Століття ожиріння: чому ми насправді стаємо товстими? Дайджести Найактуальніше 

Століття ожиріння: чому ми насправді стаємо товстими?

The Guardian, 15 серпня 2018 р.

Автор: George Monbiot. Оригінальний текст доступний за адресою: https://www.theguardian.com/commentisfree/2018/aug/15/age-of-obesity-shaming-overweight-people
Переклала Марія Дереш.


Виявляється, причина стрімкого ожиріння населення не в тому, що ми їмо більше, тренуємося менше чи у нас раптом зникла сила волі.

Фото з Брайтон Біч 1976 року
Фото з Брайтон Біч 1976 року, яке спричинило бурю обговорень. Фото: РА

Побачивши це фото, я з жахом зрозумів, що зараз і тоді на ньому та ж країна. Фото зроблене на Брайтон Біч в 1976, і воно, здається, показує нам прибульців: майже кожна людина – струнка. Я запостив його, а потім поїхав на відпочинок. На моє здивування, жваві дебати у коментарях тривали й тоді, коли я повернувся. Обговорення спонукали мене прочитати більше про те, як ми так швидко «виросли» в ширину. Вражає, але жодне з найпоширеніших пояснень цього явища не виявилось правдою.

На жаль, у Британії до 1988 року немає детальної статистики щодо ожиріння. В той час ця проблема вже набирала обертів, але у США це сталось ще раніше. Десь близько 1976 року, якраз у час, коли було зроблене фото, люди почали – і не зупиняються досі – стрімко набирати вагу.

На перший погляд, очевидне пояснення, на якому наполягають соцмережі, – ми стали більше їсти. Деякі зазначили, не без частки правди, що їжа в 70-их була жахливою, дорожчою та вибір у крамницях був значно вужчий.

Але перший несподіваний аргумент проти цього твердження: ми їли більше в 1970-х. Згідно з статистичними даними, сьогодні людина в середньому споживає 2130 ккал на добу, включно з солодощами та алкоголем. Але у 1970-х люди в середньому отримували з їжі 2280 ккал без урахунку спиртного та солодкого. Сперечатися зі статистикою – безглуздо.

Інші наполягали на тому, що причина у скороченні кількості фізичної праці. Знову ж здається, що це має сенс, але повернемося до статистики. В минулорічному випуску International Journal of Surgery опублікували, що люди, які працюють фізично, учетверо більше схильні до ожиріння, ніж ті, що задіяні в невиробничій сфері.

Як щодо занять спортом? Більшість стверджує, що рівень загальної фізичної активності населення скоротився, адже ми водимо автомобілі, а не їздимо на велосипедах, купуємо продукти та речі онлайн, менше ходимо пішки. Але ось і друге несподіване відкриття: відповідно до результатів великого дослідження університету в Плаймауті, фізична активність дітей не змінилася за останні 50 років. Стаття в International Journal of Epidemiology також показує, що немає відмінностей у енерговитратах людей зі заможних країн та з бідних, якщо сільське господарство нормально розвинуте. Головна думка статті в тому, що немає кореляції між рівнем фізичної активності та ожирінням. Багато досліджень вказують на те, що фізична активність є важливою для здоров’я, але відіграє малу роль у підтриманні нормальної ваги порівняно зі збалансованою дієтою. Деякі дослідники вважають, що фізичні вправи абсолютно позбавлені сенсу в боротьбі з надлишковою вагою, адже що більше калорій ми витрачаємо, то більше хочемо їсти.

Ще одне цікаве припущення базувалося на поширенні використання антибіотиків, різних гормональних медикаментів та розповсюдженню вірусів, проте ця теорія не може бути застосована до такої обширної, загальної тенденції.

То що ж відбулося? Відповідь приходить, коли починаєш уважніше придивлятись до харчових звичок. Так, люди споживали більше у 1970-х, але що вони їли? Зараз ми купуємо удвічі менше молока, але у 5 разів більше йогуртів; втричі більше морозива і, увага, у 39 разів більше молочних десертів. У продовольчому кошику сьогодні вдвічі менше яєць, ніж раніше, але в п’ять разів більше пластівців швидкого приготування; менше картоплі, більше снеків. В той час, коли ми стали менше купувати цукор в чистому вигляді, його рівень у напоях та їжі перевищує усі можливі норми. Якщо в 1970-х ви могли спожити з напоїв лише 9 ккал, зараз ця цифра стрімко відрізнятиметься. Деякі експерти вважають, що саме це є основною проблемою.

Така зміна не відбулася раптово. Як зазначав Жак Перетті у своєму фільмі «Людина, яка зробила нас товстими», компанії вклали величезні гроші у модифікацію нашого натурального апетиту та контролю над ним шляхом наповнення продуктів цукром та штучними запахами. Вони найняли армію фуд-експертів та психологів, щоб змусити нас їсти більше, ніж потрібно, до того ж їхні маркетологи використовують трюки нейронауки, щоб знищити протистояння.

Свого часу тютюнові компанії вдалися до цього ж прийому, пропагуючи ідею, що куріння – це питання власного вибору. І продовжують звинувачувати людей у відсутності волі, витрачаючи мільйони на те, щоб її зламати.

Судячи з обговорень під фото з Брайтон Біч, прийоми працюють. «Це все виправдання, ви самі відповідальні за своє життя! Ніхто не змушує вас їсти фаст-фуд, це ваш власний вибір!», «Деколи мені здається, що безкоштовна медицина – це помилка, всі тепер мають право бути лінивими та товстими, щоб мати право лікуватись від цього». Подібне несхвалення зростає з такими ж темпами, як і сама індустрія. Ми вчимося звинувачувати жертв.

Ще більш тривожний той факт, що більше 90% політиків вважають, що сила волі є вирішальним фактором у зростанні рівня ожиріння. Ці люди не створюють ніякого механізму регуляції рекламних кампаній та роботи виробництв харчових продуктів, внаслідок чого 61% населення Британії страждає від надлишкової ваги. Пояснення про силу волі здаються повністю відмінними від реальності.

Боязнь людей з надлишковою вагою є однією з форм снобізму. У багатьох заможних країнах рівень ожиріння набагато вищий серед нижчого класу. Рівень ожиріння має очевидну кореляцію з соціальною нерівністю. Наукова література показує як низька платоспроможність, стрес та депресія роблять людей з низьким соціальним статусом більш схильними до поганого харчування, а отже й до набору ваги.

Як безробітних звинувачують у структурному безробітті, людей з заборгованістю звинувачують в неспроможності виплатити кредит, товстих людей звинувачують у відсутності сили волі. «Її потрібно тренувати, вчитися контролювати себе», – насправді потрібно контролювати тих, хто без докорів сумління в усіх формах експлуатує виявлені людські слабкості.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 голоси)

Також буде цікаво: