Армагедон дедалі ближче. Британський активіст про вирубку лісів в Україні Найактуальніше Суспільство 

Армагедон дедалі ближче. Британський активіст про вирубку лісів в Україні

Хоч в Україні повним ходом іде передвиборча кампанія, ніхто з кандидатів не намагається виїхати на екологічному порядку денному. Тема, яку охоче беруть на озброєння політичні сили ситої Європи, не має найменшої популярності в рамках українського політичного дискурсу, де весь кругозір заступили зарплати, пенсії, тарифи та війна. Така конфігурація пріоритетів може видаватися логічною, от тільки якщо піклування про матінку-природу весь час відкладати на невизначене майбутнє, наслідки можуть перекреслити саму людину з її ситуативними клопотами та непомірними апетитами. (І тоді вже не буде для кого підвищувати тарифи на газ, давати кредити МВФ чи розклеювати популістську рекламу). «Листи» раді поспілкуватися з Філіпом Сорнгіллом, британським активістом, який приїхав в Україну відстоювати карпатські ліси.

– Вітаю, Філіпе. Розкажи, чому ти в Україні.

– Після того, як я пішов зі своєї роботи, я не дуже хотів повертатися до Лондона. Я блукав світом, зрештою почав викладати англійську у Львові. А робота у Лондоні, з якої я пішов, була пов’язана з координацією екологічної кампанії проти зміни клімату. І тепер, коли я в Україні, мені дуже подобається бувати в Карпатах, вони прекрасні і зимою, як лижний курорт, і влітку для піших прогулянок. Мені робили екскурсії у заповідник та по старовинних лісах. Я бачив місця світової спадщини, найбільші в Європі райони незайманого лісу. Ці ліси доволі унікальні з точки зору різноманітності та інших характеристик.

Філіп Сорнгілл
Філіп Сорнгілл. Фото Юрія Мельника

Я дізнався, що карпатські ліси вирубують у катастрофічних масштабах. Зокрема, я прочитав звіт, який цього року видала британська неурядова організація Earthsight, й у якому все розставлено по поличках мовою фактів і цифр. На цю тему також було багато повідомлень у медіях, наприклад про мараторій на експорт лісу, який підписав президент ​​Порошенко, та реакцію ЄС на це. Власне, у звіті зосереджено увагу на ролі ЄС у цій справі та відповідальності ЄС. Із нього чітко видно, що компанії, які отримують українську деревину, а це в основному австрійські компанії, передають її далі виробникам меблів, паперу тощо. Ці компанії у звіті звинувачені у невиконанні юридичних вимог.

– Коли такі подробиці про поважні європейські марки (IKEA, H&M тощо) виходять на поверхню, наскільки незвично вони звучать для європейського вуха?

– Про незаконну деревину у ЄС вже йшлося в минулому, я пам’ятаю з мого досвіду, коли я був волонтером для Friends of the Earth у Великобританії ще наприкінці 1990-х. Тоді було багато суперечок про незаконну деревину із тропічних країн у Європі. Ми організовували акції з прапорами та листівками, ми протестували проти вирубки камбоджійських лісів. В результаті Європейський Союз вжив певних заходів, які були доволі ефективними. Слід зауважити, що сьогодні кількість нелегальної деревини з тропічних країн значно менша. Натомість, зараз до ЄС надходить багато деревини з України.

Зрозуміло, що компанія діє нелегально, якщо імпортує деревину, яка в країні походження заготовлена незаконним чином. Так от, Earthside у своєму звіті довела, що державні компанії із лісозаготівлі в Україні втягнуті у корупційні скандали, але європейські компанії продовжували отримувати деревину від цих корумпованих, скомпрометованих організацій. Треба сказати, що, як зазначено у звіті, корупція в українській лісозаготівлі присутня на всіх рівнях. Ще з часів людини на ім’я Віктор Сівець, який у часи Януковича був головою Державного агентства лісових ресурсів України. Він був залучений у корупційні схеми, продаючи дерево за дуже низькими цінами і отримуючи за це відкати.

Звіт Earthsight під назвою «Замішані в корупції. Як мільярдні фірми та уряди ЄС знищують ліси України».
Звіт Earthsight під назвою «Замішані в корупції. Як мільярдні фірми та уряди ЄС знищують ліси України»

Багато хто з тих, із ким я говорив на цю тему, кажуть, мовляв, проблема в тому, що люди у Карпатах дуже бідні, часто працюють за кордоном і т. д. Мовляв, неможливо зупинити ці руйнівні процеси через бідність. Але насправді найгірша корупція відбувається на найвищому рівні.

– Гроші за нелегальну деревину не йдуть у кишені бідних, а в кишені найбагатших.

– Саме так. Ці останні роблять найбільше шкоди, адже вирубують ліс у значно більших кількостях. Незрівнянно більших, ніж житель Карпат, який зріже кілька дерев. Найгірші аспекти цього процесу замасковані найнадійніше: те, що маскують під санітарну вирубку, покликану вберегти ліс від поширення хвороб, фактично є крадіжкою у майбутнього покоління. Подібна практика стає все більш прийнятною, і в цьому небезпека. Найбільше обурення викликає те, що європейські компанії продовжують співпрацювати з цими людьми, купувати у них деревину, навіть попри всі скандали. Що, крім всього іншого, не відповідає законодавству ЄС. І, звісно, президент України. Він сказав, що нам слід разом працювати над тим, щоб зупинити цю жахливу корупцію у лісозаготівельній індустрії. Але, судячи з усього попереднього досвіду, це лише слова. Деяких заходів було вжито, але їх результатів ще не видно, корупція на всіх рівнях цієї індустрії нікуди не поділася.

Моя робота завжди була спрямована на посилення громадської обізнаності, а отже – на тиск з боку громадськості, оскільки в кінцевому підсумку політики не будуть зловживати владою, якщо буде достатній суспільний тиск. Я не бачу жодної екологічної організації, яка б займалася мобілізацією суспільної думки з приводу українського лісу, як це роблять з інших приводів, зокрема щодо деревини з тропічних країн.

Отже, з метою боротьби із нелегальною торгівлею лісом, Порошенко наклав мораторій на вивіз лісу-кругляку з України. Але ЄС був проти, тиснув на Україну, оскільки сам зазнавав тиску з боку лісової промисловості. Наприклад, з боку Європейської організації деревообробної промисловості. Вони мають офіс у Брюсселі, лобіюють свої інтереси, зустрічаються з офіційними особами Євросоюзу і т. д. ЄС здійснює тиск на Україну, аби вона відмовилася від єдиного обмеження, яке захищає її від вирубки лісів та нелегального вивезення лісу. Це величезне лицемірство, адже ЄС, на рівні декларацій, допомагає Україні як демократичній країні (чи країні, яка прагне до демократичних норм) перед небезпекою тоталітарної Росії. Але підтримка України відступає на другий план, якщо йдеться про чиїсь фінансові інтереси. Про це має бути більш широко відомо, щоб тиснути на ЄС. Це моя думка.

Зі звіту Earthsight
Зі звіту Earthsight

Я розглядаю можливість, наприклад, взяти деяких українців у Брюссель, залучити їх до демонстрації. Все що завгодно, щоб зробити обговорення проблеми якомога публічнішим. Думаю, якщо українці виступлять у Брюсселі, це може привернути увагу медіа. Україна фігурує у новинах із інших причин, через ситуацію з Росією та ін. Але така подія могла б привернути увагу, адже це не лише екологічна проблема, це також питання того, як ЄС поводиться з Україною, в той час як Україна перебуває, так би мовити, на передовій.

– Що ж, схема, яку ти змалював, більш-менш зрозуміла. Ні для кого не є сюрпризом, що в Україні корупція на всіх рівнях. Значно більше в цьому плані дивує Європа, яка, як ти зауважив, прогинається під деревообробним бізнесом. Від них подібної поведінки чекали менше, адже вони далекі від скрутного становища, у якому опинилася Україна, і, як носії правдивих європейських цінностей, не мали б танцювати під дудку великого бізнесу. Що не так із європейською елітою?

– Це – один з аспектів глобальнішої проблеми. А саме – споживацтва у західних суспільствах. Вже її наслідком є ресурсна криза, а також екологічна криза, яка особливо дається взнаки. Ця остання пов’язана з вирубкою лісів та багатьма іншими речами, і розвивається у напрямку чогось, що буде мати катастрофічні наслідки. Те, що ми маємо вже зараз, може бути тільки початком. Але щоб можна було щось вдіяти з цим, треба взяти до уваги корінь проблеми, яким значною мірою є споживацтво. Щоб підійти до вирішення проблеми реалістично, треба надати пріоритет екології перед економікою, а не навпаки. Поки ніхто цього не робить.

– Зелені партії доволі популярні у Європі…

– Не достатньо популярні. У Великобританії Зелена партія має всього по одному депутату у Палаті лордів та Палаті громад, однак вона має значно більше підтримки (проблема у виборчій системі). Так чи інакше, зелені партії не достатньо великі, для всезагального усвідомлення зазначених проблем. Водночас, якщо дивитися на світ з екологічної точки зору, Європейський союз мабуть виглядає найкраще на фоні інших економічних гігантів, таких як США, Японія, Китай та більшість інших. Але цього все ще не достатньо.

Зі звіту Earthsight: «Переважна більшість злочинів, які відбуваються в українському секторі лісового господарства, включає порушення закону з боку посадових осіб»
Зі звіту Earthsight: «Переважна більшість злочинів, які відбуваються в українському секторі лісового господарства, включає порушення закону з боку посадових осіб»

Твоє питання було «що не так із європейською елітою». Це ж питання можна поставити і щодо інших великих демократичних сил: Канади, США, Австралії, Японії. Усюди – надто сильний вплив лобі, корпорацій, приватних інтересів, які превалюють над суспільним благом, а найнагальнішим з усіх суспільних благ є довкілля, оскільки тут ми найближчі до катастрофи. Масштаби цієї катастрофи ми слабо усвідомлюємо. Досить глянути на ліси, щоб побачити, наскільки збіднів спадок українського народу. Але українська проблема – лише одна з подібних проблем, які в сумі складають глобальну екологічну проблему. І якщо ми програємо українські ліси, це буде трагедією для України, трагедією для Європи. Але, як ти розумієш, це не буде армаґедоном. Але якщо ми програватимемо кожну таку битву за кожен такий ліс із кожного екологічного питання, це таки буде екологічним армаґедоном.

– На кому більша відповідальність: на Україні з Порошенком чи на Європі із Юнкером, яка «засмучується» через мораторій?

– Я значно більше злюся на ЄС, оскільки, як ти сказав, ЄС – багатий, і в нього значно більше можливостей давати собі раду зі своїми проблемами. Україна – на передній лінії боротьби проти тоталітарної Росії. ЄС таких проблем не має, або ж відчуває їх значно менше.

– Якщо поглянути в глибину століть, можна пересвідчитися, що взаємини Європи з Україною та іншими бідними країнами не є унікальними. Адже завжди були такі країни, як твоя, Об’єднане королівство, Франція, США чи Німеччина, які перебували у виграшному становищі, і були бідні країни, справа яких – постачати багатим сировину за дешевими цінами, максимально дешевими.

– Щось на зразок економічного колоніалізму.

– Так. І роль такої колонії тепер змушена виконувати Україна. ЄС – прагматична організація, вона допомагає Україні, але не хоче робити це безкорисливо, вони хочуть чогось взамін. А Україна, бідна на нафту, розраховується лісом…

– Тут треба зробити дві ремарки. По-перше, те, що така практика була раніше, не виправдовує її.

– Але чи бачиш ти українську ситуацію саме в такому контексті?

– Звісно. Але є дещо, що відрізняє українську ситуацію від класичних колоніальних відносин. Є одна важлива обставина, якої не було ніколи раніше. Якщо ти кажеш, що це прагматична позиція, то у довготерміновій, навіть у середньотерміновій перспективі вона не є прагматичною, адже найбільша на мій погляд небезпека – танення льодовиків, що фактично буде означати екологічний колапс. І це більш ніж реальна… я хотів сказати «можливість», але це не просто можливість, це реальність нашого дня. І питання більше не в тому, чи це станеться, а в тому, як швидко це станеться. Кожна битва, як битва за український ліс – частина цього. Такі битви – по всьому світу: в Індонезії, в районі Амазонки, у Конго… Ведеться боротьба за обмеження викидів у атмосферу тощо. Якщо ми програємо усі битви за екологію, то довкілля буде знищено, а отже буде знищена й економіка. Коли ти думаєш, що заробиш певну суму грошей на продажі деревини, то згодом тебе чекає величезна розплата, коли гряне катастрофічна повінь, чи щось ще серйозніше. Наслідками глобального потепління є урагани в Америці, і це тільки початок. Вирубка лісів – один із факторів, який сприяє глобальному потеплінню. Ти знаєш, що на північному полюсі минула зима була на 20 градусів теплішою від норми? Це божевілля.

– Невже вони настільки недалекоглядні? Невже вони не розуміють наслідків, які на нас чекають у майбутньому?

– В принципі, ні. Тобто вони розуміють щось, інакше не проводилися б кожного року міжнародні конференції з питань зміни клімату, якби не було певної обізнаності з цією проблемою. Усі вчені кажуть, одноголосно чи майже одноголосно, що це серйозна проблема. Але люди… люди повільно реагують на це, тому що це новий феномен і у нас ще ніколи не було такої екологічної загрози у глобальному масштабі. Людям дуже важко розвернути всю економіку, а саме це потрібно зробити для вирішення екологічної кризи. А промисловість у західному капіталістичному суспільстві завжди мала перед собою потужне лобі. Якщо поглянути на британську історію, у XVIII ст. великі землевласники, купці, капіталісти контролювали все. Впродовж XIX ст. поступово визріває поняття громадського інтересу. Наприклад, закон більше не дозволяв відправляти дітей на вугільну шахту.

Зі звіту Earthsight: «Корупція у лісозаготівельній царині в Україні є всепроникною і поширюється від простого лісника до начальників національного масштабу»
Зі звіту Earthsight: «Корупція у лісозаготівельній царині в Україні є всепроникною і поширюється від простого лісника до начальників національного масштабу»

Є всі можливості для того, щоб поставити громадський інтерес перед приватним, але проблема у філософії неоліберальної економіки, яка постала у 1950-60-х роках у західних суспільствах, у США, Британії тощо. Реально протистояти цим комерційним інтересам непросто. Особливо найпотужнішим індустріям із точки зору політичного впливу у світі, які мають справу з викопним паливом. Проте деревообробній промисловості має бути набагато легше пристосуватися до вимог навколишнього середовища, оскільки це не потягне за собою трансформацію всієї економіки. Ось чому я думаю, що суспільна обізнаність дає певну надію на те, що вдасться зробити щось із цим.

– Отже, ти підвищуєш рівень громадської обізнаності в Україні, аби громадськість чинила тиск на уряд?

– Я не знаю, як працює екологічна агітація в Україні. Адже вона не працює так само, як у суспільствах, до яких я звик. Тому я звертаюсь за порадами до людей, які знають краще, які мають більше досвіду тут. Натомість моя ідея, яку я просуваю, зводиться до намагання вплинути на ЄС, але я намагаюсь зробити це, якщо це можливо, українськими руками. Я не кажу, що в Україні немає речей, над якими треба працювати. Звичайно, є. Наприклад, така тактика, – я не знаю, чи вона буде працювати в Україні, але ми успішно достримувалися її у Лондоні, особливо коли наближалися вибори: ви збираєте представників усіх політичних партій і питаєте у кожного з них, що вони робитимуть із цією проблемою. Інша ідея полягає в тому, щоб зупинитися на проблемі нелегальної деревини та вирубки лісів по всій території України. Звичайно, досить великий ризик, що вони скажуть вам що завгодно, а потім не виконуватимуть сказаного. Але, принаймні, якщо вони так поведуться, ви зможете вимагати від них відповідальності.

На сьогоднішній день я не знаю точно, як різні організації взаємодіють, працюючи над цими проблемами в Україні. У Великобританії я мав дуже чітке уявлення, тому що я активно займався цим усім. Я знав великі екологічні організації, на чому вони сходяться і на чому розходяться у той чи інший момент. В Україні я не розумію всього так добре, але, як мені здається, немає однієї парасолькової кампанії, яка об’єднує людей щодо питання продажу нелегальної деревини. Я не бачу, щоб вони діяли скоординовано. Так, люди проводять деякі демонстрації тощо, і це дуже добре. Інша справа – що активізм в Україні може бути смертельно небезпечною діяльністю, як ми бачимо на прикладі тієї леді…

– Катерини Гандзюк…

– Так. Можна захоплюватися людьми за те, що вони такі сміливі, але я справді не знаю, як це працює в Україні. Корупція була завжди. Деякі суспільства жили в умовах корупції впродовж століть. Але різниця в тому, що тепер ми маємо такі технології, які зробили наслідки корупції особливо небезпечними.

– Вперше в історії людство здатне повністю себе знищити.

– Причому йдеться навіть не про атомну бомбу.

Зі звіту Earthsight
Зі звіту Earthsight

– Філіпе, ще одне питання. Існує думка, що боротьба проти зміни клімату є лише одним із багатьох цинічних способів заробляти гроші. Мовляв, немає ніякої проблеми зі зміною клімату, адже клімат на нашій планеті змінювався завжди, незалежно від активності людини. Що ти скажеш носіям такої думки?

– Це доволі обширна тема. Повна відповідь на твоє запитання мала б забрати у нас ще кілька годин, але, якщо коротко, то те, що ти сказав, мені доводиться чути знову і знову. Це свідома, цинічна кампанія дезінформації, яку фінансують нафтогазові магнати, особливо в Америці, намагаючись заплутати науку у питанні зміни клімату, аби стверджувати, що це не проблема. Я лише рекомендую дізнатися більше на цю тему, знайти надійне джерело наукової інформації. У Великобританії таким джерелом було б Лондонське королівське товариство, в Америці це Національна академія наук. Я не знаю відповідника цих установ в Україні. Було дослідження, яке виявило, що 97% опублікованих матеріалів підтверджують думку про те, що зміна клімату викликана людською діяльністю, та що клімат змінюється у небезпечний спосіб. Якщо наукові розбіжності і виникають, то вони зводяться до того, як швидко це відбувається, що насправді досить важко визначити. Насправді думка, що вчені роблять це, тому що отримують більше грошей, абсурдна, якщо взяти до уваги нафтогазову промисловість та її величезні прибутки. Це така доволі звична тактика, якою послуговуються ті, хто хоче перекрутити правду: вони звинувачують людей у тому ж, у чому люди звинувачують їх, намагаються звести все до абсурду. Тож пересічний обиватель плутається, не знає, що відбувається і кому вірити. Але якщо у вас демократичне суспільство, громадянам треба докласти трохи зусиль, щоб з’ясувати, що насправді відбувається.

– Дякую, Філіпе.

– Дякую.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(10 голосів)

Також буде цікаво: