Категорія: Найактуальніше

«Людина − єдина тварина, яка вміє сміятися, хоча якраз у неї для цього найменше приводів», − сказав колись американський письменник Ернест Хемінгуей, і ці слова вмить стали афоризмом. Як не дивно, вони чудово ілюструють творчі умонастрої романіста Фрідріха Дюрренматта – класика швейцарської прози та майстра детективного жанру. Доробок цього письменника вражає гротескністю образів, несподіваними поворотами сюжетних ліній, вправним психологізмом і фатальністю філософського осмислення буття. Твори швейцарського літератора сповнені загадками та вічними запинаннями, відповіді на які шукатиме ще не одне покоління допитливих читачів. Роман «Суддя та його кат» приніс Дюрренматтові світову славу. Заплутана…

Відчуття загубленості, непримиренна внутрішня боротьба, розщеплення ментального ядра – ці процеси часто властиві творчому духу людини, обдарованої непересічними талантом і здатністю пізнавати світ поетично. Ми знаємо про дилему самоідентифікації Миколи Гоголя (українця за походженням), твори якого стали фундаментом для всієї російської літератури. Свідомий вибір митця дисонував із його глибинним відчуттям спорідненості з «Малоросією», затяжний духовний конфлікт фатально відбився на всьому житті письменника. Хто міг би подумати, що дуже схожа проблема спіткає де-факто польського поета, українські корені якого були значно слабшими, а відчуття співзвучності, проте, у стократ сильнішим? «…нехай із Божою…