Категорія: Історія

Якби соціологи почали формувати рейтинг культурних стереотипів, нідерландські тюльпани напевно опинилися б у першій десятці. Золота чи срібла, мабуть, ця квітка все ж не завоює, але своє почесне місце між японською мангою й українським салом точно займе. Ще б пак, адже щороку Нідерланди стабільно експортують тюльпанових цибулин на понад 200 мільйонів євро. Проте ця благородна квітка не завжди позитивно впливала на економіку країни, ставши причиною справжньої ринкової бульбашки в далекому XVII столітті. Зважаючи на сьогоднішню фактично «монополію» Нідерландів на тюльпани, складно повірити, що вперше в Європі вони розцвіли лише всередині…

Часто ми, читаючи літературні твори про минулі епохи, мимоволі асоціюємо їх з правдивими свідченнями тих подій. Та чи варто сприймати все написане на віру? Розглянемо далі героїчні епоси Високого Середньовіччя на прикладі «Пісні про Роланда» та «Пісні про мого Сіда» і спробуємо з’ясувати чи вважати їх історичними документами, чи це типова міфологічна інтерпретація, або, сучасною мовою, фейк? Усі епохи мають своїх  героїв. Оспіваних у піснях, прозових літературних творах, легендах (а в сучасній інтерпретації – навіть в Інстаграм-блогах). Героїчний епос Пізнього Середньовіччя почав зароджуватися у X-XI столітті. Кожна поема має два…

Що ж таке менталітет? Менталітет – це так звана специфіка світосприйняття та світотлумачення, властива конкретному народові. І кожна нація — це свого роду індивідуальність, жива цілісність, головними ознаками якої є особливості психічного складу і типів мислення. Історія кожного народу є результатом взаємодії змінного соціального середовища і відносно незмінного складу духовного світу цього народу. Ментальність є своєрідним «характером» нації, народу, але найкраще, цей характер прослідковується у конкретній людині нашої держави. В повсякденному житті українець, можливо, і не усвідомлює такі наукові категорії, як «ментальність» чи «менталітет». У процесі спільного проживання з іншими…

«Вмерти за Україну – це жити вічно!». Так лунає один із лейтмотивів життя референта української пропаганди, людини потужного ґарту з душею поета і завзятого поборника «більшовицького крутійства» та рабської свідомості, «сурмача УПА» й редактора підпільних часописів «Шлях перемоги» та «Чорний ліс» – Михайла Дяченка («Марка Боєслава», або «Гомона»). Це коротка ретроспективна мандрівка на сторінки його історії, у «русло суворих літ»… – Михайле Васильовичу, опишіть, будь ласка, коротко Ваші думки про значення УПА для розвитку української державності. – В часи, може, найтяжчі в нашій історії, коли український народ знайшовся між пащами двох…

Ранок 20 березня 1911 року видався ясним і морозним, чи не найхолоднішим за всю тогорічну весну. Та жителі Лук’янівки, однієї з околиць Києва, здригались геть не від низької температури чи пронизливих поривів вітру. Вранці 20 березня 1911 року в невеликій печері поблизу цегельного заводу Зайцева знайшли жорстоко понівечене юначе тіло. Труп було зафіксовано в сидячому положенні, руки зав’язано за спиною. Хлопчик був майже повністю роздягнений: його тіло прикривали лишень спідня білизна, одна панчоха та шматки жовтої глини. Неподалік на долівці недбало лежала верхня одіж, з кишені куртки визирав клапоть білої…