Ховатися чи Жити: щоденна персональна війна Найактуальніше Суспільство 

Ховатися чи Жити: щоденна персональна війна

Не можна думати ні про що, втрачається відчуття реальності, і все навколо пробуджує тригери, що були заховані глибоко всередині, – це лише мала частина того, що переживає людина з посттравматичним стресовим розладом. Поняття ПТСР з’явилось завдяки роботі об’єднання американських ветеранів війн. Через це ПТСР деякий час вважали проблемою людей, які не просто бачили війну, але й брали участь у ній. Проте зіштовхнутися з ПТСР можливо через будь-яку травмуючу подію: аварію, зґвалтування, насилля, полон, сексуальне рабство, дитячі травми. Дуже часто люди з посттравматичним стресом відчувають страх, агресію. Будь-що може пробудити тригери….

Читати далі
Під названою свободою ярмо рабів Найактуальніше Світоглядні орієнтири 

Під названою свободою ярмо рабів

Свобода стоїть на рівні з демократією. Ми, індивідууми які народились вже у демократичній країні, не можемо зрозуміти проблеми попереднього покоління, що пам’ятає гнітюче почуття постійного страху перед власною державою. Ми – люди, що мають право на вільну думку, і, тим паче на її висловлювання і оприлюднення. Ми є гвинтиком свободи своєї країни. Наразі, зайвим гвинтиком у механізмі брехні і уявного демократизму. П’ятим колесом у машині хаосу та заколотів, що їде розбитою дорогою із лозунгів «За свободу думок! За свободу дій!» з ВЛАДним водієм, метою якого є замилити народні очі черговою…

Читати далі
Неготовність до сприйняття – теж свого роду хвороба Культура Найактуальніше 

Неготовність до сприйняття – теж свого роду хвороба

«Хворобу Лібенкрафта» Олександр Ірванець написав у 2010 році для оспівування трьох вічних тем: театру, смерті й внутрішнього зору. «MORBUS DORMATORIUS ADVERSUS» Ця постапокаліптична антиутопія особисто для мене стала посередині між орвелівським «1984» та «Прекрасним новим світом» Хакслі. Насправді мене дуже вразила манера письма (подачі) автора: немає солодких слів, що медово огорнуть читача. Автор рубає жорстокі слова, щоб передати атмосферу. І ти поринаєш у цю історію, бо відчуваєш себе тінню головного героя. Сам Ірванець визначає своє творіння як «понурий роман». Не погодитись із цим неможливо. Тут немає яскравих сонячних метафор, також…

Читати далі