Сенсовна поезія та пісня Культура Слово редактора 

Сенсовна поезія та пісня

Нещодавно, переглядаючи свої університетські конспекти, вкотре (!) замислилася й зачарувалася думками трьох знаменитих постатей ХIХ століття – американця Ральфа Волдо Емерсона, шотландця Томаса Карлейля та італійця Джузеппе Мацціні, а також видатного морального авторитету ХХ століття українця Євгена Сверстюка. Зважте: Емерсон – «Про рівень цивілізації треба судити не за цензом, не за розмірами міст, навіть не за врожаями, а за тим, яку людину вирощує суспільство»; Карлейль – «Найвищих здобутків осягнули ті нації, які створили найкращі поезію та пісні»; Мацціні – «Коли, читаючи сенсожиттєвий текст, я проливаю сльози на сторінки, відтак прощаю…

Читати далі
Тонни правди на барель нафти? Найактуальніше Слово редактора 

Тонни правди на барель нафти?

Для українців вибори лише іноді були моментом істини, а чуже волевиявлення – й поготів. Наша гідність, як правило, пробуджувалася після оголошення результатів голосування, які оголювали безпринципність більшості з бюлетенем у руках. У перемозі Емманюеля Макрона є один урок, який може стати великим застереженням для здрібнілих українських націоналістичних партій, чий рейтинг сьогодні становить близько 1-2 відсотків. Здавалося б, для перемоги Марін Ле Пен було більше передумов: імміграційна криза, теракти в Парижі та Ніцці, проблеми Європейського Союзу, який французи наполегливо створювали у всі повоєнні десятиріччя на засадах своїх же ж цінностей Великої…

Читати далі
Історія без заспокійливого Історія Слово редактора 

Історія без заспокійливого

25 травня 1918 року талановитий письменник і посередній політик Володимир Винниченко зробив у своєму щоденнику відомий запис: «Читати українську історію треба з бромом, – до того це одна з нещасних, безглуздих, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи вірніше: півдержавного) існування, що одгризалася на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія — ряд, безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриг, сварок, підкопування». Очевидно, таке безнадійне узагальнення було…

Читати далі
Віднині й докрайвіку Найактуальніше Світоглядні орієнтири Слово редактора 

Віднині й докрайвіку

Тези-розмислення про світ ХХI століття й місце України у ньому. Оскільки Україна – проблема світова, доконечно потрібно цілісно глянути на світ «мертвих, живих і ненароджених» (Тарас Шевченко). Маємо збагнути сенс кризи концепції світу, яка започаткувала жадобу владарювання, царство усередненої людини-функції, нині зануреної у швидкоплинні задоволення, кризи, що завершилася розбалансованістю суспільств, економічною міфологією. Відтак – тотальною стривоженістю. ДІАГНОЗ На часі: потреба структуризувати розум нації, збалансувати відчування, окреслити перспективу, у тому числі власний маршрут доби, задіяти вольовий потенціал, маючи перед собою найпереконливіший аргумент – досвід світової історії. ОТЖЕ: Два етапи влаштування буття…

Читати далі
Невмируще коріння українського дерева Діаспора Слово редактора 

Невмируще коріння українського дерева

У народі кажуть, що для того, аби залишити по собі бодай якийсь слід на Землі, кожній людині впродовж життя обов’язково треба посадити дерево. Насправді ж цього замало – треба, щоб висаджених дерев було більше, ніж зрубаних. Коли в Україні різні зайди впродовж століть намагалися під корінь вирубати дерево нашої духовності, тріски розліталися на всі боки, далеко за межі Європи й навіть за моря та океани. Окремі з цих трісок ставали забавкою сильного вітру, який, набавившись ними, залишав їх десь на узбіччях; інші – потрапляли в вогнища чужих народів, зігріваючи казани…

Читати далі
Аrs longa, vita brevis Культура Слово редактора 

Аrs longa, vita brevis

Мистецтво одухотворяє. Мистецтво рятує від тривіальної буденності. Мистецтво акумулює комбінації сенсів, сплітаючи їх у найнесподіваніші варіації. Мистецтво — спроба вхопити вічність на шляху від материнського лона до мороку землі, який долає кожна жива істота з нетлінною душею. Мистецтво береже пам’ять про своїх творців, несе їхні витвори крізь століття, уперто кидаючи виклик часу. Та не завше йому вдається струсити із себе геростратів-паразитів: ті лише чекають нагоди увіковічнити власне ім’я знищенням чужого сліду в культурі… Мистецтво багатолике й універсальне, красномовне і мовчазне водночас. Його відповіді — ілюстрація перманентних пошуків спраглих душ, а…

Читати далі
Зберегти землю: зберегти Україну Слово редактора 

Зберегти землю: зберегти Україну

Пригадую, як 2008 року філософ Сергій Кримський в інтерв’ю на тему світоглядної журналістики сказав мені ключову фразу: «Іде війна за землю! Відбувається страшна боротьба, яку не порівняєш з усіма цими політичними баталіями»… Боротьба за українські чорноземи почалася із здобуттям незалежності. Здійснені під керівництвом різних прем’єрів, Президентів недолугі агрореформи працювали проти інтересів народу країни. 68% селян, згідно з даними Інституту соціології НАН України (2012), не впевнені у своєму майбутньому, 76,8% не мають заощаджень. Це є свідченням того, що за роки незалежності влада не мала візії щодо політики ефективного використання землі, а…

Читати далі
Справжня широчінь планети Планета Слово редактора 

Справжня широчінь планети

Шановні читачі! До вашої уваги два урбаністичні краєвиди. Один для більшості з вас доволі знайомий, навіть попсово-тривіальний. Це, звісно ж, Нью-Йорк. Український обиватель, імовірно, впізнає обриси найбільш легендарних хмародерів міста, якого американці нарекли «Великим Яблуком». Тут, у Львові, ми можемо розібрати Нью-Йорк на деталі, на Мангеттен, Бруклін і Бронкс. Навіть якщо нам ніколи не доводилося бувати у цьому мегаполісі, ми краще чи гірше уявляємо собі Статую Свободи, Брайтон Біч, рекламний калейдоскоп Бродвею, жовті таксі, романтичне кружляння сніжинок на Різдво, благородних поліцейських штибу Брюса Вілліса, які перманентно борються зі злими геніями-джокерами,…

Читати далі
Вічний поклик Наука Слово редактора 

Вічний поклик

Дух першовідкривача – в природі людини. Незважаючи на ризики, загрозу нерозуміння чи й осуд сучасників, вона завжди вирушає на пошуки інших світів, інших життів. І чого ж вона прагне довести своїм вічним горінням?.. Може, нею керує благородне прагнення поліпшити життя своїм нащадкам, напов­нити його новими відтінками знань? Так і є, але здебільшого це усвідомлення приходить згодом, коли спадає гарячка пориву і настає час пояснювати суспільству, на що ж було витрачено стільки ресурсів. Однак головна, переважно неусвідомлена, мотивація людини-першопрохідця – елементарне ірраціональне прагнення визначити собі ціну. За якими ж критеріями визначати…

Читати далі