Іконічність живописання Тараса Григорука Культура Найактуальніше 

Іконічність живописання Тараса Григорука

Світопочування і світобачення кожного з нас – осібне. Через досвід (спілкування, освіту, читання, містичні практики, віру) людина приходить до формування аксіологічних векторів свого буття. Хтось, задоволений своїми здобутками, просто розкошує в них. Хтось перебуває у постійному пошуку, розгублений перед розмаїтими спокусами. Але завжди є хтось, хто переосмислює набуте і, прагнучи самовиявитися, доповнює безмежну світову скарбницю ідей, імпульсів та цінностей новим переживанням пізнаного, новими обрисами традиційного та новими образами назагал знаного, потрясаючи часто оспале, збайдужіле до справжньої краси суспільство. Одним із таких непересічних, невтомних і оригінальних наших сучасників є художник і…

Читати далі
«Оптимістичний дощ» від Сергія Лесіва Культура Найактуальніше 

«Оптимістичний дощ» від Сергія Лесіва

На факультеті журналістики ЛНУ ім. Івана Франка відкрили виставку робіт Сергія Лесіва під назвою «Звичайність». Світлина автора «Оптимістичний дощ» отримала приз на ХХ Міжнародному фотоконкурсі газети «День». Вуличною фотографією Сергій Лесів почав займатися 2012 року. На виставці представлені фото 2014-2017 років. «Пан Сергій із Кропивницького. Він представляє те, що зміг зафіксувати за допомогою світла і часу. Так він відображає життя звичайних людей, життя міста, яка постає перед нами в певних образах, у світлинах. Ми запросили Сергія Лесіва до Львова, коли дізнались, що він став призером Фотовиставки газети «День». Фотографія, що…

Читати далі
Вербальний супровід кольору Дайджести Культура 

Вербальний супровід кольору

«Дзвін», липень 2018 р. Автор: Ніна Бічуя (письменниця, перекладач, літературно-театральний критик) Тарас Григорук пише вірші, коли малює. Правда, можна сказати інакше – малюючи, пише вірші. Слово супроводжує, очевидно, рух руки, снується довкола лінії на склі, полотні, графіці чи на скульптурі, набирає кольору зовсім іншого, аніж досі мало; втрачає свою незалежність, намагається творити предмет, думку, рух, ритм, надати малярській фантазії свого задуму… Усе те загадка, на яку сам художник не шукає відповіді. Первинне тут, безперечно, малярство, вибухове й невтримне, а слово може справді слугувати тільки супроводом. Якщо мистецтвознавці – аналізуючи творчість…

Читати далі
Музей іграшки у Львові: локація для ностальгії або мірило прогресу Культура Найактуальніше 

Музей іграшки у Львові: локація для ностальгії або мірило прогресу

Віднедавна у Львові запрацював музей іграшки. Місце, де сотні забутих забав віднайшли своє нове призначення. Так, у невеличкому приміщенні, позаду Театру опери і балету, Павло Морозовський зумів розташувати понад триста експонатів. Як наголошує повелитель цього іграшкового царства, це далеко не межа, а у його сховищі є ще багато іграшок, які після ремонту будуть долучені до експозиції. Якщо переглянути стенди, то можна їх всіх поділити на певні періоди. Найдавнішими іграшками музею є «Скаути», які були виготовлені у 30-х роках минулого століття. Їх колекціонерові подарували з Англії. Переглянувши всі експонати, можна одразу…

Читати далі
Макс Сір: «Мистецтво – це коли ти робиш матеріальним свій душевний стан» Культура Найактуальніше 

Макс Сір: «Мистецтво – це коли ти робиш матеріальним свій душевний стан»

Макс Сір – всесвітньо відомий чилійський художник і режисер, який разом з Наталею Мірандою Ґузмáн нещодавно ставив «Гамлета» у Львові в рамках театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича» та презентував однойменну графічну новелу на книжковому форумі у Львові. Рідкісною удачею було поспілкуватися із митцем високого калібру про його творчість (із нею можна ознайомитися на особистому сайті або в інстаграмі). Як почалося інтерв’ю, ми й самі незчулися. Ми з’ясовували організаційні моменти, аж поки Макс Сір не сказав, що не має мобільного телефону… – Цікаво! Можеш пояснити цей момент? – Часто доводиться працюватися над…

Читати далі
У житті – як у грі. Історія одного рольовика Культура Найактуальніше 

У житті – як у грі. Історія одного рольовика

Хто в дитинстві не мріяв опинитись у казці? Читаючи улюблені історії, напевне, чимало з нас хотіли б їх прожити. Хтось залишає ці мрії у дитинстві, дехто так обирає професію актора, а ще інші приєднуються до рольового руху. В Україні та інших пострадянських країнах рольовий рух з’явився наприкінці 80-х, а розвинувся у 90-х під впливом захоплення романами Дж. Толкіна. З часом сфера зацікавлень розширилася й від толкіністів відділилися рольовики, тобто ті, хто захоплювався творчістю не лише Професора, а фантастикою, фентезі, історичною літературою взагалі. Вони наново проживали вигадані та реальні історії. На…

Читати далі
Небуденний талант – Богдан Ігор Антонич. Енциклопедичне видання Ігоря Калинця Культура Найактуальніше 

Небуденний талант – Богдан Ігор Антонич. Енциклопедичне видання Ігоря Калинця

«Велика простота – Найвища досконалість. Наївність є свята, Довершенням є малість». (З вірша «Свята простота») Коли я перечитала збірники поезій Богдана Ігоря Антонича та простудіювала найновішу книгу про нього Ігоря Мироновича Калинця «Знане і незнане про Антонича. Матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича», якось мимоволі виникла така асоціація: обидві знамениті постаті українського та європейського письменства саме втілюють найвищу досконалість у винятковій простоті, довершеність святою наївністю. Усі побратими, співтворці елегантного українського слова, шкільні й університетські друзі, дослідники творчості «селюка» з Лемківщини одностайні в оцінці цієї непересічної особистості. Ось чільні характеристики: розумна,…

Читати далі
Ганна Ручай: «Цей 14-й рік болітиме мені до смерті» Культура Найактуальніше 

Ганна Ручай: «Цей 14-й рік болітиме мені до смерті»

Ганна Ручай (справжнє ім’я – Тамара Клюкіна) – письменниця із Білої Церкви, яка у своїх творах описує звичайних людей, своїх знайомих, які живуть у нашому непростому світі. Також Тамара Михайлівна однією з перших у сучасній українській літературі «заговорила» про російсько-українську війну. Такий поетичний псевдонім, за словами письменниці, з’явився із її любові до річок і джерел. А ще до мами і дому: «Тамара Клюкіна, за моїми тодішніми уявленнями, для письменниці звучало смішно. Це російське прізвище КлюкінА, але я не заперечую, коли його переробляють на те, що від слова «клюкати». Ганною звали…

Читати далі
Величне століття турецької теледрами Культура Найактуальніше 

Величне століття турецької теледрами

80 серіалів, приблизно 5 тисяч серій, орієнтовно 12 тисяч годин – ось «глядацький доробок» моєї тітоньки, шанувальниці турецьких серіалів. Я завжди задумувалась над питанням, чому серіальний світ «Блискучої Порти» так приваблює її, позаяк телевізійним продуктом інших країн вона нехтує. Тому вирішила здійснити експеримент, переглянувши одну серію турецького серіалу на вибір, адже моє знайомство із цими серіалами обмежується переглядом декількох епізодів «Величного століття. Роксолана». Беру список, де тітка занотовує усі переглянуті серіали, навмання вибираю один із них. Номер 58. На цій позиції серіал «Кохання проти долі» (зауважте, назва своєю банальністю дуже…

Читати далі
Олег Криштопа: «Час рушати у світи!» Культура Найактуальніше 

Олег Криштопа: «Час рушати у світи!»

Олег Криштопа – лауреат І конкурсу українського художнього репортажу «Самовидець» на тему «Світ у масштабі українського репортажу»; журналіст, письменник, автор книг «Україна: масштаб 1:1», «Ліхіє дев’яності: Станіславський феномен». Нам вдалося з ним поспілкуватися та з’ясувати, як він розуміє художній репортаж, як бачить його розвиток в Україні, а також, звісно, зрозуміти, як він пише, та почути практичні поради щодо написання художніх репортажів. – Олеже, розпочинаючи нашу ромову, хотіли б спершу з’ясувати термінологічні аспекти жанру. Як правильно, на твою думку, «літературний» чи «художній» репортаж? – Цікаве питання, на яке немає однозначної відповіді….

Читати далі