«Отче наш! Боже України суверенної!» Культура Найактуальніше 

«Отче наш! Боже України суверенної!»

Це рядок з віршованої молитви «госпітальєрки» – поетки Олени Герасим’юк – цьогорічної лавреатки літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука. Вона – не перша жінка, котра удостоїлася цієї престижної відзнаки. Але перша, яку називають «Княгинею роси»… За колом безсмертя Тараса Мельничука Поезія в час війни всотує в себе бунтарство політичного в’язня радянських таборів Тараса Мельничука. Особливо та, що з війни, а не про війну. «З» і «ПРО» – наче два береги бурхливої ріки. Перша рве їх болем, страхом, смертю… Друга – загоює рвані рани… Іменем лавреата Національної премії України імені…

Читати далі
У відсвіті Слова свічка палає Культура Найактуальніше 

У відсвіті Слова свічка палає

Війна витолочена здебільшого нещирим поетичним словом. Ширшає коло графоманів, котрі пишуть про неї, бо це модно. Пишуть, бо стає модно їздити з презентаціями в тилу… Але є поезія з війни, обпалена вогнем на близькій лінії оборони проти москалів. У її відсвіті горить свічка – сакральність помислів про сутнє. Таким і є поетичне й прозове слово Олександра Гошилика з Долини, що на Івано-Франківщині, який загинув 7 жовтня 2022 року під Бахмутом, але й досі невідомо, де могила без хреста мужнього воїна й поета на тимчасово окупованій українській землі… «Міст через вічність» Я…

Читати далі
«Від вашої перемоги залежить доля не лише Польщі, і важливо це нарешті усвідомити!» – др. Конрад Войтила Медіа Найактуальніше 

«Від вашої перемоги залежить доля не лише Польщі, і важливо це нарешті усвідомити!» – др. Конрад Войтила

Напередодні Дня пам’яті про Небесну Сотню та другої річниці російсько-української війни розмовляємо з директором Центру медіаосвіти й інтерактивності, багаторічним журналістом і письменником др. Конрадом Войтилою про важку тему російської інвазії, інформаційну політику і пропаганду, а також щиру підтримку наших партнерів зі Щецінського університету. – Минає другий рік, як в Україні триває кровопролитна війна. Як пригадуєте цей день – 24 лютого 2022 року? – Про те, що Росія розпочала вторгнення, я дізнався з радіо, вирушаючи на роботу вранці. Пам’ятаю, що один з інформаційних каналів, який я тоді слухав, починався словами: «Ніхто…

Читати далі
Пам’яті Володимира Грикаловського Найактуальніше Суспільство 

Пам’яті Володимира Грикаловського

За його порадами можна написати багатотомну книгу, а від його елегантності та охайності втратила голову не одна дівчина. Володимир Грикаловський був людиною з твердим стрижнем всередині і робив завжди так, як підказував розум, а не серце. Стежка героя перервалася на тридцять першому році життя, а ім’я кров’ю викарбувалось на скрижалях української історії. Ще з юних літ Володимир повʼязав своє життя із правоохоронними органами. І після школи навчався у Харківській юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Його амбіції та цілі завжди були високими, він ніколи не зупинявся на досягнутому і не…

Читати далі
Чи отямимося? Найактуальніше Світоглядні орієнтири 

Чи отямимося?

1. Сучасний збентежений світ опинився перед неминучим вибором: або комерційно-маніпулятивна цивілізація негайно проведе капітальний ремонт, або зійде з історичної арени. Так чи інакше мусимо очиститися від: А) НЕНАВИСТІ, Б) ЗАХЛАННОСТІ, В) ЗБАЙДУЖІННЯ. Відразу зазначимо: подібні катаклізми людство переживало не раз, тому й розпадалися імперії, світові гегемонії після жорстоких воєн, очищалася природа і отямлювалися людські душі. Але сьогодні зло тотально – так, ТОТАЛЬНО – саме себе дегуманізує, обдурює, висмикується з прірви, демонструє неадекватність багатьох понять і категорій мислення, переінакшує сенси. Відтак світ вражений кризою вартостей. Світогляд натомість не може орієнтуватися на…

Читати далі
Окупація – як це було в Ізюмі (частина 4 і остання) Найактуальніше Суспільство 

Окупація – як це було в Ізюмі (частина 4 і остання)

Четвертий і останній фрагмент історії ізюмського журналіста і краєзнавця Леоніда Івановича Щибрі про страшні місяці російської окупації рідного міста. Доки не розпадеться імперія зла, «не ждіть сподіваної волі». Більш ніж триста років українці гинуть від російського гноблення. Чи потрібні були козакам ті «славні» походи на Францію? А що ми, українці, маємо від завоювання імперією частини Фінляндії чи Курил? Мій батько був на війні. Звісно, не за своїм бажанням, а як невільник російської імперії. Чи потрібен був українцям Афганістан? За що там загинули мої знайомі? Чому в Афганістані українців загинуло більше,…

Читати далі
Окупація – як це було в Ізюмі (частина 3) Найактуальніше Суспільство 

Окупація – як це було в Ізюмі (частина 3)

Третя частина спогадів українського письменника і краєзнавця Леоніда Щибрі про шість із «хвостиком» місяців окупації його рідного Ізюма. Виявляється, війна безповоротно руйнує не так житло чи здоров’я людей, як їхній світогляд і довірливі стосунки між вчорашніми сусідами. Про людей в окупації. Неймовірно важко було призвичаїтись до життя в окупації. Але треба було вижити, бо іншої альтернативи практично не існувало. Ціна життя прирівнювалась до ціни патрона або шматочка металу, яким росіяни «пригощали» нас. Згадаю декілька випадків, що сталися під час окупації. Чоловік на прізвище Роман не дав самогону рашистам, то вони…

Читати далі
Окупація – як це було в Ізюмі (частина 2) Найактуальніше Суспільство 

Окупація – як це було в Ізюмі (частина 2)

Пропонуємо продовження розповіді українського письменника і краєзнавця Леоніда Щибрі про довгі шість місяців, проведених в окупованому рашистами Ізюмі (Харківська область). Початок його історії викликав чималий резонанс серед нашої читацької спільноти. Запрошуємо всіх українців, хто пережив окупацію і має потребу поділитися своїми переживаннями, надсилати свої розповіді на адресу редакції. На площі між двома магазинами постійно збиралися люди в очікуванні молока з села Бугаївки від КСП «Восток». При цій нагоді дякуємо їм за молоко, яке допомагало нам вижити. Тут же рашисти періодично роздавали цукерки фабрики «Рошен», які поцупили зі складів. В такий…

Читати далі
Коли небо в молитвах за нас Найактуальніше Суспільство 

Коли небо в молитвах за нас

Штрихи до портрета генерала Валерія ЗАЛУЖНОГО «Правда – один із найточніших різновидів зброї». Влучний вислів Головнокомандувача Збройних сил України генерала Валерія Залужного про правду як святая святих під час війни росії проти України цілковито визначив мою журналістську спробу написати про людину, котра зуміла зберегти в собі людяність і поєднувати її із суворими воєнними буднями. За перемогу, здобуту і словом Штрихи до портрета генерала Валерія Залужного – суб’єктивні роздуми, що не претендують на вичерпність. Це – доповнення до моїх статей у газеті «Галичина» (Івано-Франківськ) для розуміння принципової позиції «Залізного генерала». Завдяки…

Читати далі