Зупинімо параліч свідомості До річниці Голодомору 

Зупинімо параліч свідомості

Голодоморний геноцид українства 1932-1933 рр., поруч з іншими виявами дияволізму – ментоцидом (вбивством думки), екоцидом, увиразнив ХХ століття як своєрідну кульмінацію свідомо запрограмованого зла. Будь-які інші пояснення є або мислительними викрутасами, або відволіканням від суті проблеми, або цинічним узаконенням ненависті як норми життя і масового терору голодом як способу винищення, отже – витіснення нашої нації з Богом даної нам землі. Матеріалістичний нігілізм (типові вияви – комунізм і капіталізм) неминуче упосліджує людину, оскільки сприймає її як функцію, а не як Боготвірний феномен. Але ж від однобічності функції неминуче проростає кривда. Однобічна людина – чи вона є організатором, матеріалом ідеологічних, політичних, мілітарних експериментів, а чи функцією системи виробництва, споживання й «насолоджування життям» – легко стає фанатиком. Ідеал можливості творити добро відступає, відтак, за історичний горизонт.

Рано чи пізно усе стає явним. Тепер цілком очевидним є факт і його сокровенна суть: більшовики за мовчазної згоди ліберал-фанатизму й безбожництва цілеспрямовано вигублювали найкращих людей з-поміж усіх народів. На нашу долю випало прийняти найтяжчий удар сконцентрованого сатанізму. Не можуть паскуди душею і генотипом терпіти гарних душею і поставою людей. Та ще й працелюбів, та ще й окрилених вірою у Найвищу Реальність, у невмирущість душі, та ще й пісенних, вартісно солідарних, добродіїв. Інші чинники, що пояснюють сподіяне зло, теж беремо до уваги, але вище означений, на нашу думку, – вирішальний. Бо донині, щоправда іншими засобами, під прикриттям інших ідеологем, ставиться така сама мета – вигубити найкращі зразки Богоподібності людини, заволодіти найкращими на Землі чорноземами, утвердити тваринний спосіб життя під акомпанемент фальшивих слів про цивілізацію, права людини, інші екзотичні речі.

Ми, українці, сповідуємо принцип віри в Бога, доброти, краси й любові. Ми переконані, що серед народів не може бути ієрархії; усі народи, нації мають право на гідне життя. І тільки духовне об’єднає людство у творенні нового світу. Раби зиску, власної підлості неспроможні витворити вільних суспільних інституцій. Космополітизм і мамонізм – нікчемні посутньо. Нас порятує родова пам’ять, завдяки якій зможемо єднатися з вічною субстанцією Всесвіту. Мусимо знайти альтернативний спосіб життя, який встановив би рівновагу й повагу між людьми й народами, цивілізаціями, культурами замість пануючої несправедливості та хибного розвитку. Справжня мета людського існування має виходити далеко поза межі ідеалу нагромадження та споживання.

Не даваймо обскубувати наших душ. Не впадаймо у летаргічний сон збайдужіння. Історія має навчити нас обачності, вартісного національного солідаризму, віри й несхитної волі діяти в ім’я добра, святої правди-справедливості.


ЧОРНА КНИГА КОМУНІЗМУ

«Саме в ім’я доктрини, яка є необхідною і невблаганною логічною базою цієї системи, було винищено десятки мільйонів невинних людей без якогось особливого звинувачення, хіба що злочином ставало те, що були вони шляхетного походження, міщанами, куркулями, УКРАЇНЦЯМИ і навіть робітниками чи… членами комуністичної партії».

Стефан Куртуа, Ніколя Верт, Жан-Луї Панне, Анджей Пачковський, Карел Бартошек, Жан-Луї Марґолен. Чорна книга комунізму. Злочини, терор і репресії. Переклад з французької. – Львів, 2008. – С. 28.


  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос)

Також буде цікаво: