраглих до новин французів, яких інформував? Ми можемо лише здогадуватись. Цим чоловіком був Теофраст Ренодо — французький лікар, благодійник, реформатор і «батько французької преси». Він уособлював образ праведника, що добрими справами закарбував своє ім’я в історії медицини та журналістики Франції. Та перш ніж…

«Ось бюлетень від CBS News: у Далласі, штат Техас, у кортежі президента Кеннеді пролунали три постріли. У перших повідомленнях йдеться, що президент був серйозно поранений під час цієї стрілянини», — такими словами розпочався екстрений випуск новин на каналі СВS 2 листопада 1963 року. Репортер Волтер Кронкайт, як завжди застебнений на всі ґудзики у своєму незмінному стриманому однотонному костюмі, того дня вийшов у ефір із заповненої цигарковим димом студії і, ледь стримуючи сльози під грубою оправою окулярів, першим повідомив про трагічну загибель 35-го президента. Новина, що змінила історію США, вийшла з…

Прізвище Джозефа Пулітцера знають без сумніву всі через засновану ним премію у галузі журналістики, літератури, музики і театру. Проте в переліку заслуг журналіста стоїть ще й звання «батька жовтої преси». Сьогодні цей жанр вважається низькопробним, вульгарним і сенсаційним, чимось таким, чого поважному журналістові варто остерігатись. То як так сталось, що в одній особі Джозефа Пулітцера вжились, з одного боку, образ засновника однієї з найуспішніших газет США, поборника правди і високих стандартів журналістики, а з іншого – батька найменш престижного виду преси? Пулітцер і шлях до журналістики «Жодне обличчя не було…