Український контент для українців? Культура Найактуальніше 

Український контент для українців?

В гамбурзькій афіші шоу «Квартал 95» назвали російським, чим дуже обурили артистів. «Студія “Квартал 95” – була, є й залишиться українською компанією! І ніяких інших варіантів презентації наших проєктів бути не може!» – таку заяву випустив колектив на своїй офіційній фейсбук-сторінці 5 лютого.

Афіша «Кварталу 95» як російського шоу
Афіша «Кварталу 95» як російського шоу. Фото з фейсбук-сторінки колективу

Шоу позиціонує себе українським, проте значну частину його ефірно-концертного часу актори спілкуються російською мовою. На телебаченні його показують з українськими субтитрами. Та чи «Квартал 95» – єдиний представник такого мовного формату в українському медіапросторі? На жаль, ні – отже й питання, яке випливає із анонсу на німецькому сайті, стосується не лише «Кварталу».

Українське місто з російськими платіжками

Російськомовний контент, створений в Україні, зазвичай орієнтований на «країни СНД». Автори пояснюють таке рішення бажанням охопити більшу аудиторію. За цим формулюванням нерідко криється перспектива продати права на показ у Росії – іноді продукт одразу знімається орієнтованим саме на російського глядача.

Один із прикладів – серіал «Папік» від згаданої вище студії «Квартал 95». У першій же серії великим планом демонструють платіжку за комунальні послуги. Вона надрукована російською, хоч події й відбуваються в начебто українському місті. Після прем’єри на каналі «1+1» серіал продали російському каналу «СТС».

Кадр із серіалу «Папік»
Кадр із серіалу «Папік»

Мова селян і жителів Заходу України?

Концерти «Кварталу 95» майже завжди російськомовні. Українська зі сцени звучить лише тоді, коли в сценарії з’являється номер про «західну Україну» чи «село». Те, що зображення сільських жителів найчастіше не смішне, а нарочито карикатурне, шанувальники шоу виправдовують тим, що воно гумористичне. Мовляв, це лише жарти, он там і про чиновників жартують, і про погані дороги.

Сцена із шоу «Квартал 95»
Сцена із шоу «Квартал 95»

Зображенню карикатурної Гуцульщини «1+1 Продакшн» присвятили цілий серіал «Останній москаль». Два сезони й спін-оф «Великі Вуйки» розповідають про заможного молодого росіянина, який переховується від конкурентів батька в карпатському селі Великі Вуйки. Проєкт названо «патріотичною комедією», проте патріотизм, на думку творців, можна показати виключно наявністю вишиванок і кептарів у кадрі – герої-гуцули носять їх ледь не через серію, щоби глядач часом не забув, що вони репрезентують українців. Із тією ж метою вони час від часу розмахують бартками – маленькими сокирами, традиційними для Карпатського регіону.

Кадр із серіалу «Останній москаль»
Кадр із серіалу «Останній москаль»

Єдиним розсудливим і логічним персонажем серед жителів Великих Вуйок, за сценарієм, є вчителька місцевої школи. Чи варто уточняти, що вона тут єдина розмовляє із «москалем» літературною російською мовою? Поруч із цим всі українськомовні герої показні відверто недолугими – шанувальники серіалу знову ж таки виправдовують це заявленим комедійним жанром.

Біди з трансляцією стереотипу «українською говорять лише в селі й на Заході» присутні й в інших комедійних телешоу. Наприклад, «Дизель Шоу» з каналу «ICTV» – ще один повністю російськомовний продукт, у якому про українську згадують хіба в номерах про селян (і то не завжди) або про міського голову Івано-Франківська.

Герої «Дизель Шоу»
Герої «Дизель Шоу»

Мова виключно інтелектуального контенту?

Український сегмент YouTube зараз активно розвивається. Історія, філологія, огляди новин медіапростору, політична аналітика, кіно… Цим темам присвячені цілі канали – й попри уявлення про «українськомовний контент = контент на сотню підписників», набирають вагому аудиторію.

Скріншот YouTube-каналу «Твоя Підпільна Гуманітарка»
Скріншот YouTube-каналу «Твоя Підпільна Гуманітарка»

Це, безумовно, радує. Та разом з усім позитивним тенденція до зйомки українською виключно просвітницького контенту творить протилежний, хоч і позитивний стереотип. Українська мова починає сприйматися лише як мова інтелектуальних блогів. Чи це проблема?

Ні, не зовсім. Просвітницький контент сам по собі не може бути негативним явищем. Проблема в нестачі будь-якого іншого українськомовного продукту. Візьмемо, до прикладу, школяра, який вчиться в п’ятому-шостому класі. Він навряд чи захоче весь час дивитися відео про походження діалектів чи Другу світову війну – хіба якщо цікавиться конкретно темою мови чи історії. Та частіше цей школяр шукатиме ролики про, скажімо, свою улюблену мобільну гру.

Скріншот YouTube-каналу «Історія Без Міфів»
Скріншот YouTube-каналу «Історія Без Міфів»

Так само людина, яка хоче подивитися щось легке й відпочити після роботи чи п’яти пар в університеті, навряд чи вмикатиме довге ґрунтовне відео про політичну ситуацію в Україні. Такий контент потрібно аналізувати й усвідомлювати. Зате розслабитися можна в російськомовному сегменті – там достатньо легких розважальних роликів без глибокого сенсу.

Українськомовний контент має бути різноманітним. Наявність каналів, створених виключно з розважальною метою, не заперечує існування просвітницьких відео. Та вони потрібні, як і комедійний жанр у кіно чи легкі гумористичні есеї. Чим різноманітнішим буде українськомовний контент, тим менше українці звертатимуться до російського медіапростору – тим самим руйнуватиметься уявлення про нього як про «спільний» і «універсальний» простір.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 голоси)

Також буде цікаво: