Усі нас обманюють. Насамперед – ми самі Найактуальніше Наука 

Усі нас обманюють. Насамперед – ми самі

На годиннику – друга ночі. На комп’ютері у мене більше 20 відкритих вкладок – шукаю іспанського лікаря українського походження, який «все знає», біографію Девіда Айка, передивляюся відео на ютубі «Испанский врач расказал всю правду!», «5G и коронавирус. Есть ли связь?» «Вся правда о присходящем», «Американский ученый рассказал ВСЁ»… Мазохістка, спитаєте Ви? Ні, всі ці повідомлення мені надіслали увечері бабуся і тітка – «обов’язково переглянь, дуже цікаво і важливо». І для того, щоб переконати їх у протилежному, мені таки довелося переглянути…

Звичайно, кожне з цих повідомлень містило певну теорію змови, а часом траплялися бонусні комбо: тут тобі і чипування, і 5G, і Білл Гейтс, і рептилоїди. Як абсурдно це не звучало б, люди поширюють, читають і, головне, вірять. Щоб розібратися чому, треба зрозуміти суть і принцип виникнення конспірологічних теорій.

«Теорія плоскої Землі»
«Теорія плоскої Землі» віднедавна знову популярна. © pravia.com.mx
Карл Поппер.
Карл Поппер. © findagrave.com

Конспірологія, або теорія змови – це явище, під час якого певну подію (політичну, екологічну, соціальну тощо) пояснюють змовою і впливом певних груп впливових осіб чи організацій (включно з усіма можливими формами позаземного життя). Британсько-австрійський філософ, логік і соціолог Карл Поппер визначав конспірологічну теорію так: «Згідно з цією теорією, пояснення соціального явища полягає у виявленні осіб чи групи осіб, які зацікавлені в появі цього явища (іноді – це таємний інтерес, який слід розкрити) і які запланували це явище і створили змову, щоб його породити». Теорій змов багато і вони різняться і за територією поширення, і за довговічністю.

Майкл Баркун
Майкл Баркун. © maxwell.syr.edu

Американський академік, релігієзнавець і політолог Майкл Баркун розділяє усі теорії змови на три типи:

  • подієві (наприклад, щодо вбивства відомої і впливової людини, чи спалаху пандемії);
  • систематичні (ті, що житимуть завжди, – євреї, масони, ілюмінати, фармацевти, усі «сильні світу сього»);
  • складні (включають у себе декілька теорій змов, які підтверджують одна іншу, пояснюють і доповнюють, а також перебувають у визначеній ієрархії).

Незважаючи на відмінності, усі теорії мають декілька спільних рис.

Хтось винен. Чи то політики, чи якась раса, чи представники певної професії. Але завжди є «чужі», яких можна звинуватити у будь-чому. Це перегукується із теологічним характером конспірологічних теорій у ракурсі того, що кожна подія має якусь мету. Нічого не може відбутися просто так, не існує збігу випадковостей. Завжди є «чомусь», і от відповідь на запитання «хто і для чого?» дає конспірологічна теорія. Інша ж сторона завжди біла.

Некритичність. Цю рису також відзначає уже згадуваний Карл Поппер, і називає її вельми негативною. Адже «посвячені» ставляться абсолютно некритично до дійсності і до своєї теорії. Вони свято переконані, що вона правдива і не піддають конспірологічні твердження жодному сумніву. Сама теорія зовні виглядає дуже деталізованою, такий собі цілісний будиночок, проте фундамент – логічні помилки й нічим не підтверджені судження. Часто неможливо знайти першоджерело, апеляція здійснюється до «здорового глузду», а не до фактів.

Позиція проти. Теорія змови завжди буде суперечити науковій чи офіційній версіям.

Проте, незважаючи на відкидання теорій змов науковою світовою спільнотою, часто неперсоналізоване розповсюдження й відчутне маніпулювання емоціями потенційного конспірологічного «сектанта», «хайпу» на історії і трагедіях теорій змов надзвичайно багато і, що гірше, люди у них вірять.

Чому?

Таємні знання доступні лише обраним
Таємні знання доступні лише обраним. © gettyimages.com

Таємничість. Відчутність причетності до чогось великого дає відчуття гордості й самодостатності. Це частково пояснює, чому найбільш схильними повірити у теорію змови є люди дещо інфантильні, які не змогли зайняти свою соціальну нішу в суспільстві. І звідси береться наступна причина.

Власна «безпомічність». Теорії змови полюбляють ті люди, які вважають, що не здатні вплинути на події у їхньому житті, на політичні рішення, громадянський рух тощо. Адже набагато легше прийняти тезу «у нас все погано, бо хтось змовився/комусь це вигідно», ніж розбиратися у причинах певної кризи. Тут і про зняття із себе відповідальності за власне життя: так можна виправдати невдачі й небажання рухатися вперед/щось змінювати безсиллям проти потужної масштабної змови. Перекладання вини відбувається як у локальному масштабі, так і в контексті великої політики та світових явищ (то не ми знищили екологію, то уряди брешуть про глобальне потепління заради своєї економічної вигоди).

Відсутність довіри. Як до влади, так і одне до одного. У суспільстві, де слабкий рівень довіри до державних інституцій, легше насаджуються теорії змови. Ми можемо побачити це на прикладі пострадянського суспільства, де ця недовіра глибоко закоренилася у підсвідомості, адже люди звикли, що їм усього не кажуть і ніколи не знали, кому вірити. А теорія змови дає легке пояснення. Сюди ж можна віднести погане розуміння населенням, за що саме відповідає певна державна інституція. Тому ми або хвалимо владу за все хороше, або сваримо за все погане. А поділ на «своїх–чужих» завжди присутній у теоріях змови.

«Зараз я ВСЕ вам поясню...»
«Зараз я ВСЕ вам поясню…» © time.com

Прагнення до знань. Так, те саме, що зробило можливим еволюцію, грає на руку конспірологам. Ми хочемо позбутися невизначеності і тому шукаємо причину там, де її може і не бути. Адже якщо знаємо причину, можна контролювати розвиток і наслідок чогось. Проте ми так вправно помічаємо усі таємні «ниточки», що часто будуємо неправильні причинно-наслідкові зв’язки. Але це так важливо – моральне задоволення від нібито розуміння шляхів виникнення усіх явищ.

Хто, як не ми? Згідно з твердженнями німецького історика Д. Ґроха у центрі теорії змови лежить впевненість, що історію можна запланувати й існують певні угрупування, які здатні це зробити. І якщо вони ще не «перепрограмували» під себе історичний процес, то саме розголошенням інформації і протидією можна цьому запобігти. Тому прихильники теорій змов переконані, що роблять благе діло, адже перешкоджають страшним речам.

Фінансова змова
Фінансова змова. © cont.ws

Простота. Більшості просто ліньки шукати справжні причини і копирсатися у складних соціальних, культурних чи історичних явищах. Схильність до спрощення притаманна зараз людству загалом, і добре це прослідковується у медійній сфері: споживач вимагає дедалі коротших текстів і більших узагальнень. Конспірологія ж дає прості відповіді на складні запитання. І аудиторії це подобається.

Чи можна переконати прихильника певної теорії змови у протилежному?

Умберто Еко.
Умберто Еко. © wikipedia.org

Фанатика – ні; будь-що, що ви скажете, буде використано проти вас. Конспірологія черпає сили у підозрах. Відомий італійський філософ і письменник Умберто Еко, наприклад, зазначав, що сильна, аж хвороблива підозрілість і неперервний ланцюжок бездоказових припущень притаманні усій історії людства. Він назвав це вірусом, і заражені ним будуть завжди. Усе залежить від соціального «імунітету» і агресивності «вірусу» у кожному конкретному випадку.

Адже якщо хтось вагається, то боротьбу вести можна. Навіть треба. Особливо зараз, коли люди перебувають вдома 24/7, вони психологічно нестабільні, не впевнені у завтрашньому дні й не знають, кому вірити. Це дає подвійний привід: теорія змови пояснює те, що не може пояснити офіційна версія, і дає відчуття обізнаності (а з ним і впевненості), а також люди просто банально проводять більше часу перед моніторами і, відповідно, споживають набагато більше інформаційного сміття.

Боротися з конспірологією варто ще й з погляду шкоди, якої вона завдає: від зростаючої кількості нещеплених дітей, до порушень карантинних заходів під час святкування Великодня і пропорційне зростання кількості заражених вірусом.

Девід Грімс.
Девід Грімс. © davidrobertgrimes.com

Зрештою, якби якась змова й існувала б, вона не протрималася б довго у такій «секретності». як розповідають конспірологи. Це доводить британський фізик Девід Грімс, який вивів математичну формулу, базуючись на трьох факторах: кількості «змовників», часі, що минув з моменту змови, та ймовірності невдачі. Вчений застосував формулу до чотирьох найпопулярніших теорій (висадки на Місяць не було; глобальне потепління – обман; вакцини спричиняють аутизм; приховування ліків від раку). Аналіз показав, що якби щось із цього існувало насправді, його давно уже б розкрили. Наприклад, інсценізація висадки американців на Місяць протрималася б 3,7 років, обман із потеплінням – від 3,7 до 26,8 років, вакцини – від 3,2 до 34,8 років, а змова з ліками від онкозахворювань – 3,2 роки. Ні-ні, не за допомогою відео на кшталт «Ось уся правда», а з офіційними документами, свідченнями, реальними людьми, що причетні, тощо.

Люди хочуть комфорту. І якщо теорії змови дадуть їм його швидше (у вигляді пояснень), ніж офіційні джерела і ЗМІ, то вони переможуть у боротьбі за розум і свідомість населення.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(6 голосів)

Також буде цікаво: