Демаркаційна лінія нашого суспільства Найактуальніше Суспільство 

Демаркаційна лінія нашого суспільства

Чіпізація, теорія змови, церковний вірус, суперечливий курс з біоетики і homo sapiens, які зреклися цього звання.

Людство загалом і наш народ зокрема – поділені, і демаркаційна лінія цього поділу проходить через його свідомість, а тому вловити її дуже нелегко. Зате охочих скористатися цим поділом не бракує. Останні місяці всесвітнього карантину, який переживає сьогодні все людство, стали для нього лакмусовим папірцем, «забарвившись» кількома кричущими фактами.

«Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?… Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?», – запитує Улас Самчук далекого 1941 року у своєму есе «Нарід чи чернь?». А я сьогоднішнього 2020 року відповідаю: «І нарід, і чернь, які живуть в одному домі».

Улас Самчук. Фото 1937 року
Улас Самчук. Фото 1937 року

«При першому погляді на дійсність це питання не дає нам покою. Воно врізається в нашу свідомість, воно переслідує нас вдома, на вулиці, в установі, на базарі, у трамваї…», – роздумує письменник. А я додаю із сучасної позиції: «… і у віртуальному просторі».

Проблема такого поділу не нова. «У Давній Греції громадсько-активну й політично вироблену частину суспільства називали політикос, а тих, що жили тільки власними вузькими інтересами, – ідіотес» (Євген Сверстюк).

Алєсь Анціпенка
Алєсь Анціпенка. Джерело зображення: svaboda.org

А ще марґінали, як їх визначає білоруський публіцист Алєсь Анціпенка у своєму творі «Марґінали та марґінальна свідомість», «люди, які живуть осторонь від громадської, культурної, національної та політичної свідомости». Натомість «народ у вищому значенні цього слова, як його бачить духовно багатий світ: сукупність людей, які живуть разом у суспільстві й ненастанно відтворюють себе природно й духовно, а вся ця сукупність улягає особливому законові розвитку божистого в ній» (Йоганн Ґотліб Фіхте).

Патриції і плебеї в Римі… Ще одна назва цього поділу. Хоча здебільшого ми і звикли вживати його із соціальним забарвленням, він однак має ще й інше, духовне, ціннісне значення, яке не завжди співпадає з патриціями і плебеями як суспільними станами. З першого походив відомий кат, хабарник, заколотник та популіст Луцій Сергій Катіліна, який, спекулюючи низькими моральними і ціннісними запитами юрби та тогочасної «золотої молоді», прокладав собі шлях до влади, а з другого – Марк Туллій Цицерон, який поклав край його злочинній змові.

Для римських імператорів юрба, яка вимагала хліба, видовищ і заасфальтованих доріг, була зручною для управління, ідеальним предметом маніпуляції. Це вона втішалася в римських амфітеатрах, коли за Нерона християн згодовували диким звірям тільки через те, що правитель-маніяк в приступі чергового припадку спалив місто, вину за що повісив на послідовників Ісуса Христа.

Жан-Леон Жером. Остання молитва християнських мучеників (Художній музей Уолтерса)
Жан-Леон Жером. Остання молитва християнських мучеників (Художній музей Уолтерса)

І продовжує втішатися до нині. Зокрема, коли тих же християн звинувачують у зростанні захворюваності на коронавірус. Бо такій собі Наталії Шахрайчук заважало, що священик на подвір’ї церкви Зіслання Святого Духа у Львові причащав вірних з однієї ложечки. Її допис у Facebook сколихнув настрої плебсу, який, не довго думаючи, поліз зі своїми безглуздими оцінками та безпідставними закидами на адресу Церкви. Цими настроями скористалися видання далеко не з високими стандартами журналістської етики, і суспільство отримало в результаті картинку: «У всьому винна Церква».

Публікації ТСН під доволі маніпулятивними заголовками «Степанов вважає рекордну захворюваність на коронавірус наслідком Великодня та Вербної неділі», «Відлуння великодніх свят: Зеленський пояснив сплеск захворюваності на коронавірус за останню добу», «Що чекає на Україну після Великодніх служб» та не менш маніпулятивними зображеннями інтер’єрів храмів у деяких з них. І хоч ідеться здебільшого в цих матеріалах про порушення карантинних вимог редутами однієї маріонеткової конфесії, обиватель, який не звик думати, і якому «какая разніца», звинуватить якраз Великдень, Великодні служби і Церкву загалом.

ТСН і Церква. Скріншот із сайту tsn.ua
ТСН і Церква. Скріншот із сайту tsn.ua

Ці звинувачення виллються одразу в нічим не підкріплені, сповнені ворожості, коментарі у соцмережах. Варто зазначити, що серед людей, які коментують схожі публікації, є також і багато тверезо мислячих. За їхню відвагу у пошуку справедливості, незважаючи на цькування з боку іншої когорти, їм безмежно вдячний, але зупинюсь таки на останній як справжній проблемі.

Сьогоднішній плебс, на відміну від давньоримського, у своїх руках має новітні засоби комунікації. І від цього стає ще небезпечнішим, як для оточуючих, так і для самого себе. У всі віки були охочі скористатися браком критичного мислення, надмірною емоційністю та ціннісним релятивізмом маси, щоб скерувати їх у вигідне для себе русло. А сьогодні вони ще й отримали для цього неперевершений засіб – соцмережі, в яких кожен може публікувати що завгодно і за допомогою нехитрих трюків у своїх повідомленнях викликати позитивні реакції щодо себе та своїх ідей, а також негативні в бік особи та ідей своїх опонентів.

Гортаючи сторінку католицького видання CREDO (ті, хто живе радянськими стереотипами, які органічно прижилися і у сучасній ліберальній свідомості, про те, що християнство – це набір догм без критичного мислення, будуть розчаровані, адже гаслом цього сайту є «Думати не боляче, вірити не страшно», що перегукується з ідеєю, якою Папа Іван Павло ІІ дав напрямок розвитку усій Католицькій Церкві про віру і розум як два крила, на яких людина підноситься до Бога), я натрапив на доволі репрезентативну передачу головного редактора о. Миколи Мишовського «Вечірній чай». Ішлося в ній про тему, якою сьогодні доволі вдало маніпулюють через страх населення перед пандемією та відсутність однозначної інформації про коронавірус. Мовляв, існує якась таємна змова, згідно з якою вживлюватимуть в людське тіло чіп з метою контролю над особою.

Отець Микола Мишовський
Отець Микола Мишовський. Джерело зображення: credo.pro

З цими запитаннями читачі CREDO звернулися до о. Миколи. Однак він перед тим, як відповідати, чи це справді так, провів специфічний експеримент і проаналізував його результати. На своїй сторінці у Facebook о. Микола перепостив фразу, зображену на тлі райдужного прапора: «Вова Зеленський – гетеросексуальний гомосапієнс». Результати були вражаючі. Знайшлися ті, хто забувши, що насправді означають поняття «гетеросексуальний» і «homo sapiens», відомі ще зі школи, звинуватили головного редактора CREDO в політичній заангажованості, некоректних висловлюваннях на адресу чинного президента тощо. Полився, як завжди у Facebook-дискусіях, на адресу о. Миколи потік бруду. Хоч, як він висловився, цього можна було б уникнути, якби обиватель в соцмережі постарався подумати, перевірити за допомогою того ж Інтернету інформацію перед тим, як іти на поводу своїх емоцій.

Пост із Facebook-сторінки о. Миколи Мишовського
Пост із Facebook-сторінки о. Миколи Мишовського

Демаркаційна лінія пройшла. І зовсім не між 73-ма і 25-ма відсотками, як ми для простоти хотіли б вважати (бо, якщо пригадати передвиборчі баталії в соцмережах, неадекватна емоційна реакція на адресу опонента линула з обох політичних таборів); не між багатими і бідними; не між тими, хто має диплом про вищу освіту, і хто його не має; навіть не між тими, хто вірить в існування Бога, і хто не вірить. А між тими, хто мислить, і тими, хто від цього Божого дару добровільно відмовився задля інертного зручного існування. Між тими, хто «улягає особливому законові розвитку божистого в ньому», і тими, кому не ясно, «Що це таке людська гідність? Чи це щось подібне на мішок картоплі, чи на порвані чоботи?» (У. Самчук). Тому й останні для них значно цінніші. Їх вони принаймні розуміють, як практично вжити. На відміну від людської гідності та національної свідомості – цінностей, які пропонує У. Самчук для розмежування цієї вічної дихотомії народу і черні, політикос та ідіотес, аристократії духу і духовного плебсу.

Людська гідність, як тільки представники другої когорти отримають можливість щось висловити у соцмережі, нівелюється узагалі. Та й свобода думки й слова (ст. 34) і наукової творчості (ст. 54), гарантовані Конституцією, на словах процвітають, а на ділі потоптані. Як у публікації Анни Чабарай у Facebook про курс біоетики, який у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького викладає Галина Терешкевич (сестра Діогена).

Сестра Діогена Тарашкевич
Сестра Діогена Тарашкевич. Джерело зображення: catholicnews.org.ua

На адресу останньої Анна Чабарай спрямовує позбавлені логіки, елементарних знань не тільки в галузі біоетики, християнської етики, але й етики професійної – журналістської, цілком заідеологізовані звинувачення (бракувало хіба що згадки про «опіум для народу»), мовляв, яке погане християнство, а ми всі такі хороші – ненароджених дітей вбиваємо, безладні статеві стосунки ведемо, Церкву, яка пояснює, чим насправді є людська гідність, виставляємо на посміховисько, і робимо з цього своє право. Ще й дуже цікаве джерело отримання інформації вказує: «Студенти десь роздобули правильні відповіді на ці тести, за божим задумом, чи якось іще». А головне – незалежне, від цілком незацікавлених осіб, незалежного експерта… Пізніше на основі цих тестів і матеріалів курсу вона розвине розповідь.

В дусі соросівських ідеалів, спрямованих на фізичне та моральне знищення людства, – ідеології гендеру, примату прав особистості, зокрема на аборт, жодного виховання (робіть, що заманеться), крайнього антикатолицизму (див.: Alexandra Jakubowska «Nowy wspanialy swiat wedlug Sorosa» та проф. Йосип Лось «Надати вартості вартостям») – її підхоплять Катерина Родак у публікації «Заборона контрацепції, абортів і штучного запліднення» на Zaxid.нет, Анастасия Анюхина на 24.Здоровье, безликі українсько- та російськомовні автори на Companion.ua, То є Львів, Zmina.info тощо. Стаємо свідками, як легко брехню можна видати за правду, приховавши за хитросплетеними висловами купу безглуздих суперечливих упереджених суджень, розрахованих на простакуватого лінивого читача, який проковтне чергову токсичну порцію.

І не забариться провести демаркаційну лінію між собою і тими, хто ще не втратив здорового глузду та совісті. Разом з істерією як способом репрезентації своїх поглядів (ще один соросівський ідеал згідно з вищезгаданими публікаціями), висловлюваннями у сфері, про яку не мають зеленого поняття, штампами і загальниками – оцими «трамваями інтелектуального транспорту» (Хосе Ортеґа-і-Ґассет) як основою світогляду людини маси, демонстрацією відсутності святого у себе і зневагою його в інших.

Не стану вдаватись у деталі адекватних (а не заангажованих у певну ідеологію) медичних досліджень та вчення Церкви про гідність людини та її право на життя (видається, що вона сьогодні чи не єдина, яка про це дбає по-справжньому і нелицемірно). Замість мене це цілком компетентно зробили Марія Ярема у публікації «Суперечливий курс з біоетики чи суперечлива оцінка цього курсу?» та сама с. Діогена, кажучи: «Біоетика вчить майбутніх лікарів цінувати гідність». І настільки компетентно, що плебс знову не збагнув – йому подавай щось примітивне, стереотипне, співзвучне з його ницими запитами.

Марія Ярема, викладач кафедри богослов’я та Школи біоетики УКУ
Марія Ярема, викладач кафедри богослов’я та Школи біоетики УКУ. Фото з особистого архіву

Я лише скажу, що Церква ніколи на таке не піде, не назве зло добром, а добро – злом (пор. Іс 5,20). Не говоритиме те, що милує слух юрби. Вона не накидає і не накидатиме нікому своє думки, але пояснить чітко, що є насправді гріхом, а що – доброчесністю. Тому й викликає стільки критики на свою адресу – не всім сподобається перспектива змінювати своє життя, покидати його комфортні умови та фальшиву думку про себе як про «просто порядну людину».

Церква нікому нічого не накидає, лише рекомендує те, що веде до життя. Далі вибір за вами, шановні прочіповані. Так, попри всі прогнози горе-писак щодо далекого майбутнього, чіпізація вже відбулася. Через ідеї із сумнівних джерел, в яких ви, не вилазячи із своїх ґаджетів, варитесь та які так легко ковтаєте, даючи іншим себе звести на манівці. Даючи згоду на контроль над своєю свідомістю. З цих ідеологій, які так легко закорінюються у людській свідомості, проростають потім не тільки переслідування Церкви, ворожі закиди в її сторону у Facebook-перепалках, а й узаконення того, що веде до виродження суспільства, суперечить людській природі та гідності; прихід до влади невідповідних людей; масова агресія у Нових Санжарах; війна на Донбасі…

Було б дуже зручно, якби чіп вживлювали ззовні, без нашої волі, як нам пробують представити в цих конспірологічних сюжетах, – так зникає всяка особиста відповідальність. Але ж ні, насправді людина сама дає дозвіл на вживлення деструктивних ідей у свою свідомість, некритично їх приймаючи. Відсутність критичного мислення у маси стає хорошою передумовою, що такі конспірологічні теорії легко проходять, бо, як зазначає Яна Шекеряк у статті «Усі нас обманюють. Насамперед ми самі», «дають прості відповіді на складні запитання», а «більшості просто ліньки шукати справжні причини і копирсатися у складних соціальних, культурних чи історичних явищах».

Однак ця чіпізація не така, як представляють фантастичні фільми. Чіпу можна позбутися (не без зусиль зі свого боку), увімкнувши критичне мислення, переглянувши своє життя, свої цінності, задумавшись, що насправді (а не в інтерпретації певних ідеологій) означають людська гідність, людська свобода, людське життя…

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 голоси)

Також буде цікаво: