Він був нашим добрим приятелем Найактуальніше Суспільство 

Він був нашим добрим приятелем

Ще вчора мала намір писати про добро, про поняття «морально доброго» як провідну ідею філософії українців, про доброту як основну рису нашого національного характеру, про те, що генні рецептори українців провокують в нас бажання добродіяти… Сьогодні ж, приголомшена новиною зі Сходу України, озлоблено повторюю слова майстерного прозаїка та публіциста Євгена Дударя: «Боже-боже-боже… Я вдячний тобі, Господи, що ти сотворив мене християнином. Але інколи мені так хочеться стати мусульманином, ні-ні, не для того, щоб око за око чи зуба за зуба, а для того, щоб гідно і достойно дати по зубах…

Читати далі
Демаркаційна лінія нашого суспільства Найактуальніше Суспільство 

Демаркаційна лінія нашого суспільства

Чіпізація, теорія змови, церковний вірус, суперечливий курс з біоетики і homo sapiens, які зреклися цього звання. Людство загалом і наш народ зокрема – поділені, і демаркаційна лінія цього поділу проходить через його свідомість, а тому вловити її дуже нелегко. Зате охочих скористатися цим поділом не бракує. Останні місяці всесвітнього карантину, який переживає сьогодні все людство, стали для нього лакмусовим папірцем, «забарвившись» кількома кричущими фактами. «Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?… Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?», – запитує Улас Самчук далекого 1941 року…

Читати далі
Епідемія депресії Думки з приводу Найактуальніше Суспільство 

Епідемія депресії

Нас бомбардують з усіх боків інформацією про наслідки коронавірусної інфекції для здоров’я. Мабуть, у світі не існує медіа, яке хоч раз не публікувало б інформацію, пов’язану з COVID-19, статистикою, кількістю заражених, смертю, перебігом хвороби, профілактикою. Карантин, соціальна дистанція, обмеження мобільності та вимушена ізоляція у власних будинках… Протидія пандемії може стати збудником наступної – депресії. Тихий вбивця, який не поширюється повітряно-крапельним шляхом, ним неможливо заразитися від іншої людини, він розвивається у свідомості особи, харчується її психікою. Події останніх кількох місяців є безпрецедентними. Історія не пам’ятає другого подібного випадку, навіть на піку…

Читати далі
Білий цвіт Чорнобиля Найактуальніше Суспільство 

Білий цвіт Чорнобиля

Чорнобиль… Навіть у серці луною віддається вигоріле радіонуклідами життя цього чарівного містечка, яке обірвалося 26 квітня 1986 року. Хоча чому ж обірвалося? Адже зона живе, лише поділилася на дві частини: Чорнобиль – людям, а Прип’яттю володіє природа. А десь там у паралельній реальності в цьому куточку вічно панує весна… Ліквідатор аварії на ЧАЕС, житель с. Луговики, мій дід Буряк Микола Петрович погодився на інтерв’ю до 34-ї річниці аварії на ЧАЕС. Він один із тих людей, які не покинули рідний край і, не зважаючи ні на що, лишилися тут жити. –…

Читати далі
Місто-привид або трагедія, що нас змінила Найактуальніше Суспільство 

Місто-привид або трагедія, що нас змінила

Вона забрала величезну кількість життів, занапастила долю тих, хто мав будувати майбутнє, перевернула історію з ніг на голову. А її наслідки переслідують нас уже 34 роки. Вона – це аварія на Чорнобильській АЕС. Тут немає людей, але присутня жахлива історія. Тут завмерло життя, а клаптики цивілізації поступово поглинає природа. Тут немає світла, тут зупинився час. Ні, це не покинуте поселення у Джунглях. Це Україна, Київська область, місто Прип’ять. Жахливу ніч з 25 на 26 квітня, що змінила долю кількох мільйонів людей, українці згадують з болем у серці, співчувають постраждалим, вшановують…

Читати далі
Стежками пам’яті Поліського Найактуальніше Суспільство 

Стежками пам’яті Поліського

«Милий наш Поліський край Ніхто нам більше не поверне, І не знайти ніде нам рай, Бо наші душі тут померли».           Д. Д. Герасименко Полісся… Сповнена сонцем і пахощами земля. Навіть приємно вимовляти назву цього неймовірно прекрасного краю, присвистуючи – ПоліССя… Це місцинка унікальна своєю неповторністю, іншої такої не знайдеш у всьому світі, що могла б зрівнятися з нею, з милим Поліським краєм. Його оспівують, про нього пишуть, досі він не сходить з вуст людей, бо поки живий хоча б один поліщук, живе й Полісся. Адже багатство його не тільки…

Читати далі
«Промприлад.Реновація»: як старий завод став центром франківської урбаністики Найактуальніше Суспільство 

«Промприлад.Реновація»: як старий завод став центром франківської урбаністики

Субота, майже друга година, я заходжу на територію старого заводу «Промприлад» і піднімаюся на третій поверх. Від таких приміщень мимоволі очікуєш атмосфери гри «S.T.A.L.K.E.R.», але тільки не тут. На «Промі» кипить життя: в офісах працюють люди, у конференц-залі обговорюють покращення ґрантової системи, на барі й літній терасі відпочивають працівники й відвідувачі. Завод є однією з основних локацій різноманітних фестивалів – тут проводять івенти в рамках Porto Franko, Carpathian Space, Design Village. Минулого року «Промприлад» став платформою для City Scanning Session – фестивалю урбаністики. В його рамках відбулася екскурсія-перформанс «Скори Прому»,…

Читати далі
НІЧОГО ЗАНАДТО… Дещо про екологічну деградацію Найактуальніше Побачене. Почуте. Прочитане Суспільство 

НІЧОГО ЗАНАДТО… Дещо про екологічну деградацію

На початку – спогад із перших післявоєнних років. Тривожних. Голодних. Облудних. Усі були стурбовані тим, що «другі совєти» (перші у 1939 році принесли мешканцям Західної України терор і брехню) знову впровадили до повсякденного життя безоглядний тоталітаризм – в сенсі перетворення людини на гвинтик злочинно-безглуздої системи. Це відчувалося навіть у початкових класах середньої школи. І лише вдома, у колі родини ми «зрівноважували» похмуру настроєвість. Рятували нас релігійність, національний дух. І – воістину! – повсякденний контакт з довколишньою природою. Безпосередній та уявний – маю на увазі опис незрівнянної української природи Шевченком, Франком,…

Читати далі
«Найважче – вимушена бездіяльність…» – колишній доброволець із позивним «Змій», офіцер ЗСУ Найактуальніше Суспільство 

«Найважче – вимушена бездіяльність…» – колишній доброволець із позивним «Змій», офіцер ЗСУ

Що найбільше гнітить, коли безвиїзно перебуваєш на лінії зіткнення, чому населення не відчуває перебігу воєнних дій у державі, з чим стикаються наші бійці після повернення, як журналістам варто подавати новини з передової? Відповіді на ці й інші запитання, а також унікальна особиста історія – далі у розмові зі старшим лейтенантом, командиром механізованого взводу однієї з окремих механізованих бригад ЗСУ, колишнім добровольцем із позивним «Змій». ‒ У вас є військова освіта? Яка? ‒ Військова кафедра при Санкт-Петербурзькій (тоді – Ленінградській) Лісотехнічній академії у 1994 році. Після її закінчення отримав звання лейтенанта….

Читати далі
Жахіття голодоморного геноциду української нації в 1932-1933 рр. ХХ століття До річниці Голодомору Найактуальніше Суспільство 

Жахіття голодоморного геноциду української нації в 1932-1933 рр. ХХ століття

Мета космополітичних зайд і мамоністів – знищити хліборобський і добротворчий характер цивілізації української нації. Віддавна селянство репрезентувало у своїй душі український національний дух, реальний аристократизм. Відтак, за свідченням авторитетних вчених-істориків, філософів, психологів, етнологів, цей дух відтворений як в усній народній творчості, так і в мистецтві, найвидатніших творах письменників. «Сам Бог витає над селом!» – цими висновками Тараса Шевченка сказано все. А якщо додамо до цього глибину думки, одвічні поривання української душі в зоряні світи, що їх майстерно змалювали найвидатніші у світі поетеси від Марусі Чурай, Лесі Українки до Ліни Костенко,…

Читати далі