«У цій війні, на українській землі, ти розумієш, що небо і сонце благословляють тебе на перемогу» Суспільство 

«У цій війні, на українській землі, ти розумієш, що небо і сонце благословляють тебе на перемогу»

Руслан (зі зрозумілих причин прізвища не подаємо) походить із родини, минуле якої сповнене традицій національно-визвольної боротьби за утвердження української ідеї. Його дідусь Михайло не дожив рік до народження онука, однак залишив по собі слід, що свідчить: ця людина прожила непросте, але гідне життя. «Кажуть, що таких сильних і вольових людей, як він, тоді було мало. Він завжди казав, що Україна все одно відбудеться, і твердо вірив у це», – ділиться хлопець.

Не словом єдиним боровся він за самостійність України. Михайло пережив службу в дивізії, бої з польським військом, перехід до армії УПА та 25 років заслання у сибірські концтабори. Мужність і відвага діда-воїна крізь покоління передалася й онукові.

Родина
Родина

До початку бойових дій на Донбасі Руслан працював журналістом на одному із центральних телеканалів, однак війна внесла свої корективи. Уперше він потрапив на Схід навесні 2014 року. «Я поїхав у Миколаївку як волонтер. Брав участь у проекті відбудови школи. Саме тоді й дізнався, які настрої там панують. «Це українські військові, вони приїхали нас вбивати», – говорила мені дівчинка дванадцяти років», – згадує хлопець. – «І найстрашніше те, що ця пропаганда лунала дитячим голосом».

Через кілька місяців після повернення до Львова хлопець і сам вирішив вступити до лав захисників. Каже, із вибором місця служби довго не вагався: «Пішов у добровольчий батальйон ОУН, тому що він досі залишається офіційно не визнаним». Те, що влада боїться його легалізувати, пояснює тим, що багато бійців батальйону – політичні в’язні режиму Порошенка. «Люди-націоналісти небезпечні для режиму, що за своєю суттю є окупаційним. Їх обережно, під шумок запихають у тюрми. Чимало справ замовчують. Про Савченко всі рвуть тишу, а про людей, які захищали Україну в боях, нічого не знають. І тепер треба доводити, де вони втратили руку чи ногу», – із обуренням розповідає Руслан.

Батальйон ОУН – один із небагатьох військових загонів, що досі залишаються на передовій лінії фронту. У його складі переважають бійці зі Східної та Центральної України. «Я завжди думав, що кістяк націоналізму – це Західна Україна, ‒ зізнався мій співрозмовник. – Тому мене вразило те, що більшість хлопців на фронті – із Луганської, Донецької, Дніпропетровської областей…» Сьогодні батальйон існує лише завдяки підтримці волонтерів. Головна проблема – недостатнє забезпечення армії з боку держави – досі залишається актуальною. «Армія – це зріз суспільства. Держава в державі. І проблеми в цій маленькій державі не менші, ніж у великій. Багато хто не вірить, каже: «Та вас якийсь олігарх фінансує!». А для нас через усю країну везуть ящик ковбаси від якоїсь жінки».

На війні над кожним висить дамоклів меч. Але Руслан запевняє: під час бою важливо вірити в те, що робиш. «Я знав, що доведеться вбивати, знав також те, що можуть убити мене. Лише віра рятує у таких випадках. Коли віриш, розумієш ситуацію, усвідомлюєш, чому ти тут, а не вдома на дивані. Я пішов воювати не під впливом емоцій або через патріотичний порив. Це було дуже свідоме і виважене рішення».

Війна не лише вручила бійцеві зброю, але й подарувала йому друзів. «Лінія вогню зближує людей. Тут усі – одна велика ідейна сім’я. Мені пощастило потрапити туди, де в очах кожного я побачив ту Україну, у яку, можливо, сам спершу до кінця не вірив». Однак є й такі, що, за словами Руслана, прийшли на цю війну з меркантильних причин. «Війна зібрала добрих і злих, сміливих і боягузливих, ідейних і підлих. Уся правда, звісно, залишиться тільки там, але я можу сказати, що на Сході воює багато випадкових людей, які не мають нічого спільного зі справжніми патріотами».

Наш герой переконаний: Україна обов’язково переможе, адже правда одна – і вона не за Росією. «Багато хто недооцінює нашу армію. Існує такий стереотип, що російське військо непереможне, а наше ‒ безпорадне. Звичайно, кількісно нас менше, але ми маємо перевагу в якості. У цій війні, на українській землі, ти розумієш, що небо і сонце благословляє тебе на перемогу».

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос)

Також буде цікаво: