Кива НЕУКовець та диплом у вогні Найактуальніше Наука 

Кива НЕУКовець та диплом у вогні

Тепер 26 квітня ми згадуємо не лише катастрофу на ЧАЕС, що торкнулася життя десятків мільйонів людей і, ба більше, не одного покоління. Є ще одна катастрофа, мабуть, менш масштабна та, на жаль, зрозуміла не всім – академічна недоброчесність. А ще такі її прояви, як корупція, потурання чиновникам тощо, тощо, тощо…

КИВИНА СУМНА НАУКА

Народний депутат від «Опозиційної платформи – За життя» Ілля Кива 26 квітня захистив кандидатську дисертацію з державного управління. І всі 13 членів комісії підтримали присвоєння Киві звання кандидата наук. Поки що очікуємо на остаточне рішення Міністерства освіти, оскільки про якість наукової праці депутата можна легко здогадатись (хтось дійсно думав про те, що Кива може стати кандидатом наук?). Як і про якість нашої освіти.

«Так, Олесю, зайдіть до нього. І не забудьте 100 доларів у текст дисертації покласти, щоб потім не було питань», – так відповіли Олесі Яремчук, якій відмовили у прийняті до захисту дисертації поданої на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Її робота над темою тривала 8 років. Це роки досліджень і перекладів, що навряд чи робив депутат Кива.

Те, що ми називаємо «наукові звання», стало не важливішим за доплати до зарплат на державних і педагогічних посадах. І на це вказують сотні таких Кив щорічно. І десятки «Світлан Василівних», для яких неприйнятна відмова Олесі Яремчук платити хабар та виставляти фуршет вченій раді. Але найголовніше, що такі розголоси – лише спалах, що згасне за місяць. І знову все залишиться як є.

Наша байдужість зараз відповідає за якість життя. А якість життя прямо залежить від якості освіти. Як змінити це? Реагувати й не приймати. Оскільки допоки будемо виставляти фуршети та платити хабарі, доти освітня система прийматиме у свої обійми таких «науковців» як Кива.

ДИПЛОМ У ВОГНІ. Коментар Олександра Ябчанки

Реакція на «успішний» захист дисертації народним депутатом від ОПЗЖ Іллі Киви не забарилася. На знак протесту львівський викладач УКУ та колишній речник МОЗ Олександр Ябчанка спалив свій диплом кандидата медичних наук, над яким працював більш як 5 років.

Олександр Ябчанка поділився з нами мотивами свого рішення та думками про сучасний стан науки в Україні:

«26 квітня я спалив свою дисертацію на тему «Особливості стану ендокринної системи у дітей, хворих на гостру лімфобластну лейкемію». Над нею я працював більш як 5 років. Після успішного захисту Киви, мені стало соромно називатись кандидатом наук, тому я відмовився від цього звання.

Я завжди думаю про методи боротьби, коли в них виникає потреба. До прикладу, в березні я був на акції на підтримку С. Стерненка на Банковій. Щиро скажу, я не згоден зі всіма проявами боротьби, що там побачив. Але суспільству варто звертати увагу на люту несправедливість, яка відбувається. Інакше ризикуємо завтра прокинутись в тоталітарній Білорусі. Із захистом Киви схожа історія. Якщо суспільство не реагуватиме на несправедливість, то рано чи пізно в нього заберуть право голосу.

Просто написати обурення у Фейсбуці для мене було недостатньо, тому вирішив зреагувати таким чином і не шкодую.

Звісно, в Україні, поза сумнівом, є сильні й справжні науковці. І я схиляю перед ними голову. Але ситуація з Кивою нівелює будь-яку повагу, сприйняття суспільства до вітчизняної науки. До прикладу, дискусії про необхідність вакцинації є антинауковими й свідчать про недостатній рівень довіри населення до науки. Також з приходом таких Кивів, якість нашої науки буде невпинно знижуватись. Як наслідок, ми будемо позбавлені можливості користуватись справжніми науковими досягненнями».

Підтвердити науковий ступінь Іллі Киви має МОН. А поки чекаємо на це рішення, наука ризикує втратити справжніх науковців.

НЕУКовець ТА науКИВець. Короткий розбір дисертації

Обережно! Цей розбір ґрунтується на псевдонаукових методах дослідження, помилкових даних та неперевірених відомостях. Зрештою, як і будь-яка стаття авторства Іллі Киви. Проте навіть у цих 2 000 знаків сенсу ви знайдете більше, ніж у 245 сторінках його дисертації.

Ви можете подумати: «Гей, ну знову ці критики намагаються застрибнути в останній вагон суспільного інтересу». І помилитесь лише частково: ми дійсно женемось за мейнстрімним потягом. Але не для того, щоб потрапити усередину, а радше, щоб повторити долю Анни Кареніної: після наукової праці Киви інших бажань, чесно кажучи, у мене не виникає.

«Механізми впливу громадянського суспільства на державне регулювання правоохоронної діяльності». Ви, мабуть, уже чули про цей бестселер? На жаль, мені довелось не тільки чути, а й бачити. І спішу вас застерегти – не повторюйте мій гіркий досвід у домашніх умовах – жоден вірус не завдасть стільки шкоди вашому комп’ютеру (і ментальному здоров’ю), як цей файл.

Так, я прочитала цей витвір мистецтва. Так, не повністю: пелена кривавих сліз, знаєте, не надто цьому сприяла. І так, я пошкодувала, що взагалі колись навчилася читати. Зате тепер можу поділитись з вами отриманими (не)знаннями:

1. Ви можете не вірити у гороскопи, та точно погодитесь, що Кива – Водолій. Не за датою народження, а за призначенням: так переливати з пустого в порожнє не вміють навіть студенти журфаку, а так топтатись на одному місці – навіть циркові ведмеді.

2. Хто б насправді не стояв за цією неуковою працею (а ймовірність чужого втручання досить висока), авторський стиль все ж відчувається. Якщо Кива не йде до дисертації, то дисертація йде до Киви. Тут тобі й:

а) сотні рандомно розставлених розділових знаків. Типова ситуація:

Хто-небудь: скільки ком ти хочеш?

Кива: ДА!

б) славнозвісний азірівський акцент: «можна візначити» та «будучі абсолютно аполітичними», і ще кількасот інших граматичних помилок, які можна було б виправити звичайним онлайн-коректором.

в) повне нерозуміння того, що ти пишеш (і говориш):

«Україні потрібно вибірково та концептуально імплементувати підвалини трактатів консолідованої суспільно-поліцейської взаємодії, джерелами формування котрої є пряме сприяння органів державної влади та муніципальних управлінь»

Ну просто WHAT?

3. Прогресуюча шизофренія. Деніел Кіз міг би написати ще одну Таємничу історію – уже не Біллі Міллігана, а Іллі Киви. В одну секунду він – один із найагресивніших проросійських дворняжок, в іншу – палкий прихильник європейського курсу та «імплементації законодавчих норм та положень Європейського Союзу в систему права України».

Ось він обіцяє відрізати голову чоловіку за питання про його охорону, лається та чухає самі-знаєте-що самі-знаєте-де, а ось вже говорить про «верховенство закону, повагу до людських свобод та природних прав, ієрархічне забезпечення конституційних прав громадянина та соціально активних громадських об’єднань».

Зате тепер ми знаємо, який у депутата улюблений напрям мистецтва – сюрреалізм.

4. Робота із першоджерелами, якій можна тільки позаздрити (і за яку моя курсова опинилася б у макулатурі). Як це виглядає:

Про кого говорить автор – на чиї праці посилається автор:

«З наукової точки зору Б. Райзберга (56)…» – Бурило Ю. П.

«…на переконання Р. Амірової (58)…» – Грищук С. В.

«Прихильниками підходу… є Б. Гурне (59)…» – Древаль Ю. Д.

Ну, принцип ви зрозуміли.

5. Центрально-фламандська державно-управлінська концепція, яку, вочевидь, розробив сам Кива і виклав у черговому науковому збірнику (так-так, на 152 сторінці зі 144 існуючих в нашій реальності);

6. Фальшиві підписи на документах, «липові» довідки та підроблені матеріали, з якими детальніше можна ознайомитись в розслідуванні від BIHUS.info.

Направду, я б здивувалася, якби бодай на етапі публікації та захисті цієї роботи все б пройшло відносно гладко. А так я цілком можу зрозуміти людей, які не горіли бажанням підписуватись під цим Magnum opus; мене більше лякають ті, хто все ж визнав свою причетність до дисертації Киви.

*при написанні цього матеріалу жодна нервова клітина автора не постраждала – вони померли відносно безболісно.

Огляд підготували Вероніка НановськаКсенія Кушей та Ірина Троян

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: