Категорія: Найактуальніше

В Луганській області є селище Лобачеве. Його населення – близько 300 людей. Воно маленьке і непримітне. Окрім того, саме тут проходить межа: річка Сіверський Донець розділяє територію України та українську землю, підконтрольну проросійським бойовикам. Міст, що поєднував обидві сторони, підірвали під час звільнення української сторони. Тепер територію українців та бойовиків поєднує довга натягнута мотузка. Мешканці сідають в човен, аби переплисти з одного берега на інший. Дехто перетинає цей кордон декілька разів на день. Недалеко від кордону у звичайному будинку живе чоловік з родиною. Помітивши українських військових, виходить із дому. «Що…

Неоголошена Росією, не перетворена в національно-визвольний рух українською громадою, війна на сході України триває. Однак, як не дивно, у неї, ненависної всім і кожному, є одна значна перевага, яку не помітити неможливо. Війна – наче лакмусова стрічка, що в часі лихоліть серед тисяч громадян виявляє справжніх Героїв, франкових «революціонерів», нащадків козаків та січових стрільців – тих, хто при найменшій загрозі вторгнення ворога без вагань стає на захист кордонів своєї країни. Таким винятково хоробрим та відданим Україні і її народові виявися й наш земляк Леонід Морошан (на фото вгорі) із села…

– О, знову Ви! Кореспондентка зі Львова, правильно? – Я. Відповідаю тихо і втомлено підходжу до чоловіка. Майже двадцята година, дивно тут побачити когось на вулиці о такій порі. У Станиці Луганській гучно було 31 березня, наступного дня ж оголосили перемир’я. Після півночі тут справді стихло. Було чутно вибухи десь далі, але бої йшли не тут. Хіба що снайпери працювали. Один боєць поранений. Кожного наступного дня тут стає дедалі гучніше. І канонади лунають не лише вночі. – Що нового побачили? Як тут у нас? Краще стало жити чи ні? –…