Венесуельська надія України Найактуальніше Планета 

Венесуельська надія України

В останні тижні увагу до себе привертає Венесуела. Велика ймовірність, що затяжна багаторічна криза у цій країні незабаром увінчається зміною режиму, і це суттєво змінить розстановку сил у світі. В Україні на цю тему піджартовують, мовляв, Януковичу в Ростові буде з ким грати в доміно. Але події у Венесуелі мають для нас більше значення, ніж може здатися на перший погляд.

Фотожаба про Ніколаса Мадуро
Фотожаба про Ніколаса Мадуро

Для авторитарних режимів доволі типовою є схема, коли харизматичний лідер віддаляє від трону талановитих і амбітних, а натомість оточує себе покірними посередностями, свідомо чи несвідомо остерігаючись конкуренції. Так йому вдається пожиттєво зберігати владу, а на смертному одрі доводиться передати її найпосереднішому з посередностей, який нічого не тямить в управлінні державою і ухваленні рішень, оскільки все життя підпорядковувався і виконував. Така доля спіткала Венесуелу, де Уґо Чавес взяв на себе важку ношу новітнього Болівара і Че Ґевари в одній особі, націоналізував нафтову промисловість, відкрито протистояв гегемонії Сполучених Штатів (уряди, які ступають на цей шлях, приречені на труднощі), заражав своєю пасіонарністю народ, а у 2013 р., померши від раку, покинув країну напризволяще. Його наступник, Ніколас Мадуро, деякий час намагався їхати на авторитеті Чавеса, але врешті завів Венесуелу у глухий кут.

Країна із найбільшими розвіданими запасами нафти у світі не перетворилася ні в Кувейт, ні в ОАЕ, а зазнала цілковитого економічного колапсу. Продукти зникли з супермаркетів, в лікарнях не залишилось ліків, інфляція пішла на мільйони відсотків, десята частина жителів країни виїхала, хто куди зміг.

Ще у серпні минулого року агентство Reuters унаочнило вартість деяких товарів у венесуельських боліварах. З того часу інфляція суттєво зросла
Ще у серпні минулого року агентство Reuters унаочнило вартість деяких товарів у венесуельських боліварах. З того часу інфляція суттєво зросла

Після того, як на парламентських виборах у 2015 р. перемогла опозиція, венесуельський парламент (Національна асамблея) перетворився на загрозу для Мадуро. Занепокоєний президент створив альтернативний, позаправовий орган, «Конституційну асамблею», яка забрала у Національної асамблеї її законодавчі повноваження і привласнила їх собі. Цей неправовий крок потягнув за собою інші: у Венесуелі не лише з’явилися два парламенти, але й два верховні суди, два генпрокурори, а з 23 січня цього року – ще й два президенти: повноваження тимчасового глави держави взяв на себе спікер Національної асамблеї Хуан Ґуайдò. Представники опозиції підкреслюють, що такі їхні дії залишаються в рамках конституційного поля, адже Мадуро, в їхній інтерпретації, пішов на грубе порушення закону та узурпацію влади, а тому втратив легітимність. Хуана Ґуайдо перехідним президентом негайно визнали США, Канада, більшість країн Латинської Америки, ЄС і, що найважливіше, – Фейсбук і Твітер (потуги, могутність яких адекватно оцінять вже наші нащадки, підтвердили за акаунтами Ґуайдо статус президента).

На противагу їм Росія, Китай, Туреччина, Іран, Мексика та інші продовжують вважати президентом Мадуро. На деякий час над правовою катастрофою всередині країни встановився приблизний еквілібріум зовнішньополітичної підтримки обох президентів, ладний будь-якої миті похитнутися на користь опозиції. Про своє визнання Ґуайдо президентом 24 січня заявила Грузія, яка в такий спосіб «віддячила» Каракасу за визнання Абхазії та Південної Осетії незалежними державами. Від українського МЗС хоча б якоїсь позиції щодо Венесуели довелося чекати аж до 4 лютого. Але і в ній ішлося про підтримку Ґуайдо лише як голови Національної асамблеї, а не як президента. Так, ніби орієнтовані на Вашинґтон венесуельські революціонери-демократи класово чужі українській постмайданній владі. Чи усе банальніше і до венесуельської історії нам просто нема діла? Правильно, у нас же вибори, усі зайняті придумуванням реклами на білборди.

Значення венесуельських подій для України не можна недооцінювати. Венесуела – одна з одинадцяти країн, які проголосували проти резолюції ООН про територіальну цілісність України у 2014 р. Поряд із самою Росією, Сирією, КНДР, Нікараґуа (про яку ми вже якось розповідали) і подібними державами, яким у цьому світі-театрі дісталися ролі найбільших фріків, девіантів та негідників. Якщо т. зв. «цивілізований світ» врешті візьме під контроль Венесуелу з її найбільшими у світі запасами нафти, то (вже значною мірою контролюючи петрократії Близького Сходу) зможе серйозно знизити ціни на нафту, і в такий спосіб завдати труднощів російській економіці.

Педро Ґрасес
Педро Ґрасес

Сьогоднішній співрозмовник «Листів» – Педро Ґрасес, політичний активіст, громадянин Венесуели, який зараз живе у Коста-Риці, але активно залучений у процеси у себе на батьківщині. Коли я шукав венесуельця, який би прокоментував мені ситуацію у своїй країні, і натрапив на Педро, я нічого не знав про його погляди. На його місці міг би виявитися прихильник Мадуро, яких серед венесуельців поки вистачає.

– Педро, прихильники Чавеса і Мадуро кажуть, що ті зробили багато для бідних людей, які жили в картонних коробках, а тепер мають дах над головою. Саме це штовхає багатьох на підтримку режиму.

– Мадуро не є популярним. По-перше, він не має тієї харизми, яку мав Чавес. По-друге, Мадуро успадкував нищівні процеси в економіці, які почали проявлятися у часи Чавеса. Неможливо, щоб уряд був популярний у країні з найвищим рівнем інфляції у світі, із рівнем насильства одним із найвищих у світі. Популярність Мадуро мінімальна, реальність Венесуели – це боротьба венесуельського народу проти гнітючого режиму.

– Нафта – національне багатство Венесуели. Хіба не правильно, що воно повинно належати державі, а не іноземним компаніям? Саме на цьому наполягає Мадуро і наполягав Чавес. Є підозри, що у випадку падіння цього режиму, венесуельська нафта перестане бути надбанням держави і перейде у власність корпорацій США.

– Ті, хто боїться, що національне багатство Венесуели вкрадуть Сполучені Штати, мають розуміти, що зараз це багатство крадуть росіяни, китайці та кубинці. Для мислення цього типу характерне розрізнення між хорошими та поганими імперіалізмами. Якщо говорити відверто, Росія, Куба – передусім, але також Китай розграбовують і використовують наші багатства собі на користь. Ми сподіваємося, що після демократичних перетворень вдасться завадити будь-якій країні красти наші багатства, так як це зараз відбувається. Крім того, потрібно мати на увазі, що не лише Сполучені Штати підтримують нашу демократичну боротьбу. Це роблять майже всі країни нашого регіону – Колумбія, Аргентина, Коста-Рика, – це роблять країни Європейського Союзу. Моя особиста думка: вважаю, що нафтова промисловість Венесуели повинна бути напівприватною. Бо якщо у тебе уряд, який не залежить від своїх громадян, а лише від продажу нафти, це закінчується погано. Чавес у свій час казав, що йому не важливі податки, адже гроші, які він мав, надходили не від податків, а від нафти.

Прихильники Мадуро із банером: «Геть із Білого дому, Дональде Трампе, ти і твоя стіна»
Прихильники Мадуро із банером: «Геть із Білого дому, Дональде Трампе, ти і твоя стіна». © Navy Times

– Те, що відбувається у Венесуелі зараз, важливо для України, яка воює з Росією. Венесуела на чолі з Мадуро – одна з найвірніших союзниць Путіна, і що менше таких союзників у нього буде, то краще Україні. Але чи готовий Путін відмовитися від Венесуели, враховуючи 17 мільярдів доларів, які Росія вклала у режим Мадуро?

– Поки що Росія підтримує Мадуро. Росії вигідний такий стратегічний плацдарм у Південній Америці. Але Росія не має достатньо сил, щоб скласти конкуренцію США. Це країна, яка тримає війська в Україні, у Сирії. Усе це їй обходиться дуже дорого. У Росії сильна армія, але слабка економіка, ВВП Росії трохи кращий за ВВП Іспанії. Росія використовує свої дипломатичні можливості, щоб продукувати шум, але її можливості надто обмежені, щоб зупинити падіння режиму Мадуро. Що, на мою думку, збирається спробувати Путін – знайти спільну мову з Хуаном Ґуайдо, аби перехідний уряд Венесуели визнав борг перед Росією. І я думаю, що в кінцевому підсумку Хуан Ґуайдо визнає борг, але тільки легальні позики. А усі позики, які не затвердила Національна асамблея, не є легальними. Усе це буде проаналізовано, коли прийде час. А поки що – усе, що добре для Венесуели, – добре для України.

Хуан Ґуайдо з прихильниками
Хуан Ґуайдо з прихильниками. © Getty Images

– Ти говорив про боротьбу за демократію у Венесуелі. Історія Латинської Америки знає чимало випадків, коли така боротьба закінчувалася жорсткими режимами лівого чи правого штибу. Чи є підстави остерігатися такого сценарію у випадку перемоги Хуана Ґуайдо?

– У Південній Америці справді було чимало лівих та правих диктатур, які виникали в результаті військового перевороту або партизанської війни, – як у випадку Піночета в Чилі чи Фіделя Кастро на Кубі. Хуан Ґуайдо – цивільний, який проповідує мир. Він є головою Національної асамблеї, єдиної легітимної інституції у Венесуелі. Країни, які підтримують Венесуелу, прагнуть, щоб нашою країною управляли згідно з конституцією та демократичними законами. Зрештою, самі люди на вулицях Венесуели хочуть повернення демократичного режиму, хочуть знову стати вільним народом.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів)

Також буде цікаво: