Підступи «китайського злодія» в Африці Найактуальніше Планета 

Підступи «китайського злодія» в Африці

У французькій мові «техніка китайського злодія» (“la technique du voleur chinois”) – вислів, яким окреслюють цікаве явище. Йдеться про злодія ввічливого і тактовного, але цілеспрямованого, який краде поступово: щодня приходить у магазин і відсуває бажаний предмет на кілька міліметрів у напрямку дверей. Так триває доти, доки річ цілковито не зникає з поля зору продавця, – тоді китайському злодієві залишається тільки спокійно її приторбичити. Походження вислову не зрозуміле: можливо, прикметник “китайський” тут цілком умовний. Якщо ж ні, то все ж образливої, ксенофобської конотації він не має, радше навпаки, розкриває оригінальну формулу…

Читати далі
«Приходить велика доба, і горе нам, коли вона застане нас малими і неприготованими!» Історія Найактуальніше 

«Приходить велика доба, і горе нам, коли вона застане нас малими і неприготованими!»

Чи може публіцистика бути довговічною? Свого часу Джонатан Свіфт сумнівався у цьому, вважаючи, що його памфлети цікавитимуть лише сучасників, а після смерті автора їх швидко забудуть. Проте він помилявся. Про публіцистику Івана Франка можна міркувати схожим чином. Усі його статі написано у часи бездержавності, коли ідею української самостійності вважали якщо не екзотичною, то принаймні невчасною. Навіть сам Франко розглядав її «поза межами можливого». Цьогоріч минає 100 років від Франкової смерті, і, здавалося б, Україна сьогодні постала перед іншими викликами. Однак разом із традиційним ритуальним церемоніалом вшанування пам’яті Каменяра варто перечитати…

Читати далі
Боротися не можна підкоритися Культура Найактуальніше 

Боротися не можна підкоритися

Купуючи роман «Покора» у магазині «Клубу сімейного дозвілля», я гадки не мала, хто такий цей Мішель Уельбек і про що він пише. Не хотілося руйнувати чари вражень «наосліп» та полегшувати собі читання пошуком відомостей про письменника, тим паче оглядом рецензій на самий твір. Отож я з легким серцем віддалася невідомості, не на жарт заінтригована застереженнями товариша, який, власне, порекомендував книгу і навіщось намагався уберегти моє буцімто дуже ніжне, вразливе сприйняття від специфіки деяких пасажів… Уже на перших сторінках твору переді мною постав доволі скептичний і депресивний викладач Сорбонни, який на…

Читати далі
За чесну гру! Найактуальніше Спорт 

За чесну гру!

За лічені тижні до старту ХХХІ Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро в офісах спортивних федерацій була помічена Її очевидність Правда. Довго тупцювала на порозі, зазираючи у вічі лискучих чиновників; аж раптом вловила момент, крутнула барабан вхідного турнікету, та й засіяла зерно істини у кожному просторому кабінеті. Десь та й проросло: Міжнародна асоціація легкої атлетики (IAAF) запалила червоне світло перед просякнутою допінгом командою Росії, керманичі любительського боксу (AIBA) розкритикували ідею появи на олімпійському ринзі досвідчених професіоналів, а Комітет з етики та чесної гри оприлюднив свідчення очевидців про вражаючі масштаби корупції в процесі…

Читати далі
Іслам в Україні Найактуальніше Суспільство 

Іслам в Україні

Релігія іслам в Україні існує з давніх-давен. Перші згадки про віру мусульманських народів на теренах України прив’язані до часів виникнення слов’янської релігії, яку запровадив князь Володимир у X ст. із приходом у Київську Русь «булгар магометанської віри». Згодом іслам проникав сюди з Поволжя, Північного Кавказу, Близького Сходу. Від XIII ст. на південь України (переважно до Криму) переселялися представники різноманітних тюркомовних племен (хозар, половців, татаро-монголів), які були послідовниками мусульманської віри чи стали ними під впливом турецької культури. З утворенням Кримського ханства (1443 р.), що перебувало у васальній залежності від Османської імперії,…

Читати далі
Новочасна потуга: ідеї до філософії публіцистики Класика Найактуальніше 

Новочасна потуга: ідеї до філософії публіцистики

Стало вже загально відомою і часто повто­рюваною правдою, що публіцистика й її сього­часний головний предметний вираз: преса, — це одна з найбільших світових потуг. Цій прав­ді відповідають слова папи римського, одного з недавніх, про апостола. Павла: коли б він — припустім — жив сьогодні, він був би пуб­ліцистом. З нею погоджується і відомий випад Фрідріха Ніцше — мовляв — теперішні люди туманіють завдяки обильній часописній лекту­рі. В кожнім випадку публіцистика виросла в величезну силу, чи то в добрі, чи то в злі. Хто ж вона, та світова потуга нових часів?…

Читати далі