Іслам в Україні Найактуальніше Суспільство 

Іслам в Україні

Релігія іслам в Україні існує з давніх-давен. Перші згадки про віру мусульманських народів на теренах України прив’язані до часів виникнення слов’янської релігії, яку запровадив князь Володимир у X ст. із приходом у Київську Русь «булгар магометанської віри». Згодом іслам проникав сюди з Поволжя, Північного Кавказу, Близького Сходу.

Від XIII ст. на південь України (переважно до Криму) переселялися представники різноманітних тюркомовних племен (хозар, половців, татаро-монголів), які були послідовниками мусульманської віри чи стали ними під впливом турецької культури. З утворенням Кримського ханства (1443 р.), що перебувало у васальній залежності від Османської імперії, майже весь Південний берег і південно-західні гірські терени Криму заселили мусульмани. З часом до України (переважно в Донбас) переселялися поволзькі татари.

Крим, як один із форпостів мусульманської цивілізації, відіграв помітну роль у поширенні ісламу на південноукраїнських землях. Однак знайомство українців з основними ідеями ісламу, з ісламським способом життя відбувалося в гострих збройних конфліктах. Коли вони стихали, налагоджувалися торгівля та спільне використання природних угідь, татар навіть приймали до козацького війська Запорозької Січі.

Кримські татари запропонували українським священикам проводити служби у своїх мечетях
Кримські татари запропонували українським священикам проводити служби у своїх мечетях

Доказом того, що татари за Україну, стала їхня пропозиція проводити богослужіння у їхніх мечетях. Але це стосується виключно Української Православної Церкви Київського Патріархату. Про це заявив речник Київського Патріархату архиєпископ Євстратій (Зоря), повідомляє «5 канал». Ситуація на півострові склалась так, що уже двоє священиків були змушені покинути своє місце проживання, а у Криму залишається ще одинадцять, але свої сім’ї священики вже вивезли. Пропозицію татар представники УПЦ КП готові прийняти за умови, якщо у власних церквах їм буде небезпечно або ж їх виженуть із них. «Якщо не буде можливості нам, нашим священикам і парафіянам молитися в своїх храмах, то вони нададуть місце у мечетях. І запевнили, що вони будуть допомагати захищати наші права і дадуть можливість молитися в своїх культових спорудах», – заявив архиєпископ УПЦ КП Євстратій.


Поява прибічників ісламу на українських землях, насамперед на південних, – це процес, зумовлений розміщенням України на порубіжжі двох великих цивілізацій – християнської та мусульманської. Наша країна розміщена на вододілі цих двох світів, який пролягає від Синьцзяну, Середньої Азії та Казахстану – на сході, потім через Закавказзя, Північний Кавказ, Крим і Туреччину аж до південної Болгарії, Боснії й Албанії – на заході. Тому навіть вже географічне положення України наперед визначало активну її взаємодію з мусульманськими країнами та народами.

Наразі, іслам в Україні не має якоїсь особливої специфіки, він не привів тут до появи нових течій, напрямів, груп тощо. Мусульмани на теренах нашої держави завжди сповідували суннізм, хоча тут і мешкали окремі дервіші, суфії. Джидадизм, біля витоків якого в Криму стояв Ісмаїл-бей Гаспрали, був не релігійною течією, а культурно-гуманістичним явищем.

Про своє ставлення до релігії розповів студент 5 курсу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Тимур Канатаєв. Хлопець – кримський татарин, який сповідує іслам. «Релігія – це те, що зі мною із самого дитинства. Я вірю у те, що сповідую, намагаюсь дотримуватись усіх заповідей, але як і усі люди, я не ідеальний. Я вважаю, що віра повинна бути у серці, і у моєму вона є. Моя релігія – іслам, і я ціную те, що вона вносить у моє життя, навчає духовності та істини. Я вважаю, що вірити у щось неземне потрібно і проносити це крізь усе життя – покликання людини, адже без віри жити важко».

Віра – важлива складова життя усіх людей, без винятку. І не важливо, чи ця віра християнська, ісламська чи буддистська, головне те, яке значення вона має у людському житті. Якщо вони вносять гармонію, розуміння та любов, то кращого і не варто бажати.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос)

Також буде цікаво: