Надати вартості вартостям Найактуальніше Побачене. Почуте. Прочитане Світоглядні орієнтири 

Надати вартості вартостям

Епоха «прекрасної гармонії», «цивілізації любові», «реорганізації життя» чи драматичної зашарпаності, непролазної апатії, «культури тимчасовості»?

Останні події – вибори президента і «зеленого» парламенту в Україні, президента Литви, шефа Європейської комісії (61-річної Урсули Гертруди фон дер Лейєн, матері семи дітей, мета якої – «Сполучені Штати Європи»), передача посади імператора в Японії від Акіхіто до Нарухіто, обрання лідера консерваторів, відтак прем’єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона, який не тільки зовнішньо подібний до президента США Дональда Трампа, а й своєю «некоректною» біографією та непередбачуваністю позиції у багатьох питаннях світової політики (за чітким винятком здійснити Brexit і підтримки України), нестихаючі хвилі протесту «жовтих жилетів» у Франції, пожежа серця Парижа Собору Нотр-Дам, демографічне самогубство Європи, егоцентризм, тотальна комерціалізація, культ споживання і потворних розваг, гарячкова видача російських паспортів громадянам України, варварське винищення людей іншої віри на Шрі-Ланці, загострення відносин між США та Іраном, стихійні лиха, щоденні аварії транспортів різних видів, гібридні та «гарячі» війни вздовж і впоперек земної кулі, що не вщухають, – змушують замислитися, причому надовго…

Що діється? Чому за бурхливого науково-технічного прогресу (незабаром людина висадиться на Марсі), цивілізаційних винаходів для упорядкування життя (наприклад, перехід на сонячну енергію), володіння винятковими фінансовими, науковими ресурсами, динамічного обміну ідеями, пересування мільйонів людей з країни до країни і від континенту до континенту – гомо сапієнси острахопудилися, спідлилися, а також опинилися у непролазній апатії? Чому найцінніше у душах – сердечність одне до одного – отруєно ненавистю й захланністю, відтак шаленими темпами нарощується зневіра? Вже тривалий час цим занепокоєні морально чутливі речники усіх народів, адже, всупереч живучим стереотипам, серед різних спільнот, культур, цивілізацій посутньо нема й не повинно бути ієрархії. Нема, бо абсурдним є витончений расизм – поділ народів на «вибраних», «перший, другий, третій світи», «третій Рим», «передові цивілізації», «політичні нації» та інші декорації. Не повинно бути, бо усюди люди однакові за своєю сутністю (Боготвірний феномен), тож інтерпретувати буття варто у категоріях одухотворення і знання, а не тільки сили і діяльності для вигоди. Відтак доконечно маємо покладатися на своє сумління – тому воно повинно бути належно навчене розрізняти добро і зло.

…Пригадую 1988 рік. Софія, столиця Болгарії. Під час наукового відрядження відвідав популярний тижневик «Антені». За розмовою з редактором час спливав дуже швидко. Та ось до редакції завітав молодий монах. Три місяці він перебував на Афоні, тому ми усі зачудовано слухали розповідь Христо (так називався він) про легендарний монастир. А потім він зголосився провести мене до наукової установи. По дорозі розмова торкнулася якраз кардинального питання: чому людина як оригінал Творця змаліла, спростачилася, перемінюється у фотокопію, стає second hand? Відповідь болгарського монаха досі бринить у душі й бентежить розум: «Та вочевидь тому, що не можна воювати з Господом!»

Під сучасну пору «зневага всієї сердечності людської» (Василь Барка) і є тією сумнозвісною войовничістю з власне найціннішим – святою правдою-справедливістю. Її отруїли, з одного боку, – класовою боротьбою, з другого – захланністю й цинізмом. «Смерть людської душі завжди йде за смертю Бога в її серці, хоч ця людина ще у живому тілі» (саме так!)». Це вже думки іншого турботливого мислителя Олександра Сугоняки, українського вченого, банкіра, громадського діяча, публіциста, колишнього народного депутата. Свого часу, точніше 19 листопада 2009 року, газета «День» вмістила його глибокозмістовну й спонукувальну саме до замислення рецензію «Над книгою ХХ століття». Мова про твір Джорджа Орвелла «1984». Сміливо рекомендуючи усім докладно перечитати ці повчальні розмислення, наведу для заохочення декілька оцінок.

Олександр Сугоняко
Олександр Сугоняко. © radiosvoboda.org

Отже:

  • «Автор відобразив суспільство з ампутованою душею – єдиним носієм релігійності. Така людина і таке суспільство є боже-вільними, оскільки вони обірвали зв’язки з Творцем, відтявши частину людської сутності, яка забезпечує ці життєдайні зв’язки. Замість чутливої до Бога душі, утворили протез, за допомогою якого вожді тримали у неволі духовних калік»;
  • «Цей діагноз – втрата життєдайних зв’язків – є точним діагнозом причин деградації не лише для комуністичної й нацистської складової Західної цивілізації. Це підходить і до її ліберальної складової. Відмінність у тому, що комуністи це (вбивство Бога) коїли рішуче, по-пролетарськи, з ріками крові. А інша, демократична, складова цієї цивілізації те саме робила потихеньку, «еволюційно», по-міщанськи. Але отець цих бісівських діянь – один… Результат той самий – смерть цілісної людини»;
  • «Свобода особи непомітно, поступово в останні століття замінювалася на свободу «его». Від пріоритету «бути» суспільство сповзло до небезпечного домінування «мати».

Олександр Сугоняко закономірно орієнтує нас: «Мати – щоб бути, бути – щоб жити вічно! Ось гасло оновленої, добродійної, мислячої людини. Воно має стати гаслом України». Категорично годимося з цим! І тому останні події, зазначені вище, трактуємо не як катастрофу, погибель, а як – очищення. Зло неодмінно саморозвінчається, святая правда-справедливість неодмінно восторжествує. Народжується новий світ, настає нова епоха. Так, у конвульсіях, несосвітенних варіантах, з втратами часу, людей, ресурсів. І тут від вибору кожного з нас залежить, чи швидше поборемо зло й віднайдемо гідне життя для людини як неповторної особистості. Тож подорож у невідоме почнімо з іншої перспективи:

1. Процес переходу комерційно-маніпулятивної цивілізації у духовно-екологічну (саме для поборення морально-екологічної кризи людства) потрібно формувати інакше, тобто краще й справедливіше, ніж це робимо переважно під сучасну пору. Мусимо домогтися резиґнації від імперій, бо це посутнє зло, що постійно підтверджує історія. Маємо на увазі не лише домінування одного народу над іншими, а й засилля монополій зиску, несамовитого егоїзму, що самовбивчо заперечує найважливіший на всі часи і для всіх людей та спільнот орієнтир: «Не можете служити Богові і мамоні» (Мт. 6:24). Рівно ж доконечно необхідно перебороти загрозу ментоциду (вбивство думки). Ще Марк Аврелій обґрунтував таку сентенцію: «Щастя твого життя залежить від змісту твоїх думок». Нині зважуємося доповнити цей афоризм: «Щастя твого життя залежить не тільки від змісту твоїх думок, рівно ж – від настроєвості серця й відданості ідеалам»;

2. Вже доводилося не раз посилатися на мудрість орієнтирів Першої книги Вед (Рігведи): «Нехай прийдуть до вас благородні думки з усіх сторін». Це не тільки допомагає уникати пошкодження якості мислення, але й сприяє запозиченню плодотворних орієнтирів, бо ж у коморах 14 тисяч народів земної кулі нагромаджено колосальну мудрість. В її основі життя максимально просте, максимально чисте, максимально справедливе. Це посутньо і є цілісною ідеологією. Нині це стало особливо актуальним, адже планета захаращена непотребом, запаскуджена через продукування тисячі речей, абсолютно нам непотрібних, а відносини між людьми й народами «зацементовані» безглуздими виборами до різних парламентів і місцевих влад, на що витрачають мільярди коштів (ще у ХIХ столітті знаменитий пророк Великої Британії, шотландець Томас Карлейль дотепно висловився про цю так звану демократію – «На світі стільки йолопів, а ви влаштовуєте загальне голосування»), умовностями у вигляді політичної коректності, компромісами, формальними процедурами-говорильнями, рекламуванням через телебачення («скриньку ідіота», як дотепно схарактеризував його американський вчений Ніл Постмен) несосвітенної глупоти.

3. На нашу гадку, моделювання майбутнього варто почати з такого ключового слова – врахувати. Насамперед усе те, що спричинило змаління, навіть часто отварювання людини. Звернімо увагу, які орієнтири розвитку людства стали першорядними для тих, хто керується вигодою. Прояснити і пояснити найсуттєвіше у цій царині, на нашу гадку, вдалося багатьом вченим, публіцистам. Зішлемося на свіжий приклад. Польська публіцистка Олександра Якубовська (Aleksandra Jakubowska) підготувала дослідження під промовистим заголовком «Новий чудовий світ Сороса». Вміщено публікацію у найсвіжішому числі найбільшого консервативного тижневика у Польщі «Мережі» («Sieci») 15-21 липня 2019 р.

Олександра Якубовська
Олександра Якубовська. © dziennik.pl

Фахівці, насамперед професор Януш Ситнік-Четвертинський, дослідили світоглядну подібність, механізми функціонування організацій, пов’язаних з особою Джорджа Сороса – американського мільярдера, родом з Угорщини. Віддавна він намагається реалізувати теорію свого кумира Карла Поппера і створити «відкрите суспільство». Ідеал Сороса – ліквідація національних держав, релігії, перемішування суспільств, аби ніхто не був переконаний у своїй ідентичності. А ще – ідеологія гендеру, необмежений наплив іммігрантів до Європи, примат прав особистості (аборти, евтаназія, легалізація марихуани) над усталеними повсюдно нормами. Сорос витратив понад 32 мільярди доларів на діяльність своїх фондів і позаурядових організацій на чолі з Open Society Foundation, яка діє з 1993 року у багатьох країнах без політичного мандату. Автор публікації подає міні-словник концепції Сороса:

  • Найважливішими є процедури, а не служіння правових норм;
  • Судді стають особами непогрішними, «надзвичайною кастою»;
  • Життя регулюється грантами Сороса;
  • Крайній расизм щодо білого гетеросексуального чоловіка;
  • Жодного виховання (робіть, що заманеться);
  • Розвиток рослинності й тварин є важливішим від розвитку людини;
  • Псевдоелітарність (артисти, менеджери, політики і т.д. визнаються елітою без врахування якостей особи);
  • Істерія як спосіб репрезентації своїх поглядів;
  • Перевага практики над теорією;
  • Усе продається!;
  • Крайній антикатолицизм і толерантність щодо інших релігій;
  • Підтинання суспільству крил через знищення мітів формування спільнот та ін.

У сучасному світі, де домінує один підхід – «Скільки?», де сороси цинічно винищують духовність, національні культури, історичну пам’ять як найвищу духовну й моральну вартість людини та спільнот, мусимо стрепенутися, аби врятувати світ від заглади.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(9 голосів)

Також буде цікаво: