Міні-подорож замками України на карантині Історія Найактуальніше 

Міні-подорож замками України на карантині

Ні для кого не секрет, що подорожувати на карантині вкрай складно і небезпечно. Та якщо ви не мислите свого життя без подорожей, є багато способів мандрувати, не виїжджаючи за межі Львова. Завітавши на заднє подвір’я палацу Потоцьких, можна побачити 14 мініатюрних копій старовинних українських замків і фортець Поділля, Галичини, Закарпаття, Волині, Таврії, Наддніпрянщини. Це унікальний парк замків і фортифікаційних споруд стародавньої України. Вхід на територію безкоштовний.

ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК височіє у мальовничому місці – на 20-метровому пагорбі, поруч якого протікає річка Вілія, у районному центрі Острог Рівненської області. Замок було побудовано на місці дерев’яного укріплення, зруйнованого монголо-татарами 1241 року. За давніх часів фортеця була оточена глибоким ровом, наповненим водою. Всередину можна було добратися за допомогою підвісного моста. На території замку розташовані чотири будівлі: Богоявленська церква-фортеця, Надбрамна вежа, Кругла та Мурована вежі. Замок був резиденцією князів Острозьких. Зараз на території Острозького замку розташований Острозький краєзнавчий музей.

Острозький замок
Острозький замок

Острозький замок

ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК – чи не найвідоміша фортифікаційна споруда України і найстаріший замок Західної України. Вперше Олеський замок згадується в письмових джерелах, датованих 1327 роком.  На відміну від більшості навколишніх замків, збудованих поляками, Олеський замок заснований руськими князями. За нього точилася постійна боротьба між русько-литовською знаттю, поляками, угорцями. Він неодноразово переходив із рук в руки. Тут народилися два майбутні королі Польщі – Ян III Собеський і Михайло Вишневецький. Свого часу до Олеського замку належала ціла округа аж до кордонів із Волинню. Незважаючи на численні зміни власників, пам’ятка добре збереглася і зараз є відділенням Львівської картинної галереї. Зокрема, тут зберігаються і роботи Іоанна Пінзеля.

Олеський замок
Олеський замок

СЕРЕДНЯНСЬКИЙ ЗАМОК, що знаходиться на Закарпатті, входить до 100 чудесних замків, палаців та фортець України. Він являє собою характерну для Європи ХІІ ст. чотирикутну башту-донжон заввишки 20 м та стінами товщиною 2,6 м. Такі вежі були дозорними і не призначеними для тривалого проживання. Але якщо була необхідність, вони могли стати потужними пунктами оборони, бо мали гарну зону огляду і з неї можна було вести круговий обстріл. Як відомо, тамплієри (храмовники) займалися не лише місіонерською діяльністю та військовим ремеслом, але й були вправними фінансистами. В середні віки про їхні багатства ходили легенди, а займи у них брали навіть королі. Тому вежу часто називають «Замком Тамплієрів». Це єдиний замок, у якому в незакінченому вигляді збереглися риси романського стилю. Незважаючи на те, що вважається однією з головних визначних пам’яток Закарпаття, замок перебуває в жахливому стані недоглянутої руїни.

Замок Тамплієрів
Замок Тамплієрів

ЦЕРКВА СВ. ОНУФРІЯ У ПОСАДІ РИБОТОЦЬКІЙ – найстаріша збережена церква в Польщі (серед православних та греко-католицьких храмів, але не римо-католицьких) та одна з двох, яка виконувала також оборонні функції. На товстих стінах, які збудовані з цегли, та на склепінні збереглися зроблені в штукатурці написи латинською та давньоукраїнською мовами, а також дати – 1506 та 1514 рр. У 1966 р. в нефі (поздовжня або поперечна частина простору споруди, що розташована між рядами колон, стовпів, арок) та у вівтарній частині виявлено виконану у візантійському стилі поліхромію (тобто багатобарв’я) з XVI ст. Церква опоясана рядами оборонних мурів зі стрільницями. Стилістично церква святого Онуфрія є мистецьки вивершеним взірцем української традиційної архітектури, з великим числом готичних елементів, з визначеними оборонними функціями. Тепер греко-католицька церква є філією Національного музею у Перемишлі.

Церква Св. Онуфрія
Церква Св. Онуфрія

ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА-ФОРТЕЦЯ у селі Сутківці на Хмельниччині була зведена як оборонний храм у 1476 р. коштом тогочасного дворянина, власника цих земель Федора Сутківецького. Вона поєднує особливості готичного та барокового стилю і вважається одним з найдавніших в Україні оборонних храмів і єдиним середньовічним оборонним храмом тетраконхового типу. Дата її побудови зазначалася на одному із церковних дзвонів, які зникли у роки радянської влади. Сьогодні вона є діючим храмом і музеєм, який відвідують численні українські й зарубіжні туристи.

Оборонна церква у Сутківцях
Оборонна церква у Сутківцях

ВИСОКИЙ ЗАМОК У ЛЬВОВІ. Від замку зберігся лише фрагмент стіни, яка свого часу служила південним муром двору між головними зовнішньою та внутрішньою брамами замку. Історія створення Високого замку саме як споруди сягає XII-XIII ст. В різні часи він належав монголо-татарам, полякам, литовцям, шведам, австрійцям. Українцям дісталася вже гора без замку. Більшу його частину на початку XIX ст. австрійці розібрали на будівництво (зокрема, з цієї цегли побудована кам’яниця на Личаківській, 3). Верхня частина Високого замку, де нині розташовується оглядовий майданчик, було створено штучно в 1869-1906 рр. На честь 300-ліття підписання Люблінської унії зробили земляний насип, чим підвищили висоту гори до 413 м над рівнем моря. Сьогодні Високий замок – це парк з оглядовим майданчиком у найвищій точці, з якого видно все місто.

Високий замок у Львові
Високий замок у Львові

Міська Галицька брама Львова ХІІІ-XVII століття. Вона була побудована як частина Високого муру навколо міста. Це парадні ворота Львова для важливих гостей, яких було прийнято зустрічати з почестями вже при вході.

Міська Галицька брама Львова
Міська Галицька брама Львова

КАМ’ЯНЕЦЬКА ВЕЖА – одна з найдавніших збережених споруд Галицько-Волинської держави. Розташована у місті Кам’янець на теренах сучасної Білорусі. Цікавий факт: назва «Біла вежа», яка міцно закріпилася за пам’яткою, насправді помилкова. Її впровадили у XIX столітті місцеві краєзнавці, які вважали, що в давнину башту білили. Саме вона дала назву знаменитому білоруському заповіднику «Біловезька Пуща». Насправді вперше пам’ятку побілили на початку 50-х років ХХ століття. На початку ХХІ століття помилку виправлено під час чергових реставраційних робіт.

 

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос)

Також буде цікаво: