Нідерландський біткоїн XVII століття Історія 

Нідерландський біткоїн XVII століття

Якби соціологи почали формувати рейтинг культурних стереотипів, нідерландські тюльпани напевно опинилися б у першій десятці. Золота чи срібла, мабуть, ця квітка все ж не завоює, але своє почесне місце між японською мангою й українським салом точно займе. Ще б пак, адже щороку Нідерланди стабільно експортують тюльпанових цибулин на понад 200 мільйонів євро. Проте ця благородна квітка не завжди позитивно впливала на економіку країни, ставши причиною справжньої ринкової бульбашки в далекому XVII столітті.

Зважаючи на сьогоднішню фактично «монополію» Нідерландів на тюльпани, складно повірити, що вперше в Європі вони розцвіли лише всередині XVI століття. Якщо зазирнути у «технічний паспорт» рослини, то побачимо, що її прописка – країни близького Сходу: сади Персії, Вірменії та Туреччини. На той час тюльпани вже встигли зробити непогану кількасотрічну кар’єру, ставши улюбленою квіткою султанів. В імперії ця квітка вважалася символом любові Аллаха до віруючих і коштувала набагато дорожче, ніж людське життя. Султан Мехмед II, наприклад, мав 12 садів з тюльпанами, які доглядали 920 садівників; красу квітів оспівували Омар Хаям і Гафіз, а на їхню честь проводили навіть спеціальні свята-фестивалі.

До Європи ж султанів улюбленець прибув без особливих почестей – у кишені Ож’є Гіслена де Бусбека, австрійського посла в Османській імперії та великого шанувальника екзотичних рослин. У 1554 році він повернувся з Константинополя до Відня разом із небаченими раніше квітами, схожими на тюрбани. На думку науковців, назва рослини дійсно походить від османсько-перського «tülbend», що позначало тканину, з якої виготовляли турецькі головні убори.

Квітки тюльпану дійсно дуже сильно нагадують традиційний головний убір. Фото: Shutterstock; Andy Hollandbeck

Тож тюльпани посадили в садах імператора Фердинанда I, а французькому ботаніку Карлу Клузіусу, що доглядав за ними, вдалось акліматизувати їх відповідно до нових погодних умов. Трохи згодом квітка з’явилася у Франції, якій протягом нетривалого часу вдалось втримати монополію на забезпечення цибулинами заможних клієнтів з Англії, Нідерландів та Німеччини. Однак естетичної функції деяким багатіям видавалось замало, тому деякий час рослину навіть намагаються зробити зіркою вишуканого столу. Так в Німеччині тюльпан здобрювали цукром, а в Англії подавали з гострими приправами, олією та оцтом. На щастя, кулінарні експерименти минули без значних жертв.

На початку XVII століття у Франції сталося перше в європейській історії ажіотажне зростання цін на тюльпани. Однак про цей період збереглися лише анекдотичні свідчення: про мельника, який обміняв свій млин на один саджанець рідкісного сорту «Mère brune», чи про молодих чоловіків, які хотіли в посаг за наречену отримати цибулину «Mariage de та fille» (назву якої іронічно можна перекласти як «одруження вашої дочки»). Та це були лише квіточки – ягідки проросли в Амстердамі.

Золота доба і тюльпани теж… золоті

Через деякий час Карла Клузіуса запросили працювати до ботанічного саду в нідерландському університеті. І він, певна річ, погодився, адже хто б з нас і сьогодні не погодився поїхати на заробітки в Нідерланди. При цьому з тюльпанами вже вкотре обійшлись геть не по-султанськи неґречно і нелегально переправили через кордон. Навесні 1594 року у Нідерландах розцвів перший тюльпан.

Можливо, якби квіти потрапили сюди на століття раніше чи пізніше, тюльпанова лихоманка минула б відносно легко, обмежившись легким зачудуванням. Однак на початку наступного століття країна переживає найбільший в своїй історії розквіт голландського мистецтва, науки та торгівлі й займає провідні позиції у світі за військовою могутністю. Настає Gouden Eeuw, Золота доба Нідерландів, що збагатила як державу, так і її громадян. А, як нам відомо, чим більше людина має, тим сильніше зростає спокуса мати – і показати – більше. А що, як не тюльпан, квітка султанів та аристократів, могло повною мірою продемонструвати непересічні статки?

Перші ознаки справжньої тюльпаноманії почали проявлятися у 1633 році. За словами літописця Теодора Веліуса, влітку того року ціни на тюльпани різко зросли, і один житель міста Хорн віддав свій кам’яний будинок в обмін на три цибулини, інший — обміняв на цибулини своє фермерське господарство.

Тюльпани простих сортів тоді коштували відносно недорого — 200 цибулин, подаровані турецькому султану, оцінювали приблизно в 57 гульденів. Це – дохід кваліфікованого ремісника за 2 місяці. Однак на кожен «ванільний» екземпляр припадало з десяток «мутантів», які, певна річ, коштували набагато дорожче. За тогочасними переконаннями, природа любила цю квітку і без кінця гралася з нею, створюючи все нові й нові сорти. У результаті кількість найменувань в облікових книгах переважила сотню, а згодом і дві. «Дива», «Смарагди», «Зразки досконалості», «Королівські агати», «Діани», «Арлекіни», «Строкаті», «Діани», «Адмірали», «Герцоги», «Королі» і ще десятки набагато вигадливо-химерних експонатів й стали причиною колапсу. Як писав у нарисах «Натюрморт із вудилом» Збіґнєв Герберт:

«Коли гра точиться з використанням незначної кількості карт, вона зазвичай банально простацька та завершується швидким підсумком; коли, натомість, гравці оперують, скажімо, кількома колодами, це відкриває простір для застосування складних комбінацій, інтелігентної стратегії, виваженого ризику і завбачливих методик. Подібне сталось і з тюльпаном — треба було тільки узгодити, які ґатунки віднести до тузів, а які до мізерії».

Semper Augustus, акварель XVII століття

Тузом у цій колоді, беззаперечно, був «Semper Augustus» або ж «Август назавжди», який з’явився через хворобу рослини. Та хвороба не важила нічого, допоки бездоганно білі пелюстки, вздовж яких пробігають рубінові жилки, милували око. Іще більше чару квітці додавав той факт, що екземплярів даної квітки було всього 12, і усі вони належали одній людині. Ціна однієї цибулини зростала аж до 10 000 гульденів у пік лихоманки в 1637 році, та покупців на такий товар не знайшлося. Єдина правдиво відома угода — коли таку цибулину продали за 1000 гульденів, тобто приблизно 10 кг срібла або майже кілограм золота.

За цибулину тюльпана Віцекороль (яка коштувала вдвічі менше за Semper Augustus) свого часу пропонували:

  • 2 вози пшениці;
  • 4 вози жита;
  • 4 вгодованих воли;
  • 8 вгодованих свиней;
  • 12 вгодованих овець;
  • 2 бочки вина;
  • 4 барила найкращого пива;
  • 1000 фунтів сиру;
  • ліжко, одяг і срібний кубок.

Існує також байка, ніби одного англійського моряка запроторили за ґрати лише тому, що він з’їв цибулину. Бідолаха стягнув трофей з чужого городу, переплутавши його зі звичайною цибулею. За вартістю «страва» виявилася еквівалентною річному раціону всього екіпажу корабля.

Падіння піраміди

Найбільший спалах тюльпанової манії припадає на 1634–1637 роки. На цьому етапі ціни на рідкісні сорти зростали щодня мало не в геометричній прогресії. Нідерландці із підприємницькою жилкою купували цибулини не для того, щоб згодом зробити квітку окрасою саду, а щоб продати завтра чи післязавтра за вдвічі більшу суму. Прибуток від вигідної угоди міг в десятки (!) разів перевищити реальну собівартість, а покупці й продавці «крутили педалі» все швидше й швидше, не зважаючи більше на здоровий глузд. Адже мало хто задумувався про те, що одного дня цей велосипед зламається і ціни не виростуть, а навпаки — впадуть.

Даних, які б з точністю відобразили кількість «захворювань» на тюльпанову лихоманку немає. Ця епідемія, на відміну від чуми чи навіть того ж коронавірусу, не залишила по собі хоча б розмитої статистики, оскільки вразила не людське тіло, а психіку. Однак дослідники припускають, що «хворих» могло налічуватись приблизно кілька десятків тисяч, і лише вкрай мала частина з них мала хоч каплю компетентності в ботанічних науках. Адже більшість складали багатії та вуличні волоцюги, купці та ремісники, студенти та моряки, селяни та художники – одним словом спекулянти.

У 1634-1635 роках на зміну звичайним угодам купівлі-продажу прийшли ф’ючерсні контракти. Тюльпани – досить невибагливі квіти, однак йти проти примх зимової пори все ж не наважувались. А оскільки торгівля не могла чекати по пів року, на ринку з’явився особливий сорт тюльпанів – дозвольте охрестити його «Котом Шредінгера». Тобто такий, що існує і не існує водночас: продавали вже не реальні цибулини, а ті, які ще навіть не встигли посадити. Це, фактично, торгівля уже не тюльпанами, а назвами тюльпанів, які до того ж коштували у 20 разів дорожче, ніж справжній товар, який росте у землі.

На возі — богиня Флора, яка тримає у руках три найцінніші ґатунки тюльпана — “Semper Augustus”, “Генерал Бол” та “Адмірал Горн”. Навпроти неї п’ять символічних постатей — Нікчема, Жадібний до Багатств, Пияк та дві дами: Марна Надія і Нужда. За возом біжить велика юрма людей, які волають: “Ми теж хочемо розбагатіти”. Сюжет полотна “Тюльпаноманія” Гендріка Геррітца Пота

Влітку 1636 до старої системи додалися «народні» торги в тавернах і борделях, деякі з яких навіть облаштували для аукціонів спеціальні кімнати. На початку тюльпаноманії засідання таких колегій тривали по парі годин, а в розпал — практично цілодобово. Процес супроводжувався рясними застіллями – «божевіллями натовпу», про які писав історик Чарльз Маккей. Алкоголь своєю чергою тільки підігрівав азарт покупців, а в разі програшу і розв’язував кулаки, стаючи причиною вуличних гармидерів.

Така неоподаткована підприємницька діяльність не могла не привернути увагу влади, хоча у цьому випадку податки непокоїли уряд найменше. Тюльпаноманія як явище передбачала серйозну загрозу для економіки загалом, тому діяльність торговельних «клубів» намагались припинити розпорядженнями та указами. Однак заборона торгівлі лише перевела тюльпановий ринок в тінь, перетворивши його на своєрідну заборонену гру.

На початку листопада 1636 року, коли з’явилися перші відомості про результат битви при Віттштоці (за результатами якої голландці втратили один із ринків збуту), ціни на цибулини впали у сім разів. Аристократи почали розпродавати свої найкращі екземпляри, і пропозиція рідкісних тюльпанів несподівано зросла. Почалася спекулятивна гра, під час якої ціни знову почали бурхливо зростати.

Відома, наприклад, історія про одного амстердамського садівника, який в січні 1637 року купив цінну тюльпанову цибулину всього лиш за 1250 флоринів. Однак щастя від вигідної угоди протривало рівно до того моменту, поки він не збагнув, що не зможе продати її ні дорожче, ні по собівартості, ні навіть за половину витраченої суми. Покупці просто не могли собі цього дозволити, адже стався стрімкий курсовий спад, і гра вже йшла не за те, щоб заробити, а за те, щоб якнайменше втратити. Ціна на окремі екземпляри впала чи не в 100 разів, зате стрімко зросла кількість судових позовів між продавцями та покупцями.

У квітні 1637 року Генеральні штати видали указ, згідно з яким усі спекулятивні угоди було анульовано, а максимальна вартість тюльпанової цибулини не могла перевищувати 50 флоринів. Король тюльпанів Semper Augustus віднині коштував одну соту нещодавньої біржової ціни. Втім його доля склалась іще трагічніше, повністю відповідаючи долям тюльпанових спекулянтів. Квітка, яку цінували за її незвичайне строкате забарвлення, загинула від своєї ж краси – вірусу, який спричинив зовнішню мутацію.

Але історію тюльпанової лихоманки на цьому не варто закінчувати. Як писав Збіґнєв Герберт: «Нерозсудливо вимазувати її з пам’яті чи зараховувати до незрозумілих дивацтв минулого. Якщо тюльпанова манія була різновидом психічної епідемії, — а саме так ми насмілюємося судити про неї, — існує ймовірність, яка межує з певністю, що котрогось дня у тій чи іншій іпостасі вона знову навідає нас».

Фото запису: The Motley Fool

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів)

Також буде цікаво: