Розмова, затримана в часі Дайджести 

Розмова, затримана в часі

wsieci-logo«w Sieci», вересень, 2016.

Публікуємо віднайдене інтерв’ю з «іконою» «Солідарності» Анною Валентинович, зроблене в 1994 році, яке до цього часу не було опубліковане. Оригінальна версія доступна за адресою: http://www.wsieci.pl/okradzeni-ze-zdobyczy-sierpnia-pnews-2941.html. Переклад Христини Солтис.


 

Анна Валентинович
Анна Валентинович (фото 2005 року)

– Ваша постать перебуває в тіні ЗМІ, чому так сталося?

– Можна сказати, що я є невигідна особа і мене витіснили. Я ніколи добровільно не ізолювала себе. Хоча Валенса запрошував мене до Бельведеру. Однак, коли б я погодилась на його пропозицію, мене б розрекламували і скомпрометували. Я невигідна для багатьох, бо забагато розумію. Валенса спокушав мене посадою міністра фінансів… Я відповіла, що недовчений президент не буде вибирати недовчених міністрів. Я ж знаю, де моє місце. Не можна виставити польський уряд на посміховисько світу. Тому Валенса не вразив мене ні Бельведером, ні грошима. Я йому, зрештою, сказала: «Якщо маєш гідність – піди з посади президента сам, якщо не хочеш піти з ганьбою».

– Як Ви думаєте, чи дійде до другого терміну президентства Валенси?

– Це буде залежати від його меценатів. Це вони вирішать, чи він іще потрібний, а чи ні. Чи вже виконав свою місію. Якщо він буде потрібний, то, незалежно від нашого голосування, залишиться президентом.

– Що сталося з рухом «Солідарність»? Його стрижень було перейнято, підкуплено?

– Зареєстровано нову професійну спілку під прикриттям стрижня для того, щоб його спаплюжити. Для цього був потрібний Валенса. Бо ані Кіщак, ані хтось інший не може цього зробити. Якщо не можеш знищити противника, то стань його союзником. Для цього був потрібний надійний агент.

– Як ви почуваєте себе в цій ситуації?

– Не почуваю себе обманутою, зараз я вже спокійна, передбачала все те, що відбувається. Але люди почуваються обманутими. Я, однак, почуваюся так, як може почуватися людина, яку обікрали після серпневих подій. Ми могли боротись, робити зміни, але своїх здобутків ми не змогли утримати, коли повірили тим, хто причепив собі значок «Солідарності» і Діви Марії. Зараз до мене дехто приходить і вибачається. Визнають правдивість. Що, однак, для мене за насолода, коли дотепер було так багато поруйновано.

Анна Валентинович і Лех Валенса
Анна Валентинович і Лех Валенса, серпень 1980 року, Ґданськ. Звільнення з роботи Анни Валентинович, яка працювала на крані корабельні імені Леніна, спричинило робітничий протест і страйк. Власне її звільнення поклало початок польській «Солідарності»

– Як Ви оцінюєте постать Леха Валенси?

– Це людина, яка вміє відчути пануючий урожайний настрій і використовує владу для власних, особистих цілей. Дозволено Валенсі показати себе спритним, щоб представити «Солідарність» як групу людей, яка забирає стільці, щоб потім мати змогу постійно прирівнювати їх до комуни. І говорити: «Хотілося ж вам «Солідарності». Отже маєте, прошу дуже». Часи комуни були добробутом, і Валенса так це розумів.

– Чи є це людина, яка розігрує свою партію на всіх можливих фронтах, чи радше веде свою власну гру з тими, хто пробує ним грати? Як Ви вважаєте? Чи можемо ми припускати такі концепції?

– Ні, впевнено кажу ні. Він розігрує приготовлений для нього сценарій, має за це прибутки. А за прибутки він зробить усе. Це людина, яка терпіла злидні, а зараз має шанс скористатись з добробуту, то чому б ні?

– З якого джерела надходять ці прибутки?

– Приглядаючись до його політики, помітно, що польську політику творять одночасно і КДБ, і ЦРУ. А такий президент, як Валенса, потрібний і Клінтону, і Єльцину. Тільки не нам, полякам. Для нас це кара Божа і народна ганьба. Якщо у 1991 році під час візиту до США Валенса говорив: розміщаю свій капітал у Польщі, бо на злиднях і глупості можна добре заробити, то, як громадяни Польщі, ми повинні не впустити його назад в державу. Хай би собі лишився на Заході і комбінував зі своїм капіталом. Польщі потрібна справжня свобода, а не усе нові й нові кредити, які нищать і поневолюють нас. Прошу собі заглянути до «Патріотичного Форуму», можна там почитати, що робиться з нашою економікою.

Під час страйку 1980 року Анна Валентинович стала серцем і совістю робітничого спротиву
Під час страйку 1980 року Анна Валентинович стала серцем і совістю робітничого спротиву

– А яка зараз ситуація в Ґданську? Які там панують настрої?

– Дуже недобрі. Люди розуміють, що без будування барикад уже в жодній новій Магдаленці нічого не вирішиться. Мусять бути барикади, але люди все ще не мають відваги. Чого бояться – не знаю.

– Є така теорія, яка говорить, що коли людям дуже погано, то в цей час не може виникнути жоден бунт. Бунти мають місце в момент, коли народ є на хвилі віддиху, коли щось трохи покращується.

– У цей момент не покращиться. Нас змушують повернутись до часів, коли ми повзали. Знову застосовують до нас методику кийка і моркви. І з кожним роком стає дедалі гірше. Адже що сьогодні твориться з пенсіонерами. Це невидима рука КДБ і ЦРУ. Вони ладнають на Мальті, в Рейк’явіку і всюди там, де виникає велика політика. Там творять і польську політику.

– Хтось міг би запитати, звідки Ви все це знаєте, адже Ви є…

– Звичайна працівниця? Перепрошую, це все просте споглядання. Вистачає лише придивитись до того, що відбувається. Багато що можна вичитати між рядків навіть в офіційних медіа.

– Але Ви не падаєте духом, все ще залишаєтесь активною. Останнім часом, як мені відомо, Ви збираєте фонд для беатифікації отця Єжи Попелюшки.

– Так воно і є. Збираємо гроші на процес беатифікації отця Єжи Попелюшки тому, що ця смерть не може бути витіснена. Хочу зробити все для того, щоб цей чоловік «говорив». Казав Папа Римський: «Щоб з цієї смерті виросло добро». Адже ж таблицю, поставлену перед пам’ятником Є.Попелюшці, викинули під пліт. Хто її викинув? Коли минулого року я клала квіти на річницю смерті отця, а я знала його особисто, то наступного дня вже обрізали стрічку. Так робила служба безпеки у 70-х роках. Раніше служба безпеки нищила більше, обтинала більше стрічок. А зараз хто це робить? «Солідарність». «Солідарність» Кіщака, яку зареєстрував Валенса під свою опіку. Єпископ ґданський разом з отцем Янковським передав наш стандарт НСПС нашим противникам – поліції. Вже не міліції, а поліції. Питала єпископа – з якого права? Це я маю повчати отця, що таке стандарт? Ніхто не питав творців «Солідарності», чи так можна. Стандарт передали як свою власність. Так, бо всі є дуже щедрі.

Президент Лех Качинський вручає Анні Валентинович Орден Білого Орл
Президент Лех Качинський вручає Анні Валентинович Орден Білого Орла, 3 травня 2006 р.

– Як Ви розглядаєте поведінку деяких духовних осіб, пов’язаних раніше з рухом «Солідарність»?

– Деякі не дали себе затягнути. Бо не знаю, чи від початку були агентами. Знаю, що єпископи Оршулік і Домбровський є у списку Мацаревича. Повторюю ще раз: не знаю, чи вони виконують свої завдання, чи лише дали втягнути себе, але фактом є те, що вони «помащені» зрадою.

– Зявляються голоси, що під кінець гри у вільну Польщу честь Костелу розчарувала, хоч вона так довго була бастіоном боротьби з комунізмом.

– То вже подальша політична діяльність. Щоб знищити «Солідарність», потрібно лише мати в ній таких людей, як Валенса, Буяк, Фрасинюк та інші. Тепер наступна жертва має бути Костел. І це також потрібно зробити руками капеланів саме тому, що звичайний агент туди не дійде.


Примітки редакції «w Sieci»:

Про те, що Лех Валенса пропонував Анні Валентинович посаду міністра фінансів чи якусь іншу, не згадує жоден історик, і дуже важко собі це уявити.

Творення польської політики через КДБ і ЦРУ сформульовано незвично. Хоча одночасно Валентинович добре відчувала, що президент Валенса схилявся до залишення Польщі в «сірій зоні» між Заходом і Сходом. Хіба для цього він аж так скептично оцінював можливість прийняття нашої держави як члена атлантичних структур? Чи також тому, що розумів, лише в Польщі не повною мірою західні могли керувати так, як він хотів – тобто аж до пенсії і де-факто поза правом? Адже ж складно. Напевно, натомість варто занотувати, що за півтора роки після цього інтерв’ю вибухнула справа Олекси, яка показала, що Валенса останнім часом був з Москвою в гострому конфлікті.

Єпископи Оршулік і Домбровський не були в «спику Мацаревича». Не могли бути, оскільки цей список складався з єдиних прізвищ тих зареєстрованих через служби ПНР людей, які в 1992 році виконували урядові або парламентерські функції. Факт, що Валентинович не знала про це, доводить, що її розуміння польської політики 90-х років було неправильним.

Одночасно є фактом, що єпископ Алоїзій Оршулік (в 90-х роках – керівник прес-служби єпископату) був у 1977 році зареєстрований через службу безпеки як кандидат на таємного працівника, а в 1986 році цю кваліфікацію змінили на операційний контакт. «У зв’язку із знищенням документів неможливо оцінити здійсненої співпраці», – говорить історик, професор Ян Жарин. Перед Історичною Комісією Костелу єпископ Оршулік говорив, що він співпрацював зі службою безпеки лише раз.

Єпископ Єжи Домбровський (у 80-х роках – заступник генерального секретаря Конференції Єпископату Польщі) був, відповідно до акту, від часу перебування в Римі в 60-х роках зареєстрованим, свідомим і фінансово винагороджуваним агентом з псевдонімом Ігнатій. Загинув в автомобільній катастрофі у 1991 році.


P.S.: Також пропонуємо ознайомитись з іншим нашим дайджестом – публікацією газети «Україна молода» про українське походженя Анни Валентинович «Мами більше немає…»

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: