Симпатик Євросоюзу чи Трамп у спідниці? Найактуальніше Планета 

Симпатик Євросоюзу чи Трамп у спідниці?

7 травня на другому турі президентських виборів громадяни Франції вирішать долю не лише своєї країни, а й цілої Європи. І тут ідеться радше не про конкретні зміни, які відбудуться, якщо переможе той чи інший кандидат, бо, як свідчать найсвіжіші приклади, дуже часто передвиборча риторика сучасних політиків суттєво відрізняється від їхньої поведінки на посту.

Чи то Обама, який зарікався закрити Гуантанамо Бей і відмовлявся толерувати одностатеві стосунки до свого обрання, чи то Трамп, 100 днів якого підсумувала українська редакція «Радіо Свободи» і дійшла таких висновків: будівництво стіни на кордоні з Мексикою відкладене, заборона на в’їзд мігрантів скасована судом, договір про північноамериканську зону вільної торгівлі лишається в силі…

Так, звичайно, дещо з обіцяного Трампу вдалося зробити: триває процес перегляду ролі США в НАТО, скасовано більшість «зелених» ініціатив Обами, але вдасться не все й не так швидко, як робив вигляд Трамп. Ну, а зрештою, зовсім не обов’язково ходити за прикладами передвиборчого популізму аж за океан – пригадайте, відколи Порошенко обіцяв для українців безвіз із ЄС – із 1 січня 2015-го. Ми не маємо його до сих пір, хоч вже й недовго чекати.

Тому, коли говоримо про результат другого туру президентських виборів у Франції (яким би він не був), маємо на увазі не крах чи спасіння Європи, а перемогу тих чи інших ідей, сигнал про попит на ті чи інші зміни, адже, як правило, усі ми голосуємо за образ кандидата, у кращому разі – за його чи її програму, а не за те майбутнє, яке забезпечить нам переможець. Іншими словами, вибори покажуть, як налаштовані французи, і це насправді важливо. Хоча б тому, що всі думали, що знають, як налаштовані американці, а це виявилося не так.

Отже, носії яких ідей змагатимуться у Франції зовсім скоро? Якщо коротко, то симпатик Євросоюзу і Трамп у спідниці.

А між Ле Пен і Трампом дійсно багато подібного. Французька кандидатка, як і теперішній президент США, побудувала свою програму на засудженні теперішньої влади, людських страхах, закидах у бік мігрантів, обіцянках відмовитися від євро та провести референдум щодо виходу з ЄС.

Набагато гірше надаються до співставлення Хіларі Клінтон і Еманюель Макрон. Клінтон – американське минуле, зі значним досвідом, однак далеко не завжди позитивним; Макрон – молодий реформатор, який ще не встиг заплямувати свою кар’єру, а значить може розраховувати на певний кредит довіри від свого електорату.

Клінтон у багатьох американців (особливо в республіканців) асоціювалася із істеблішментом політичної доби Обами, і, хоч Макрон також неодноразово користувався політичним лобі Франсуа Олланда, він представляє новий і свіжий в очах теперішньої Франції політичний проект. Ось що пише з цього приводу журналістка російської служби «Радіо Свобода» Наталія Каневська:

«Центристам у Франції ніколи не вдавалося набрати суттєву політичну вагу навіть для того, щоб мати можливість впливати на результат другого туру. У цьому сенсу Еманюель Макрон, нова зірка на французькому політичному небосхилі, перемігши у першому турі виборів, є справжнім першопрохідцем»

Є й інші цікаві фактори, які додають віри в те, що Макрон має більше шансів у боротьбі проти Ле Пен, ніж восени Клінтон проти Трампа.

По-перше, Макрон, на відміну від Клінтон, чоловік, і це важливо. Хоч Америка й позиціонує себе найдемократичнішою країною в світі та й Франція в цьому плані не пасе задніх, але обрати жінку на головну посаду країни, я підозрюю, наважиться не кожен американець чи француз. Лише тому, що це жінка.

3 травня відбулися теледебати кандидатів
3 травня відбулися теледебати кандидатів. Переміг Макрон. © REUTERS

Це англійці звикли до жінок-лідерів, які часто-густо дають фору чоловікам: Єлизавета, Вікторія, Єлизавета II, Маргарет Тетчер, Тереза Мей… А от щодо відсутності ґендерних стереотипів в американців і французів я маю деякі сумніви. Отож, те, що Макрон – чоловік, а Ле Пен – жінка, має відіграти певну роль. По-друге, після фіаско американської соціології та успіху російських кібер-атак на США, у Німеччині та Франції почали значно більше уваги приділяти онлайн-безпеці, особливо перед виборами. На Мюнхенській конференції-2017 Анґела Меркель ледь не найбільшу частину свого виступу присвятила проблемі мережевої агресії; французи також намагалися запобігти кібер-атакам. Важливо також, що навіть прихильники Ле Пен не заперечують її зв’язок із Росією та прихильність до Путінаа. Манюель, у свою чергу, ледь не єдиний кандидат на цих виборах, який не показав своєї лояльності до Кремля. Ось що з цього приводу пише «Радіо Свобода Європа»:

На додаток до майбутнього ЄС, результат виборів може мати серйозний вплив на відносини Заходу з Росією. З чотирьох головних кандидатів, лише Макрон критикував уряд президента Росії Володимира Путінаа. Спостерігачі кажуть, що перемога Ле Пен або іншого кандидата зможе, швидше за все, підірвати єдність ЄС у підтримці тиску на РФ за допомогою санкцій і інших засобів.

Притостояння Еманюеля Макрона та Марін ле Пен українське видання Lustrum описало як «уже третю сутичку здорового глузду з популізмом і націоналізмом на Заході за останній час», маючи на увазі вибори в США та британський референдум. Хтозна, де саме більше здорового глузду. Поки що ясно лише одне: для України важливою є не стільки навіть перемога Макрона, скільки поразка Ле Пен. Якщо ж лідер ультраправого руху все ж таки скоротить відставання більш як у 20% і переможе в другому турі, доведеться ще посперечатися, чи Крим анексували за допомогою військової сили, чи «врятували» від фашизму, застосовуючи виключно демократичні інструменти. І це звучатиме особливо смішно з уст уже колишньої лідерки «Національного фронту».

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів)

Також буде цікаво: