Міні-подорож замками України на карантині

Ні для кого не секрет, що подорожувати на карантині вкрай складно і небезпечно. Та якщо ви не мислите свого життя без подорожей, є багато способів мандрувати, не виїжджаючи за межі Львова. Завітавши на заднє подвір’я палацу Потоцьких, можна побачити 14 мініатюрних копій старовинних українських замків і фортець Поділля, Галичини, Закарпаття, Волині, Таврії, Наддніпрянщини. Це унікальний парк замків і фортифікаційних споруд стародавньої України. Вхід на територію безкоштовний.

ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК височіє у мальовничому місці – на 20-метровому пагорбі, поруч якого протікає річка Вілія, у районному центрі Острог Рівненської області. Замок було побудовано на місці дерев’яного укріплення, зруйнованого монголо-татарами 1241 року. За давніх часів фортеця була оточена глибоким ровом, наповненим водою. Всередину можна було добратися за допомогою підвісного моста. На території замку розташовані чотири будівлі: Богоявленська церква-фортеця, Надбрамна вежа, Кругла та Мурована вежі. Замок був резиденцією князів Острозьких. Зараз на території Острозького замку розташований Острозький краєзнавчий музей.

ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК – чи не найвідоміша фортифікаційна споруда України і найстаріший замок Західної України. Вперше Олеський замок згадується в письмових джерелах, датованих 1327 роком.  На відміну від більшості навколишніх замків, збудованих поляками, Олеський замок заснований руськими князями. За нього точилася постійна боротьба між русько-литовською знаттю, поляками, угорцями. Він неодноразово переходив із рук в руки. Тут народилися два майбутні королі Польщі – Ян III Собеський і Михайло Вишневецький. Свого часу до Олеського замку належала ціла округа аж до кордонів із Волинню. Незважаючи на численні зміни власників, пам’ятка добре збереглася і зараз є відділенням Львівської картинної галереї. Зокрема, тут зберігаються і роботи Іоанна Пінзеля.

СЕРЕДНЯНСЬКИЙ ЗАМОК, що знаходиться на Закарпатті, входить до 100 чудесних замків, палаців та фортець України. Він являє собою характерну для Європи ХІІ ст. чотирикутну башту-донжон заввишки 20 м та стінами товщиною 2,6 м. Такі вежі були дозорними і не призначеними для тривалого проживання. Але якщо була необхідність, вони могли стати потужними пунктами оборони, бо мали гарну зону огляду і з неї можна було вести круговий обстріл. Як відомо, тамплієри (храмовники) займалися не лише місіонерською діяльністю та військовим ремеслом, але й були вправними фінансистами. В середні віки про їхні багатства ходили легенди, а займи у них брали навіть королі. Тому вежу часто називають «Замком Тамплієрів». Це єдиний замок, у якому в незакінченому вигляді збереглися риси романського стилю. Незважаючи на те, що вважається однією з головних визначних пам’яток Закарпаття, замок перебуває в жахливому стані недоглянутої руїни.

ЦЕРКВА СВ. ОНУФРІЯ У ПОСАДІ РИБОТОЦЬКІЙ – найстаріша збережена церква в Польщі (серед православних та греко-католицьких храмів, але не римо-католицьких) та одна з двох, яка виконувала також оборонні функції. На товстих стінах, які збудовані з цегли, та на склепінні збереглися зроблені в штукатурці написи латинською та давньоукраїнською мовами, а також дати – 1506 та 1514 рр. У 1966 р. в нефі (поздовжня або поперечна частина простору споруди, що розташована між рядами колон, стовпів, арок) та у вівтарній частині виявлено виконану у візантійському стилі поліхромію (тобто багатобарв’я) з XVI ст. Церква опоясана рядами оборонних мурів зі стрільницями. Стилістично церква святого Онуфрія є мистецьки вивершеним взірцем української традиційної архітектури, з великим числом готичних елементів, з визначеними оборонними функціями. Тепер греко-католицька церква є філією Національного музею у Перемишлі.

ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА-ФОРТЕЦЯ у селі Сутківці на Хмельниччині була зведена як оборонний храм у 1476 р. коштом тогочасного дворянина, власника цих земель Федора Сутківецького. Вона поєднує особливості готичного та барокового стилю і вважається одним з найдавніших в Україні оборонних храмів і єдиним середньовічним оборонним храмом тетраконхового типу. Дата її побудови зазначалася на одному із церковних дзвонів, які зникли у роки радянської влади. Сьогодні вона є діючим храмом і музеєм, який відвідують численні українські й зарубіжні туристи.

ВИСОКИЙ ЗАМОК У ЛЬВОВІ. Від замку зберігся лише фрагмент стіни, яка свого часу служила південним муром двору між головними зовнішньою та внутрішньою брамами замку. Історія створення Високого замку саме як споруди сягає XII-XIII ст. В різні часи він належав монголо-татарам, полякам, литовцям, шведам, австрійцям. Українцям дісталася вже гора без замку. Більшу його частину на початку XIX ст. австрійці розібрали на будівництво (зокрема, з цієї цегли побудована кам’яниця на Личаківській, 3). Верхня частина Високого замку, де нині розташовується оглядовий майданчик, було створено штучно в 1869-1906 рр. На честь 300-ліття підписання Люблінської унії зробили земляний насип, чим підвищили висоту гори до 413 м над рівнем моря. Сьогодні Високий замок – це парк з оглядовим майданчиком у найвищій точці, з якого видно все місто.

Міська Галицька брама Львова ХІІІ-XVII століття. Вона була побудована як частина Високого муру навколо міста. Це парадні ворота Львова для важливих гостей, яких було прийнято зустрічати з почестями вже при вході.

КАМ’ЯНЕЦЬКА ВЕЖА – одна з найдавніших збережених споруд Галицько-Волинської держави. Розташована у місті Кам’янець на теренах сучасної Білорусі. Цікавий факт: назва «Біла вежа», яка міцно закріпилася за пам’яткою, насправді помилкова. Її впровадили у XIX столітті місцеві краєзнавці, які вважали, що в давнину башту білили. Саме вона дала назву знаменитому білоруському заповіднику «Біловезька Пуща». Насправді вперше пам’ятку побілили на початку 50-х років ХХ століття. На початку ХХІ століття помилку виправлено під час чергових реставраційних робіт.