Категорія: Культура

Це рядок з віршованої молитви «госпітальєрки» – поетки Олени Герасим’юк – цьогорічної лавреатки літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука. Вона – не перша жінка, котра удостоїлася цієї престижної відзнаки. Але перша, яку називають «Княгинею роси»… За колом безсмертя Тараса Мельничука Поезія в час війни всотує в себе бунтарство політичного в’язня радянських таборів Тараса Мельничука. Особливо та, що з війни, а не про війну. «З» і «ПРО» – наче два береги бурхливої ріки. Перша рве їх болем, страхом, смертю… Друга – загоює рвані рани… Іменем лавреата Національної премії України імені…

Війна витолочена здебільшого нещирим поетичним словом. Ширшає коло графоманів, котрі пишуть про неї, бо це модно. Пишуть, бо стає модно їздити з презентаціями в тилу… Але є поезія з війни, обпалена вогнем на близькій лінії оборони проти москалів. У її відсвіті горить свічка – сакральність помислів про сутнє. Таким і є поетичне й прозове слово Олександра Гошилика з Долини, що на Івано-Франківщині, який загинув 7 жовтня 2022 року під Бахмутом, але й досі невідомо, де могила без хреста мужнього воїна й поета на тимчасово окупованій українській землі… «Міст через вічність» Я…

В історії України, яка вже зазнала численних випробувань боротьбою за власну незалежність, мистецтво є соціально-орієнтованим і виступає не тільки символом національної самосвідомості, але й є відповіддю на трагедії. Воно віддзеркалює дійсність і вираження емоцій, які супроводжують народ – від глибокої туги та страху до надії та віри у світле майбутнє. В час війни утворюється своєрідна культура «супротиву», що невіддільно переплелася з життям кожного покоління. Війна чи будь-які інші стресові ситуації «відроджують» мистецтво. Воно набуває зовсім інших «кличів» і зовсім іншим стає тло для загального розуміння як історії, так і культури…

За 70 км від метушливого міського життя у самому серці української природи, де гуркіт тракторів перегукується зі співом пташок, розташувалось таке скромне, але історично багате село Подвірне. Документальні джерела зберігають згадки про нього з 1790 року, а сільський краєзнавчий музей береже в собі ще тогочасні знаряддя праці та знахідки. Музей є унікальним місцем, яке відкриває перед відвідувачем вікна в минуле села та його мешканців. А вони натомість виступають хранителями історії та зберігають безцінні «осередки вічності». Рішення про його створення було прийняте в 1968 році ініціативою правління колгоспу. Броніслава Предиткевич, вчителька…

Озираючись, думками ніби прощаюся із просторими горизонтами рідного села. Знаю, що вже завтра буду сумувати за його неквапливою буденністю. Розфарбована маками й волошками зупинка і стара липа ховали мене від палючого серпневого сонця. Автобус знову приїхав не за графіком, але судячи з вигляду зім’ятого аркуша, на якому від руки було розписано години прибуття, він вже не актуальний років зо п’ять. Дорога додому повз густі ліси займала близько пів години. Крізь засмальцьовані вікна в цей час я намагалась розгледіти знайомі місця і хоч якось абстрагуватись від голосних розмов пасажирів. Мальовничий в’їзд…

Десь за обрієм видніються румунські гори, а з іншої сторони лісу вже простелилося молдавське пасовище. За переказами, на цій території колись був розташований турецький табір, командиром якого був пан Салій. Згодом тут пролягло село Кишло-Салієве, що в перекладі з турецької означає подвір’я пана Салія, а зараз – мальовниче Подвірне. Буковинське село, що зберігає український колорит та звичаї, але розташоване на кордоні одразу двох румуномовних держав і сусідами якого є українські, проте румуномовні села. Спроби румунізації в історії села Подвірне Вперше село згадується в документальних джерелах 1790 року. Після падіння габсбурзької…