Слідами українців по книжках Діаспора 

Слідами українців по книжках

Мільйони українців мешкають не лише на просторах від Сяну до Дону, а й у найвіддаленіших куточках світу. Маючи дах над головою, заробляючи на хліб для тіла, душею й помислами вони живуть Україною. І щоденно пишуть історію свого життя. Було б великою втратою, якби така історія залишилася поза скрижалями і не відбилася на сторінках наукових розвідок, захоплюючих репортажів, подорожніх нарисів та спогадів. На щастя, стежки і тернисті шляхи, якими українці вирушали на пошуки кращої долі, знайшли своє відображення в літературі.

Олександр Гаврош у книжці «Блукаючий народ» описує життя українців у Сербії
Олександр Гаврош. «Блукаючий народ»

Цікаву мандрівку землями нинішньої Сербії, куди понад два століття тому було переселено кілька тисяч українців із Закарпаття, у книжці «Блукаючий народ» пропонує здійснити Олександр Гаврош. Вартий уваги й подиву досвід цих наших земляків, які нині є найдавнішою українською діаспорою в Європі (коли закарпатські русини вирушили до Сербії, Канада й США для більшості українців були ще незнаними). За такий проміжок часу декілька поколінь українців не тільки не розчинилися поміж своїми значно могутнішими сусідами, а й зберегли і продовжують плекати рідну мову, національну свідомість, віру. Книжка ілюстрована численними фотографіями, картинами й історичними гравюрами, які унаочнюють історичне минуле й сьогодення українців у Сербії.

Читаючи книжку Уласа Самчука «Плянета Ді-Пі» про перебування та поневіряння українських емігрантів в таборах для переміщених осіб після закінчення Другої світової війни, дивуєшся організаційній мобільності української спільноти. У важких умовах, чекаючи на вердикт різноманітних комісій і відбиваючи підступи більшовицької пропаганди, українські вигнанці спромоглися за короткий термін організувати в таборах мініатюрну українську державу. На порожньому місці виникли школи, майстерні, кооперативи, університет, преса; розвивалася література, образотворче мистецтво, засновувалися політичні організації… Як бракує нам такої самоорганізації сьогодні. Але, на відміну від повоєнних вигнанців, у нас є Батьківщина, а в них її відібрали. Чи не з кожної сторінки цієї книжки можна вибрати абзац, який не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Судіть самі:

Улас Самчук. «Плянета Ді-Пі»
Улас Самчук. «Плянета Ді-Пі»

«Народ, що постає, що виростає із свого зародку, що цілком свідомо означає своє постання, як воскресіння з мертвих, такий народ потребує і постійно вимагає духових провідників такого порядку, що обіймали б суть справи в її цілому, а не обмежились на якійсь одній ділянці».

«Чому в Європі, навіть і сьогодні, десь там у глибинах людського думання, стирчать сакраментальні твердження, що Україна, як така, як земля, як місце, як духовність і культура, має бути трактована поза часом і простором, як також, поза звичайними нормами, що стосуються до кожного живого і діючого на нашій планеті народу? Хто і кому дав на це право і чому декому здається, що цими справами можна легковажити?»

«Кожна, вибачте, партія силоміць накидає тобі свої симпатії і намагається затягнути тебе до себе. Коли ж їй не щастить, тоді, брате, тримайсь. Не буде добра тобі на цьому світі».

«Наша справа в самій її суті незаперечна. Її не зможуть затерти ніякі імперіалістичні наміри ніяких сил, будь вони тисячно від нас сильніші. Бо у віках, у просторі часу існує окрема, своя, невловима гравітація абсолютної справедливості, що нею зумовлено само існування космосу і нас в космосі».

Осип Панчишин. «Українці у Венесуелі»
Осип Панчишин. «Українці у Венесуелі»

Як велося українцям у Південній Америці, можемо дізнатися із книги Осипа Панчишина «Українці у Венесуелі». Спочатку у цій країні українцям було дуже сутужно – важко було налагоджувати побут, не маючи жодної підтримки чи опіки державного департаменту, яку мали інші народи. Лише завдяки вродженій витривалості та працьовитості українців ці труднощі  вдалося перебороти. На новому місці українці розгорнули суспільно-культурну, виховну й політичну діяльність. Утворилися різні товариства, організації, комітети завданням яких було допомагати тим українцям, які опинилися у венесуельських пралісах у дуже важких умовах. Далі постала потреба допомагати побратимам-скитальцям у Європі… Як українці Венесуели все це пережили й яких здобутків досягли, можна дізнатися з праці Осипа Панчишина.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 голоси)

Також буде цікаво: