Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/lysty/lysty.net.ua/www/wp-includes/post-template.php on line 284
Під названою свободою ярмо рабів Найактуальніше Світоглядні орієнтири 

Під названою свободою ярмо рабів

Свобода стоїть на рівні з демократією. Ми, індивідууми які народились вже у демократичній країні, не можемо зрозуміти проблеми попереднього покоління, що пам’ятає гнітюче почуття постійного страху перед власною державою. Ми – люди, що мають право на вільну думку, і, тим паче на її висловлювання і оприлюднення. Ми є гвинтиком свободи своєї країни. Наразі, зайвим гвинтиком у механізмі брехні і уявного демократизму. П’ятим колесом у машині хаосу та заколотів, що їде розбитою дорогою із лозунгів «За свободу думок! За свободу дій!» з ВЛАДним водієм, метою якого є замилити народні очі черговою солодкою обіцянкою відчинити вікна і дати подихати свіжим повітрям свободи, замість задушливого кондиціонера рабства.

І навіщо журналістські розслідування? Навіщо антикорупційні розкриття, коли з телебачення, здавалось би джерела, що має на меті розповсюджувати правду, ллється потік джинси і відкритого спонукання до певних дій. Людство, що так наголошує на своїх свободах 21 століття, є рабом капіталістичної системи. Чи можемо ми говорити про свободу вибору, коли стадний інстинкт спонукає масу купувати лише брендові речі, ставати схожими на відомих людей, втрачаючи свою неповторність? Варіативності безліч: починаючи з вибору марки миючого засобу, закінчуючи вибором президента. Ось вона – свобода! І вже відходить на задній план думка про те, що засіб так активно нам нав’язують маркетологи, а президента – сусіди. Адже дядько Гриць брехати не буде, треба обирати пана Х, замість пані Y.  Де та межа, коли зручність перетворюється на обмеженість?

А як щодо рабства у 21 столітті, коли, здавалось би, всі горланять про волю і незалежність? Про це не заведено говорити, на це закривають очі, підкидаючи менш глобальні теми у стилі «Компанія Z.L.O. створює чергові технологічні новинки, що перевернуть світ!». В той самий час – торгівля людьми, боргові «відпрацювання», примусова праця. І хай всі будуть знати, що саме ця корпорація порушує права і свободи своїх працівників, ставиться до них як до «робочої сили», що має працювати 24/7 за копійки та без елементарної техніки безпеки, про це будуть мовчати і медіа, і влада. Свобода слова дорівнює смертельна небезпека, у таких випадках.

Фото Мунтян Ольги

Насправді проблемою свободи є людський фактор, тобто перекидання своїх ідейних думок на особистість «сусіда». Більшість не буде робити те, що викличе неприйняття зі сторони суспільства. Адже йти проти натовпу – приректи себе на самотність. Так вважав і польський філософ Тадеуш Котарбінський, який зазначив, що повна свобода можлива тільки як повна самотність. Лише залишаючись сам на сам, починаєш розуміти цінність свободи вибору дій, свободи творчості. Відчуженість дає змогу абстрагуватись від натиску суспільства і обміркувати, що ж є свободою саме для тебе.

Людство бажає бути вільним, але не знає що робити зі свободою. Так і виникають пусті розмови про свободу дій. Пишуться закони, які мають захищати свободу людини, а на ділі закопують її ще глибше у рабство ідейності правової системи. І тут знову варто згадати про корупцію і капітал. Прикладом є, коли шановний пан суддя бере гроші за наперед прийняте рішення. Гроші роблять свободу, гроші роблять світ. І коли окремі медіа чи люди намагаються розповісти про це суспільству, трагічним чином виявляється, що

А) нещасний випадок

Б) брудна інформація

В) залякування.

Тут випливає поняття про свободу слова. Теоретично, це коли людина або спільнота людей може без страху, цензури, небезпеки помсти вільно висловлювати свої ідеї, думки, цілі суспільству. На жаль, це працює лише як гарна теорія. По-перше, люди не дуже люблять слухати один одного, тим паче коли це є щось, що не схоже з їхніми думками. По-друге, влада ніколи не дозволить повної свободи слова, бо це викличе масові заворушення, хаос, можливо навіть війну. Цензура – відомий і найчастіший інструмент для боротьби зі свободою слова. Нею оповите і телебачення, і радіо, і друковані ЗМІ, і інтернет. Влада робить це, аби було менше майданчиків для дискусій, обговорень різних стратегій розвитку держави. Навіщо панівній верхівці розумний народ, який вміє аналізувати і може щось змінити?

Свобода слова – це більше ніж просто висловлювати свої думки. Це відповідальність перед собою і суспільством. Вона є необхідною для розвитку по-справжньому демократичної держави, яка піклується про всі свободи свого народу.

Отож, свобода – це внутрішнє відчуття повної відповідальності за себе і свої вчинки. Це розуміння ризиків і відображення самотності. Та водночас це вільний вибір ким тобі бути в цьому суспільстві, які думки думати, яку музику слухати, як себе поводити і кого любити. Свобода є провідником життя, моральною тінню і фізичним болем. Свобода – нездоланна та підкорююча. Свобода – вибір.

Масове споживання товарів та послуг є доказом прогресу у виробництві матеріальних благ, і це, беззаперечно є чудовою новиною для людства. Ми можемо собі дозволити все, що захочемо – технології щодня створюють щось нове, даючи ще більше простору для вибору. Не знаєш, що обрати? У цьому тобі допоможуть реклами, що покажуть і розкажуть про будь-який товар.

Бренди допомагають створити свій власний неповторний образ, що буде доказом нашої індивідуальності й несхожості. Суспільство споживання пропонує нам не просто матеріальні блага, але й показує, що піклується про нас: наш комфорт, наше волосся, наші зуби, наші потреби наче матір. Не життя, а казка!

Саме капіталістична система породила суспільство споживання, і саме цією системою нав’язують необхідність у збільшені придбання та споживання товарів і послуг.

Що являє собою людина, яка, не дивлячись на постійне нав’язування покупки нового смартфону, нової машини, кінець кінцем нового одягу, не робить цього, тобто усвідомлює непотрібність і неважливості цих речей у своєму житті? Він стає поганим працівником. Такій людині не потрібно «працювати за копійки», він не буде триматися за те місце роботи, в якому його щось не влаштовує, він буде здійснювати пошуки чогось кращого, нового, пошуки свого місця в житті. Людину, яку не цікавить нові віяння моди, постійне бажання щось купувати (матеріальне), неможливо загнати в існуючі рамки системи: «працюй, щоб купувати». Таку людину не можна назвати гвинтиком в машині капіталізму. Адже здоровий глузд підказує: якщо щось зламалось, порвалось – візьми до рук необхідне й зремонтуй. Це дасть змогу цінувати речі, перестати бути побутовим інвалідом, та, звісно, зекономить гроші.

Що являє собою людина, яка вписана в капіталістичну систему, і бажання купувати, в його піраміді потреб, знаходиться на одному з найвищих рівнів? Така людина є найкращим працівником. Вона готова працювати день і ніч, брати додаткову роботу, аби заробити більше грошей на чергове придбання.  Людина-споживач є найкращим з можливих варіантів для підтримки системи капіталізму, що склалася в багатьох розвинених країнах. Така людина лише використовує вже створене, вже вироблене.

Жадоба і марнотратство – головні риси постіндустріального суспільства.

Культурні цінності втоптані у бруд, стерті матеріальними благами. Ми обираємо погане серед найгіршого. Начіплюємо на себе брендовий одяг, обливаємось брендовими парфумами, що смердять людським працерабством і йдемо у соціум. А там, вулиці кишать такими ж псевдо індивідуалістами, що бачать себе єдиними і неповторними. І що з того, що суспільство нав’язує свої стереотипні вподобання, будь то культ тіла, лукізм, демократизм і сліпа довіра всього, що попадає в очі. Що з того, що ми готові віддати останні гроші за, по суті, товарний знак, бренд. Ми самі стаємо брендом, подаючи чужі думки за свої. Наші кумири всього лише фальшивки, що пропагандують великі ідеї масовості і класовості. Весь світ – велика брехня. І ми самі обрали це, шляхом демократичного вибору. Своїми речами, власністю, грошима.

Гроші, гроші, гроші – ось основна причина багатьох трагедій з одного боку, і єдиний спосіб вижити у ринковій системі з іншого. Це тавро людства. Ми заробляємо один на одному. Всі кажуть, що Стів Джобс велика людина, забуваючи той факт, що всі його успіх побудовано на дитячій праці. В ієрархічній системі капіталізму ми є останньою ланкою. Ми ті, хто годує, ми ті, хто служить.

Чому ми продали себе так дешево?

Час, коли людяність стане важливіше продуктивності буде відправною точкою до створення нової системи. Утопічна реальність, яка стане дійсністю лише у випадку винищення людства і його масових пороків. Ми цінуємо ім’я корпорацій, не зважаючи на жахливі умови роботи, ми цінуємо нав’язливі образи, не зважаючи на однотипність і яскравість сірості, ми цінуємо думку зірок, не зважаючи на крики раціональності.

Суспільство споживання не може бути майбутнім, оскільки воно не породить людини, що буде не сліпим споживачем культури споживацького трансу, а матиме моральне завище ніж матеріальне.

І що ми маємо зараз?

Ми всі раби. Ми продукт і ми споживачі.

Ми жертви і ми кати.

Ми Бастилія і ми революція.

Чому ми продали себе так дешево?

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос)

Також буде цікаво: