Одна квітка замість тисячі слів Історія Культура 

Одна квітка замість тисячі слів

Як не дивно, але за допомогою самих лише квітів можна передати ледь не весь спектр своїх почуттів до співрозмовника або ж ненав’язливо повідомити йому щось дуже особисте. Таке, про що нелегко написати. Тим більше – сказати вголос.

Важко сперечатися з тим, що першовідкривачами квіткового символізму були жителі Східних країн. На цих територіях важливими для комунікації є не тільки кольори та різновиди квітів. Але й те, в якому вигляді та як саме їх дарують: передають букет квіткам вверх чи вниз, якою рукою це роблять, чи очищені стебла від листя й шипів тощо.

Згодом таємна мова для вираження почуттів поширилася на всі континенти. Дуже популярною вона була у Франції та Англії. Протягом усього XVIII століття модними були квіткові словники, які публікувалися досить великими тиражами.

Та найбільш важливою точкою в історії розвитку флористичного символізму була саме Вікторіанська епоха. Немало прозаїків та поетів, серед яких, наприклад, Мадлен Жанліс Фелісіте, якщо не повністю присвячували свої твори рослинам, то як мінімум, користувалися символічними образами рослинного світу, аби повніше передати настрої персонажів та глибину історії.

Одне із найбільш сталих та загальноприйнятих значень має квітка жасмину. Французькі дворяни та дворянки, зокрема Марі Шарлотта де Ла Тур Д’Овернь (яка написала посібник «Мова квітів»), наділяли жасмин романтичним значенням та вважали його справжнім символом кохання.

Пояснюється це тим, що за легендою жасмин з’явився в Європі саме завдяки коханню:

Тосканський правитель, ставши першим володарем жасмину, хотів, аби цей кущ ріс тільки в його садах. А тому заборонив прислузі ділитися рослиною з іншими людьми. Садівник дуже хотів стримати слово, яке дав господареві… Але закохався.

Сп’янілий від почуттів, він захотів зібрати для своєї коханої букет із найкращих квітів, які тільки росли в саду. Та чогось все-таки не вистачало. Неповторної вишуканості букету могли надати тільки квіти жасмину. Тож садівник ослухався свого наймача – ризикуючи всім, він потай зрізав з куща кілька квітучих гілочок, яких так бракувало букету.

Кохана садівника екзотичну рослину оцінила сповна. А тому вирішила зберегти квіти, сховавши їх від чужих очей. Для цього вона закопала гілку жасмину в землю. І за легендою, вже наступного року на цьому місці всі побачили прекрасний запашний кущ, який приніс щастя та достаток закоханим.

Існує багато квіткових словників. З них всіх я обрала кілька флористичних перекладів:

  • Алое – означає траур, горе.
  • Тоя (або Борець) – обережність та пильність. «Смертельний ворог поряд»
  • Базилік – огиду, ненависть.
  • В’юнок – «Дивись на мене», «Я знаю, як прикрасити твоє життя». Найчастіше ці квіті отримують у подарунок від досвідчених ловеласів. Але ця квітка, як і почуття дарувальника, приречена на коротке життя.
  • Кактус – сталість.

  • Конвалія – «Я люблю тебе довго і таємно»
  • Венерин черевичок – «Відчуваю, що я в тебе не один». Той, хто дарує Венерин черевичок готовий зробити будь-що, аби «приборкати» вас. Зробити більш покірною і менш вітряною.
  • Гаультерія – «Стримуй свої емоції»
  • Жоржина – швидкоплинна закоханість.
  • Гладіолуси – мужність, сила. «Зі мною можеш нічого не боятися»
  • Золотушник – успіх, побажання удачі.
  • Цикламен – прощання.

Щоправда, не завжди все так однозначно. Значення одних і тих самих квітів може дуже різнитися від країни до країни:

До прикладу, прекрасну лілію боготворять в Іспанії та Італії – там ця квітка вважається священним символом Діви Марії. У Франції ця рослина  також займає особливе місце – лілія є символом королівської влади, чистоти намірів, сили й благородства. Навіть у Стародавньому Римі лілія символізувала матеріальну розкіш, багатство й успіх.

Лілії також можуть бути символом нещасть та горя.

У Франції, за часів правління Людовіка IV, жінки, які були засуджені за перелюб, отримували тавро, на якому було зображено лілію. У Німеччині найбільшу кількість лілій можна побачити саме на кладовищах, адже ця рослина асоціюється зі світом мертвих.

Цікавою також є карткова гра під назвою «Квітковий флірт», яка була популярною серед молоді ХІХ століття.

На картках були зображені рослини та символічні фрази. Гравці виголошували назву певної квітки та передавали її карту будь-кому з гравців. Таким чином, тільки дві людини знали справжній зміст розмови. Інші ж могли тільки здогадуватися, що символізувала та чи інша квітка. Хоча, якщо хтось добре орієнтувався у квітковому символізмі, він міг легко здогадатися, які ж секрети гравці розкривали одне одному.

Щоправда, ставлення до такого роду розваг не було однозначним: хтось обожнював «Квітковий флірт» за те, що ця гра давала можливість легко й дуже романтично зізнатися у своїх почуттях. Інші ж вважали «Квітковий флірт» грою брудною та вульгарною.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: