Мітки: Польща

Відтворення правдивої історії людства, а це неминуче, змусить переписати фальшиві підручники, викреслити у небуття фальшиві ідеологеми про вибрані народи, передові демократії, зразкові унії та ін. Неминуче виявиться, що свідомо знищуючи упродовж століть найкращих представників українського народу, деформуючи генофонд, забороняючи мову, національну культуру, перетворюючи працелюбів у рабів, а часто політичний, мілітарний матеріал для експансії, загарбання чужих земель, наші сусіди таким чином не тільки збагачувалися за наш рахунок, але й своєрідним чином вивищувалися – принаймні у своїх очах. Але ні краденим довго не наситишся, ні брехнею не втримаєшся у моральній рівновазі. Якби…

Є таке поняття: брати з історії вогонь, а не попіл. Згадаймо знову Тараса Шевченка: «а надто якщо згадати, що ми одної матері діти… серце болить, а розказувать треба. Нехай бачать сини й онуки, що батьки їхні помилялися, нехай братаються знов зі своїми ворогами». Власне задля цього братання найпрекрасніші душі клали свої життя. Саме ці емблематичні постаті – з ясним релігійним поглядом на життя, віддані своїм народам і культурам, з глибоко гуманним ставленням до інших народів, з неприйняттям неправди, визиску, приниження і винищення будь-кого – мають стати орієнтирами для визначення маршрутів…

Динаміка фактів і оцінок – багатовимовна. Тому доконечно важливо систематизувати й концептуалізувати оцінки тих особистостей, хто не тільки володіє інформацією максимально достовірною, але й голосить слово правди, яка визволяє, а не поневолює, яка є фактором, елементом моральної категорії. Бо саме це втримує духовну поставу обох наших народів. Не випадково один з найбільших приятелів Польщі Богдан Осадчук у розмові з Мирославом Чехом проголосив: «Карти на стіл, панове!». Нагадаємо, що вчений і журналіст Б. Осадчук понад тридцять років був професором Вільного Університету у Берліні, експертом з проблематики Східньої Європи, Польщі, комунізму; водночас…