Музей іграшки у Львові: локація для ностальгії або мірило прогресу Культура Найактуальніше 

Музей іграшки у Львові: локація для ностальгії або мірило прогресу

Віднедавна у Львові запрацював музей іграшки. Місце, де сотні забутих забав віднайшли своє нове призначення. Так, у невеличкому приміщенні, позаду Театру опери і балету, Павло Морозовський зумів розташувати понад триста експонатів. Як наголошує повелитель цього іграшкового царства, це далеко не межа, а у його сховищі є ще багато іграшок, які після ремонту будуть долучені до експозиції. Якщо переглянути стенди, то можна їх всіх поділити на певні періоди.

Найдавнішими іграшками музею є «Скаути», які були виготовлені у 30-х роках минулого століття. Їх колекціонерові подарували з Англії. Переглянувши всі експонати, можна одразу зрозуміти, які з них були виготовлені раніше. Адже відрізняються як за формою, так і за розписом. Павло демонструє персонажів з казки й пояснює, що одного й того самого героя можна відрізнити по роках, адже ті іграшки, що стали наступниками, відрізняються своєю яскравістю. Важливим є й питання, з чого їх виготовляли, адже більшість забавок і в наші дні мають пристойний вигляд. Впродовж екскурсії колекціонер пояснив, що раніше іграшки тестували в Інституті іграшки у Києві, який з 2005 року став Музеєм іграшки. Там, перш ніж продавати іграшки споживачам, їх давали дітям і перевіряли, як ті ними бавляться. Такий контроль давав змогу зрозуміти всі переваги й недоліки іграшки у виробництві.

Більшість іграшок у музеї – радянського періоду
Більшість іграшок у музеї – радянського періоду. Фото Павла Морозовського

Як зазначає Павло, у музей приходять як діти, так і дорослі. Адже хтось може віднайти якісь іграшки, якими й сам грався у дитинстві. З цим пов’язані сотні історій, які так чи інакше створюють загальне враження у музеї. Натомість діти, які звиклі до сучасних іграшок, так само виділяють цей вимір казковості. Адже там вони можуть відчути різницю між сучасністю й минулим. Тож не дивно, що після екскурсії поміж стареньких іграшок хтось стане палким поціновувачем старовини, а для когось сучасність є первинна.

Для Павла Морозовського всі його експонати надзвичайно важливі. І не тільки тому, що були куплені або ж подаровані, а тому, що кожен із них став втіленням певної епохи або ж його власної історії. «Найцінніша іграшка для мене, – розповів Павло, – це та гумова курочка, яка вже стала зіркою на телебаченні, на радіо. Найочікуваніший подарунок, тому що іграшок не було. Звідки з’явилась ця курочка? Бабуся й дідусь, продавши товар з господарства, купили харчів, а мені – цю іграшку. Ці емоції запам’яталися».

Серед сотні різних іграшок колекціонер виділяє ще одну – «На чайник». Адже одяг цієї іграшки пошитий у національному стилі, що не завжди було притаманним для того періоду.

Павло Морозовський продовжує втілення своїх дитячих мрій. Дуже хоче, аби в його колекції з’явилася і знаменита «Залізниця». Музей стає місцем показу для різних іграшок. Велика їх частина ще не представлена. Колекціонер зараз працює над розширенням музею, аби там могли проводити дозвілля діти.

« 1 of 11 »

Вочевидь, музей має наповнюватися новими іграшками. Тож усіх, хто має такі ж раритетні надбання й не знає, куди їх подіти, власник закликає приносити іграшки в музей, і тоді вони будуть представлені. Якщо ж іграшки в занедбаному стані – не біда, колекціонер своїми силами їх ремонтує. Долучитися може і будь-хто з відвідувачів виставки – було б бажання і відповідні навички.

На думку колекціонера, його музей зможе зайняти власну нішу серед інших подібних в Україні. Тим паче, що серед численних музеїв Львова іграшковий стане новим етапом прогресу. Адже такі музеї є в інших державах і мають попит серед туристів та місцевих жителів.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоси)

Також буде цікаво: