Коли реальність дає збій Наука 

Коли реальність дає збій

В світі існує багато явищ, які важко пояснити. Це може наштовхнути на думки про те, що наша реальність – лише віртуальна симуляція, яка іноді дає збій. 

Ще за часів Стародавньої Греції мислителі припускали ілюзорність нашого світу. Піфагор, до прикладу, сумнівався в реальності речей, що нас оточують. Цифри – ось основа нашого світу. Подібні гіпотези були популярними аж до моменту появи перших комп’ютерів та різноманітних цифрових технологій.

Однією з ключових робіт, що вплинула на сучасний розвиток Гіпотези Симуляції, є стаття шведського філософа Ніка Бострома «Are you living in a computer simulation?». У цій статті стверджується, що принаймні одне з наступних положень є істинним:

  1. Існує велика ймовірність того, що людський рід вимре, не досягнувши «постлюдського» етапу;
  1. Кожна постлюдська цивілізація з вкрай малою ймовірністю запускатиме значну кількість симуляцій своєї еволюційної історії (або її варіантів);
  2. Ми майже напевно живемо в комп’ютерній симуляції.

Грубо кажучи, є певна вірогідність того, що ми живемо в віртуальній симуляції. Це гіпотетично можливо при умові, що обчислювальні потужності технологій майбутнього будуть великими. В такому випадку наші далекі нащадки зможуть відтворювати чи створювати симуляції людей з минулого. Тому не факт, що це наше перше життя. Якщо взагалі життя.

Цю та інші концепції віртуальної симуляції реальності вчені завзято критикують. Мовляв, у такого типу працях занадто багато логічних помилок та інших недоліків. Однак ми не можемо сперечатися з тим, що людство надзвичайно активно розвивається в технологічному плані. І деякі сучасні пристрої вже здатні створювати віртуальні світи або доповнювати наш «реальний» світ віртуальними елементами. Під цим я маю на увазі вже досить звичний для більшості пристрій – шолом (або окуляри) віртуальної реальності.

Також людство вже знаходиться на достатньому рівні, щоб створити цілий костюм віртуальної реальності, який здатен повістю ізолювати людину від зовнішнього світу. Всередині такого «одягу» є відеоекран, багатоканальна акустична система та електронні пристрої, що впливають на нервові закінчення шкіри, викликаючи ілюзію тактильних відчуттів. Якщо вірити Вікіпедії, через занадто високу вартість виробництво костюма віртуальної реальності вважається недоцільним. Але, на мою думку, такий пристрій міг би швидко окупити себе – в світі стільки людей, які віддали б усе за можливість побувати хоча б хвилинку у всесвіті їхньої мрії.

Наразі ніхто не може з точністю сказати, живемо ми в симуляції чи ні. Але непрямими доказами цієї гіпотези можуть виступати явища, які є надзвичайно дивними або такими, які досі не мають наукового пояснення. Ось кілька прикладів:

  • Парадокс Фермі

Всесвіту вже мільярди років. За цей час в різних його куточках мало б з’явитися багато різноманітних цивілізацій. Та на цю мить ми впевнені в існуванні лише однієї розумної форми життя – людства. Невже ми єдині у Всесвіті? Якщо ні, тоді чому цивілізації, що з’явилися раніше за нас, не намагаються налагодити контакт з людством? Ми регулярно відправляємо в космос сигнали, але ще не отримали жодної відповіді. Мабуть, тільки Гіпотеза Симуляції може пояснити цей феномен.

  • Ефект Мандели

Цей феномен пов’язаний із хибною колективною пам’яттю – тобто з наявністю у великої кількості людей спогадів, що суперечать реальним фактам. До прикладу, Дарт Вейдер ніколи не говорив: «Люк, я твій батько». А на хвості Пікачу немає чорного кінчика. Все це хибні спогади, які є в людей різного віку та походження. Хто і навіщо втручається в колективну пам’ять?

Джерело зображення: pokemon.fandom.com
  • Поведінка атомів

Мабуть, це те, що дивує найбільше. Двощілинний експеримент продемонстрував: частки змінюють свою поведінку в залежності від того, спостерігають за ними чи ні. Як би нереально це не звучало, але так звані «Експеримент квантової гумки» та «Експеримент квантової гумки з відкладеним вибором» наводять на думку про те, що фотони «знають», коли за ними спостерігають. І в залежності від цього, здатні змінювати свою поведінку. Виходить, що самим лише спостереженням люди здатні змінювати «реальність».

Теорія симуляції має багато відомих прихильників. Зокрема Ілон Маск вважає, що ми повністю змодельовані істоти – просто потоки інформації на гігантському комп’ютері. Хто знає, можливо через 20-30 років гіпотеза симуляції перестане бути лише «гіпотезою».

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос)

Також буде цікаво: