Він був нашим добрим приятелем Найактуальніше Суспільство 

Він був нашим добрим приятелем

Ще вчора мала намір писати про добро, про поняття «морально доброго» як провідну ідею філософії українців, про доброту як основну рису нашого національного характеру, про те, що генні рецептори українців провокують в нас бажання добродіяти… Сьогодні ж, приголомшена новиною зі Сходу України, озлоблено повторюю слова майстерного прозаїка та публіциста Євгена Дударя: «Боже-боже-боже… Я вдячний тобі, Господи, що ти сотворив мене християнином. Але інколи мені так хочеться стати мусульманином, ні-ні, не для того, щоб око за око чи зуба за зуба, а для того, щоб гідно і достойно дати по зубах…

Читати далі
У страху очі великі Найактуальніше Світоглядні орієнтири 

У страху очі великі

Моя бабця називала його Пудом. Казала, що він всюдисущий та має безліч облич, а ще – може перевтілюватися з тварини у людину, з людини – у тварину та їздити на ній верхи. Він може стати навіть пнем у лісі, сипати вогнем у полі, ховатися між кущів у лузі чи топити човна у ріці. Він насилає на людину біль, смуток і всілякі хвороби. «І боронь Боже, – застерігала вона, – аби він тебе вчепився, то вже не буде спасу». Я тоді так боялася. Він ввижався мені кудлатим чорним псом з великими…

Читати далі
Розмова з Богом Найактуальніше Світоглядні орієнтири 

Розмова з Богом

Мені наснився Бог… Я гуляла нічним середмістям і раптово почула грім – перший весняний грім. Чомусь в ньому вчувалися звуки церковних дзвонів, як на гаївках у селі… Страшне чорне небо вмить розкололося навпіл срібною блискавкою, осяялось… З нього по стареньких, вже порепаних дерев’яних східцях, сходив Бог, такий, як на бабусиній іконі. Чомусь промовляв до мене татовим голосом. Я вклякла, почала щиро молитися. Щиро – не виходило, – страх паралізував душу. Ноги підкошувались, руки тремтіли, чоло вкрилося краплинками холодного поту; опустила голову, закрила очі, в них – мурашки… Мимовільно відчула на…

Читати далі