Віднині й докрайвіку

Йосип Лось, редактор журналу "Листи до приятелів"
Йосип Лось, редактор журналу “Листи до приятелів”

Тези-розмислення про світ ХХI століття й місце України у ньому. Оскільки Україна – проблема світова, доконечно потрібно цілісно глянути на світ «мертвих, живих і ненароджених» (Тарас Шевченко). Маємо збагнути сенс кризи концепції світу, яка започаткувала жадобу владарювання, царство усередненої людини-функції, нині зануреної у швидкоплинні задоволення, кризи, що завершилася розбалансованістю суспільств, економічною міфологією. Відтак – тотальною стривоженістю.

ДІАГНОЗ

На часі: потреба структуризувати розум нації, збалансувати відчування, окреслити перспективу, у тому числі власний маршрут доби, задіяти вольовий потенціал, маючи перед собою найпереконливіший аргумент – досвід світової історії. ОТЖЕ:

Два етапи влаштування буття людей – давно позаду. Тобто архаїчний і варварський періоди. Певна річ, плідні елементи кожного з них беремо у новітній маршрут доби, адже первісна людина витворила усе найголовніше – мови, пісні, спільноти дій, навчилася вирощувати хліб, приручила коня, винайшла колесо та ін. Епоха варварства репрезентує не лише суцільні війни, Bellum omnium contra omnes (Війна всіх проти всіх), Ceterum censeo Carthaginem delendam esse (Карфаген має бути зруйнований) та ін., дикунські репресії, постулат «Око за око, зуб за зуб». Паралельно функціонували потужні державні утворення, відбувалося взаємопізнання способів буття, витворено культурні надбання, певні напрацюваня правової спільноти. Під сучасну пору на наших очах трансформується третій етап – світ цивілізації, яка, упорядкувавши побут, задіявши прогрес у площині організації й технології, тим не менш переважно спричинила упослідження людини в сенсі найсуттєвішому, тобто духовному.

СУДЖЕННЯ:

  • «Яка користь людині, коли здобуде увесь світ, але занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?» (Мт 16:26).
  • «Я знаю, що непостійне багатство, тому що не досягають вічного невічним» (Упанішади. Другий розділ. Текст 10. – Львів, 1999. – С. 71).
  • «Чи буде правда меж людьми? / Повинна буть, бо сонце стане / І осквернену землю спалить» (Тарас Шевченко. Твори в 3-х т. Т. 1. – Київ, 1961. Поезії – С. 652).
  • «Ліберальний матеріалізм хизується своєю прив’язаністю до прав людини, а насправді права цікавлять його більше, ніж людина. Марксистський матеріалізм вводив людину у стан бездіяльності; ліберальний матеріалізм прагне заволодіти особою і перетворити ії на своєрідний об’єкт попиту і пропозиції» (Андре Фросар. Світ Івана Павла II. – Львів, 2001. – С. 200).
  • «Сьогодні неоліберальна ідилія закінчилася. Казино зачинило своє подвір’я. Настала криза неоліберальної моральної економіки. Але ця криза – не лише справа захланних банкірів, скорумпованих парламентаристів і звичаєвої свободи, це лише поверхові осколки глибшого явища. ПРОБЛЕМУ НЕ РОЗВ’ЯЖЕМО ДОТИ, ПОКИ УСІ МИ, ЗВИЧАЙНІ ЛЮДИ, НЕ ВИЗНАЄМО, ЩО ТАКОЖ СПРИЧИНИЛИСЯ ДО ІЇ ПОЯВИ. СПРАВЖНІМ ВИНУВАТЦЕМ Є ГІПЕРІНДИВІДУАЛІСТИЧНИЙ, МАТЕРІАЛІСТИЧНИЙ ГЕДОНІЗМ, ЩО НИМ ПРОСЯКНУТА НАША КУЛЬТУРА» (Девід Маркванд (David Marguand) – директор коледжу Оксфордського університету. – Guardian News & Media. – 2009. 26. 05).

ФАКТИ:

  • Майже ТРИ МІЛЬЯРДИ ЛЮДЕЙ у світі страждають від голоду або неповноцінного харчування; СОТНІ МІЛЬЙОНІВ вражені різними хворобами;
  • Світ видає на озброєння майже ДВА ТРИЛЬЙОНИ ДОЛАРІВ ЩОРІЧНО;
  • УКРАЇНА ДОБРОВІЛЬНО ВІДДАЛА 1240 ЯДЕРНИХ БОЄГОЛОВОК;
  • Стихійні лиха обходяться світовій економіці приблизно у 400 МІЛЬЯРДІВ ДОЛАРІВ щорічно;
  • У Німеччині приблизно 33% ДІТЕЙ народжуються поза шлюбом; 30% ЖІНОК продуктивного віку відмовляються взагалі народжувати дітей;
  • Згідно з даними перепису населення 2010 року, 69,4% дітей у США живе з обома батьками, 23,1% живе лише з матір’ю, 3,4% живе тільки з батьком, а 4,1% не живе з батьками.
  • Близько 800 МІЛЬЙОНІВ дорослих осіб у світі не вміє ні читати, ні писати.

ОРІЄНТИРИ:

Можливі три варіанти розвитку: 1. копіювати так званий перший світ через науково-технічний, цивілізаційний прогрес з набором декорацій у вигляді демократії, громадянського суспільства, правової держави та ін.; 2. спробувати комбіновану китайську модель, що означає авторитарне керівництво і ринкову економіку; 3. зважитися на власну парадигму прориву у майбутнє, яка мала б насамперед сприйняти національну ідею як ідеали, закодовані в суцільній історичній пам’яті народу – відтак не споживання й розваги стали б орієнтиром, а РІВНОВАГА душі, розуму і тіла, причому саме в такому порядку. Адже коли вищі духовні центри не скристалізовані, нижчі структури діють хаотично. У душі загніздується порожнеча, коли орієнтиром стає зиск і забобон.

Тож вартість деяких усталених ідей варто переглянути, відкриваючи вуха й очі на нове, перспективне. Вічне самоозначення людини до добра – можливе. Передовсім у царині духовній. «Дух ЖИВОТВОРИТЬ!» (Григорій Сковорода). Повторимо вже багато разів сказане: відтепер глядачів немає, адже кожний з нас – дійова особа історії; допомога ззовні може бути лише каталізатором розвитку, кожна людська особистість, рівно ж і нація стануть тим, чим зробимо себе власноруч. Наголошено також, що проти Усесвітнього Зла як щільного ядра з векторним впливом потрібні: АКТИВНА БОРОТЬБА Й ЕНЕРГІЙНИЙ ОПТИМІЗМ.

Уже тривалий час совісні інтелектуали підважують меркантильні тенденції досі домінантної, спустошливої моделі демократії без любові до ближнього, правової держави з домінуванням процедур, громадянського суспільства самодостатнього сьогодення, з девізом «усе минає» (enything goes), тобто живи сьогоднішнім днем, «переможців не судять», відтак маємо небезпечну перевагу цинізму й нігілізму. Забуваємо, що людина має розвиватися і сприймати світ творчо, а не через встановлені лінзи стереотипів, які переважно виявилися здеформованими й злоякісними. Адже повнота людини – не у могутності, а в досконалості. Енергоозброєність людства, технологічні й організаційні чинники прогресу зросли у багато тисяч разів, однак жодна геніальна особистість не перевершила Ісуса Христа. Його світоглядний орієнтир «Не можете служити Богові і Мамоні» виявився найбільшим здобутком людства. Його втілюватимемо докрайвіку!

І наостанку. Синтезуючи плідне, допасуймо до багатьох ідеалів судження двох геніальних людей – шотландця Томаса Карлейля та індійця Ауробіндо.

Висновки першого: «Добре мати здорове тіло, але здорова душа – ось найголовніше, що людина повинна випросити собі в Неба, ось найпрекрасніше, чим Небо може ощасливити бідних смертних. Здорова душа одразу – без допомоги штучних філософських ліків, без завжди сумнівних символів віри – сама пізнає, що є благо, приймає його і твердо притримується; вона пізнає також, що таке зло, і добровільно відштовхне його від себе» .

А ось візія Шрі Ауробіндо Гхоша: «У комерційній епосі з ії ідеалом, вульгарним і варварським, успіху, віталістичного задоволення продуктивності й володіння, душа людини може затриматися лише на час, заради певних надбань та досвідів, але не може залишитися назавжди. Якщо вона впиратиметься надто довго, життя стане спутаним і загине від власної надмірності або розірветься у своїй напрузі до великої експансії. Подібно до надто масивного Титана, воно завалиться під власним тягарем, mole ruet sua».

Наш ідеалізм – найлюдяніше в нас!

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: