Найважливіший засіб людського існування Наука 

Найважливіший засіб людського існування

Український фізик Володимир Ніс розкриває істинне призначення будь-якої національної мови.

Серйозне наукове відкриття потребує масштабного мислення. Масштаби мислення старшого наукового співробітника Науково-дослідного центру квантової медицини «Відгук» МОЗ України Володимира Носа (на фото вгорі) воістину космічні. Всесвіт у його інтерпретації постає впорядкованим і послідовним, навіть інтуїтивно осяжним – так і хочеться вигукнути: я ж, мовляв, завжди про щось таке здогадувався. Не виключено, що шлях Володимира Носа до його нинішнього відкриття також всіяний розсипами таких здогадів. Якщо відповідально поставитися до його гіпотези про національні мови як когеруючий (зв’язуючий) чинник існування кожної нації, то легко збагнути головну причину всіх українських бід. Вона в тому, що УКРАЇНЦІ не розмовляють УКРАЇНСЬКОЮ мовою. Розчароване зітхання багатьох читачів цілком прогнозоване й загалом природне для «гуманітарно» вихованої свідомості. Утім Володимир Ніс підходить до мовної проблеми не з традиційно ущербних «прохальницьких» позицій, а пропонує скористатися напрацюваннями фундаментальної науки – квантової фізики. Результати – феноменальні. Та для початку зазирнімо за лаштунки відносно нової науки, яку багато хто з науковців гордо іменує медициною третього тисячоліття.

Медицина третього тисячоліття

Її витоки – звісно ж, в Україні. У 1982 році група фізиків Київського державного університету під керівництвом доктора фізико-математичних наук, професора Сергія Сітька зробила відкриття, яке змінило уявлення людства про природу життя. Було започатковано новий напрям у фундаментальному природознавстві – т. зв. «фізика живого». Як наслідок, виникла принципово нова медицина – квантова, – технології якої сьогодні відомі як мікрохвильова резонансна терапія (МРТ).

Відкриття активно підтримала Президія АН УРСР і особисто академік Б. Є. Патон. За його сприяння на базі Жовтневої лікарні міста Києва науковці провели контрольні дослідження з використанням нового обладнання. Після низки перевірок та обговорення наукових і медичних результатів експериментів Президія АН СРСР та Державний комітет з науки і техніки СРСР створили Тимчасовий науковий колектив (ТНК) «Отклик», підпорядкований безпосередньо Раді міністрів УРСР (спільна постанова № 278/141 від 1 липня 1986 року). Офіційними замовниками досліджень були найвищі державні та наукові установи Радянського Союзу – АН СРСР та УРСР, Академія медичних наук СРСР, Міністерства охорони здоров’я СРСР та УРСР, Міністерства вищої освіти СРСР та УРСР.

Професор Сітько отримав надзвичайні повноваження. «Окрім основних наукових баз у Києві (держуніверситет ім. Т. Г. Шевченка, Медичний університет, Інститут підвищення кваліфікації лікарів, Інститут ортопедії та Інститут ендокринології), – говорить Сергій Пантелеймонович, – я мав право залучати до роботи всіх потрібних мені фахівців з їхніми науковими та медичними базами на теренах колишнього СРСР».

І це було зроблено: вже через 4 місяці над тематикою «Отклика» працювали вчені кількох десятків інститутів, лабораторій та клінік колишнього СРСР». На щастя, тодішні наукові й державні керівники країни вчасно збагнули величезні перспективи квантової медицини, перед якою відступала навіть така невиліковна хвороба, як рак на 3–4 стадії.

Новий напрям успішно розвивався. У 1989 році вперше в історії Радянського Союзу звіт про роботу ТНК «Отклик» приймала міжнародна експертна комісія, до складу якої входили 12 провідних фахівців під керівництвом найавторитетнішого на той час фізика-теоретика Герберта Фрьоліха (Англія). За її рекомендацією було проведено апробацію технологій квантової медицини в приватних клініках ФРН (Людвенхафен) та США (Лос-Анжелес, Альбукерк). Ефективність лікування цукрового діабету, виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, асептичного некрозу голівки стегнової кістки, алкоголізму, наркоманії, дитячого церебрального паралічу та багатьох інших хвороб за допомогою МРТ приголомшила західних лікарів.

Методика МРТ (основа квантової медицини) опирається на фізичну теорію, яка постулює існування в людського організму електромагнітного каркасу (у просторіччі його називають біополем). Каркас створюють усі клітини нашого організму, а точніше – мембрани клітин, які коливаються в діапазоні гігагерцових частот. Це означає, що людський організм існує як невипромінювальний лазер у міліметровому діапазоні електромагнітних хвиль Запам’ятаймо ці основи, оскільки повертатимемося до них ще не раз.

Фундаментальні принципи

Один із найбільших авторитетів у галузі квантової фізики, видатний американський фізик-теоретик Віктор Вайскопф наприкінці 1960-х років увів у науковий обіг поняття про квантові сходи природи. Три ступені цих сходів забезпечують стійкість світу на ядерному, атомному та молекулярному рівнях завдяки фундаментальним принципам квантової фізики.

Професор С. Сітько, директор вже згадуваного ТНК «Отклик» (у липні 1989 року «Отклик» перетворили на Міжгалузевий науково-інженерний центр фізики живого та мікрохвильової резонансної терапії «Відгук» при Раді міністрів УРСР, а 1995 року отримав свою сучасну назву – Науково-дослідний центр квантової медицини «Відгук» МОЗ України. – І. П.) довів, що існує й четвертий ступінь квантових сходів Вайскопфа. На ньому розташовані живі системи. Цей напрям досліджень називають «фізика живого» («Physics of the Alive»). Її запропонував британський вчений Герберт Фрьоліх під час Міжнародної конференції з квантової медицини, яка відбувалася в травні 1989 року в Києві і на якій, власне, затверджували звіт про роботу ТНК «Отклик».

Фізика живого визнана четвертою фундаментальною наукою (поряд із «канонічними» ядерною, атомною та молекулярною фізиками) і творить теоретичне підґрунтя для мікрохвильової резонансної терапії (МРТ) та квантової медицини.

«Фундаментальність» певної науки передбачає, що основні її параметри можна реально перевірити за допомогою приладів та експериментально підтвердити. Когерентний електромагнітний каркас людського організму, як уже було зазначено, функціонує в міліметровому діапазоні хвиль. Величина його випромінювання надзвичайно мала. Якщо рівень спектральної щільності теплового випромінювання тіла людини становить близько 10-³—10-4 Вт·Гц/см², то рівень полів, що відповідають за управління всіма процесами в живому організмі, – близько 10-17—10-21 Вт·Гц/см² (слід читати: «десять у мінус сімнадцятому – десять у мінус двадцять першому степені». – І.П.). Це значно менше від усіх видів випромінювання, властивих живим істотам, і зафіксувати його можливо лише приладами з надзвичайною чутливістю, які розробили фахівці «Відгуку». Власне, в цьому й криються величезні перспективи оволодіння цим рівнем енергій.

Квантові щаблі світобудови

І ось яка цікава й логічна вимальовується картина! Якщо ядро, атом, молекула і живий організм існують за єдиними фундаментальними законами, то важко утриматися від спокуси «піти далі» – а чи немає в природі наступного, вищого рівня? Не встояв перед такою спокусою і Володимир Ніс.

Перше, що його зацікавило: а чи послідовно відбувається рух по отих щаблях квантової драбини? Справді, якщо живий організм як цілісну самодостатню систему «консолідує» квантовий електромагнітний каркас на довжині хвилі 1 мм, то за наступний рівень повинна «відповідати» більша довжина хвилі.

Але тут потрібно було з’ясувати, що може стати отим наступним рівнем. Логічно припустити, що подальше структурування живих організмів, зокрема людей, приводить до виникнення певних спільнот, об’єднаних спільною комунікативною системою. Не треба бути провидцем, щоб зрозуміти, що таким рівнем може бути тільки нація – спільнота людей, об’єднаних територією, традиціями і – головне! – однією мовою.

Зрештою, науковці-гуманітарії давно говорять про націю як єдиний біосоціальний організм і національну мову як головну запоруку цілісності цього організму. Філософ за другою своєю освітою, Володимир Ніс в душі завжди поділяв ці погляди. Але фізик Володимир Ніс розумів, що в сучасному глобалізованому світі всі розмови про унікальну роль для кожної нації її національної мови залишатимуться солодкою музикою для ультрапатріотів, якщо не підвести під них фундаментальну наукову базу.

Дослідження Сергія Сітька в галузі фізики живого якраз і стали для Володимира Олександровича точкою відліку для власних пошуків.

Як співробітник Науково-дослідного центру квантової медицини «Відгук» Володимир Ніс відштовхнувся у своїх побудовах від деяких незаперечних медичних фактів. Ключовий із них: людський організм випромінює у двох діапазонах частот – вже згадуваному міліметровому і наднизькочастотному. Наднизькочастотний діапазон – це випромінювання головного мозку людини, загальновідомі α-, β-, δ-, τ- і γ-ритми, що заповнюють проміжок від 2 до майже 30 Гц. Саме їх реєструє електроенцефалограф під час сеансу електроенцефалографії.

«Спочатку я прорахував можливості комунікування на цих частотах, – розповідає Володимир Ніс, – і спробував співвіднести їх із відповідними їм довжинами хвиль. Виявилося, що довжини хвиль коливаються від 6000 до 100 000 км. Фактично, це планетарні розміри». Так був виявлений т. зв. шостий квантовий фундаментальний рівень буття (КФРБ), когерентність якого підтримує саме наднизькочастотне випромінювання головного мозку людини.

Уявіть собі цей всепланетний когерентний електромагнітний каркас, згенерований колективним розумом усього людства, – своєрідна аура Землі, гігантський банк даних, вмістилище всіх геніальних (і безумних також) ідей та осяянь. Ось вам і ноосфера Володимира Вернадського – цілком матеріальна, хоч руками й не помацаєш.

Мова як когеруючий чинник нації

Цей висновок як такий – вже неабияке досягнення. Але між планетарним рівнем (шостим КФРБ) і рівнем живого організму (четвертим КФРБ) утворювався неприродно великий розрив. Де ж шукати цей п’ятий рівень буття, і що забезпечує його когерентність? Очевидно, що проміжна ланка між індивідом і людством – певним чином згармонізовані спільноти людей – нації. «Я вважаю, – стверджує Володимир Ніс, – що носієм когерентного поля на цьому рівні виступає звук, частотний діапазон якого перебуває в межах від 20 Гц до 20 кГц. Але оскільки він поширюється в повітрі, де його швидкість становить 340 м/с, то довжина хвилі становитиме відповідно від 15 м до 1,5 см. Цей діапазон добре підходить для контакту і спілкування між собою у групах окремих живих організмів».

Добре відомо, що саме дія звуку в природі привела до синхронізації видів і родів живих істот. У людських спільнотах це забезпечує стійке існування сімей, родів, племен, народів, націй. Для того, щоб досягнути мінімального ефекту самоорганізації, група людей повинна зібратися у просторі, обмеженому довжиною хвилі когеруючого поля, тобто від 1,5 см до 15 м. У повсякденному житті це середні розміри житла, офісу або інших приміщень. Концентрація багатьох людей у відносно невеликому просторі породжує нову якість, даючи змогу зберігати і транслювати національні культуру і традиції.

В українській історії прикладів регулярного зосередження людей у межах до 15 м досить багато. «Це і церква, і вечорниці, і козацькі курені, і безліч інших форм концентрації людей, – продовжує Володимир Ніс. – Її результатом було створення і підживлення культури у різних її формах, а також збереження її у вигляді звукових хвиль з накопиченням енергії у вузлах стоячих хвиль. Для нас важливо зрозуміти механізм дії мови як єдиного когеруючого чинника нації. Зазвичай, мова може діяти на поверхневому рівні, на тонкому рівні, і на найтоншому рівні, який найближчий до рівня чистої свідомості, тобто до рівня первинного функціонування нашої фізіології (див. вставку про природу звуку. – І. П.). Із цим феноменом тісно пов’язаний і ефект розкриття генетичної пам’яті або трансляції культури шляхом певного коду, який уособлюється в послідовності вібрації цілком конкретної мови». Тобто, якщо пращури якоїсь людини з покоління в покоління спілкуються однією і тією ж мовою, це призводить до певного структурування фізіології представника цього народу, а відтак і до виникнення цілком сталої вібрації, що має дуже потужне життєпідтримувальне значення для кожного індивіда.


cyberspace-sound

Дещо про природу звуку

У своїй теорії мови як когерентного каркасу нації Володимир Ніс виходить із ведичної традиції розуміння звуку. Згідно з цією традицією, існують чотири рівні звуку. Їхню суть легше збагнути, якщо уявити людську свідомість як океан із хвилями на його поверхні та в глибинах. Хвилі на поверхні відповідають грубшим рівням свідомості, а глибинні – тоншим. Відтак, перший рівень звуку – фізичний звук – груба його форма, що співвідноситься з хвилями на поверхні океану. Три інші є різними рівнями вияву людської свідомості, які мають свої чітко визначені кореляти та відповідають певним проявам роботи людської фізіології. Отже, другий рівень – звук як думка. Третій – найтонший із звуків, які тільки можна собі уявити, нескінченно мала величина, але не нуль. І, нарешті, – рівень непроявленого звуку, те, що лежить за межами свідомості, – трансцендентний звук.


 

Тому спілкування саме рідною мовою дає можливість дійти до глибинних рівнів своєї пам’яті, щоб спочатку зрозуміти, хто ти, а потім побачити, на що ти здатний. Одне слово, мова і генетична пам’ять – взаємопов’язані речі, і їхній вплив обопільний. Але, на жаль, нині вважають – і це постійно культивують у ЗМІ, – що мова є лише засобом комунікації. Насправді ж мова – ключ до відкриття колосальної енергії, накопиченої сотнями й тисячами поколінь наших пращурів.

Та насправді зв’язок ще глибший. Оскільки скогеровані спільною мовою люди завжди живуть на певній невипадковій території, то впродовж тисячоліть їхня мова стала віддзеркаленням усіх природних умов, притаманних цій території, або, як говорить Володимир Ніс, «природним законом» цієї землі. Отже, встановлюється потрійний зв’язок: людина–мова–територія. Для того, щоб адекватно взаємодіяти з цією землею на рівні клімату, флори, фауни, потрібна відповідна мова. Інакше кажучи, саме українська мова найкраще відповідає українській землі. Відтак, «щоб могти робити щось серйозне в Україні, потрібно володіти українською мовою, – переконаний Володимир Ніс. – Ні англійська, ні російська, ані будь-яка інша мова для цього не підходять, бо вони вступають у конфлікт із нашою землею і можуть призвести тільки до занепаду, до перетворення цієї землі на пустелю, що ми й спостерігали в Україні у ХХ сторіччі. Можна сказати, що інші мови для нашої землі екологічно небезпечні».

Радикально, що й казати. Але задовго до Володимира Носа про це говорили й інші, значно авторитетніші науковці. Зокрема, знаменитий бельгійський учений, лауреат Нобелівської премії в галузі хімічної фізики Ілля Пригожин стверджував, що людина повинна розмовляти тією мовою, яка природо відповідна певній землі й є офіційною мовою держави, в якій ця людина живе. Адже кожна нація за допомогою мови продукує свої когеруючі вібрації (і йдеться не лише про чистий звук, але й про той складник мови, який ми вловлюємо на підсвідомому рівні), які підтримують цілісність нації як само організованої системи. Тому так важливо УКРАЇНЦЯМ в УКРАЇНІ спілкуватися саме УКРАЇНСЬКОЮ мовою – вдома, на роботі, в транспорті, в громадських установах. Цим ми зміцнюємо квантовий когерентний каркас своєї спільноти. Якщо ж люди перестають на своїй землі спілкуватися рідною мовою, вони таким чином підключаються до каркасу іншої спільноти і свою енергію, фактично, віддають тій іншій спільноті, підтримують її, обкрадаючи власний народ.

Суспільні виміри принципу найменшої дії

Сьогодні багато українців скиглить: чому вони такі слабкі й нещасні? А звідки взятися силі та щастю, якщо половина з них не розмовляє рідною мовою, розірвавши у такий спосіб зв’язок і з рідною землею, і з сотнями поколінь українських предків?! Погляньте навколо: українці перестали адекватно розуміти одне одного, їм важко планувати спільні дії, вони втратили здатність їх інтуїтивного узгодження.

Власне кажучи, на цьому й ґрунтується одна з чільних ідей Володимира Носа – українізувати українців. У своїх побудовах Володимир Олександрович опирається на численні передбачення, натяки, прогнози, буцім, саме зараз на території України складаються передумови для виникнення цивілізації наступного тисячоліття. Ця цивілізація однозначно мусить відійти від традиційних механістичних уявлень про світ. Основою її світобачення повинне стати усвідомлення себе як елемента нескінченної ієрархії квантових структур, що починаються на рівні атомного ядра й простують у нескінченність.

Тому українізація етнічних українців повинна стати першим етапом реалізації головного принципу фізики когерентних структур – досягнення нової якості мінімальними зусиллями. Для цього, вважає Володимир Ніс, українцям достатньо притримуватися чотирьох простих правил.

1. На території України розмовляти тільки українською мовою.

2. Спілкуючись з етнічними українцями та громадянами України, в жодному випадку не переходити на будь-яку іншу мову, навіть якщо співрозмовник намагається навернути вас на це.

3. Читати, слухати, дивитися, словом, сприймати інформацію українською мовою. Створити навколо себе українську ауру.

4. Активно шукати україномовні джерела: засоби масової інформації, аудіо- та відеопродукцію, художню та іншу літературу, україномовне комп’ютерне забезпечення.

У випадку відсутності тієї чи іншої інформації в українському виконанні, потрібно її створити. Це, зокрема, стосується наукової термінології.

Є й винятки з цих правил. При перетині кордонів та в процесі вивчення іноземної мови застосовується т. зв. правило зміни мови. Шедеври світової літератури також бажано опановувати мовою оригіналу. Крім того, з іноземцями, що перебувають в Україні як гості, дуже корисним буде спілкування їхньою рідною мовою або будь-якою інтернаціональною мовою, яку вони розуміють.

Поступово реалізовуючи ці принципи і навіть просто подумавши про можливість їх реалізації, ми можемо кардинально змінити своє життя, розкрити на повну силу таланти і здібності, що дрімають у нашій підсвідомості. Зрештою, це найпростіший спосіб для будь-якої нації як єдиної когерентної структури зробити крок у майбутнє. «Ми підходимо, – закінчував нашу розмову Володимир Ніс, – до певної точки біфуркації, точки переходу, яка і визначить, чи будемо ми рухатися далі й зробимо велетенський цивілізаційний стрибок, або просто, не зрозумівши, що з нами відбувається, зникнемо з лиця землі, звільнивши місце для якоїсь наступної цивілізації, яка за 20-30 тисяч років знову розвинеться до нашого нинішнього рівня».

* * *

Професор Сітько на запитання «Що є Бог?» відповідає: «Це нескінченна ієрархія квантових структур». Отже, людина, як найдосконаліший продукт четвертого квантового фундаментального рівня буття, перебуває в тісних родинних зв’язках із Богом. І її боготвірні інтенції непрямо підтверджують невтомні потуги зі створення різноманітних систем штучного інтелекту чи хоча б уже банальний сьогодні… Інтернет. Ця штучно створена система – не просто технологічна необхідність. Це – як реалізоване інтуїтивне прагнення людини виступити Творцем на своєму рівні. Як далекий відгомін чогось незмірно величнішого – ще незбагненного, але вже вихопленого силою людського розуму з контурів майбутнього.

 


Вчені, які проклали шлях теорії КФРБ

(квантових фундаментальних рівнів буття)

herbert-frohlich-webГерберт Фрьоліх (1905–1992) – англійський фізик-теоретик, один із творців фізики ХХ століття; нагороджений медаллю імені Макса Планка (1972) Німецького фізичного товариства. Автор теорії надпровідності та п’яти інших відкриттів, названих його іменем. Вперше висловив думку про електромагнітну когерентність у біологічних системах.

weisskopf-webВіктор Вайскопф (1908–2002) – американський фізик австрійського походження, один із «батьків» американської атомної бомби; нагороджений медаллю імені Макса Планка (1956) Німецького фізичного товариства. Один із фундаторів Європейського центру ядерних досліджень (CERN) у Швейцарії, де під його керівництвом було проведено перші експерименти із зіткнення протонів. Автор теорії «квантових сходів» природи.

illja-prigozhyn-webІлля Пригожин (1917–2003) – бельгійський фізик російського походження, лауреат Нобелівської премії з хімії (1977). Автор теорії дисипативних структур і термодинаміки незворотних процесів. Його роботи ліквідували розриви між хімічними, біологічними та соціальними полями наукових досліджень.

sergiy-sitko-webСергій Сітько (1936) – український учений, доктор фізико-математичних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, директор Науково-дослідного центру квантової медицини «Відгук » МОЗ України. Автор теорії мікрохвильової резонансної терапії (Сітько-МРТ), яку використовують для лікування захворювань імунної, ендокринної, нервової, дихальної систем, алкоголізму, безпліддя, онкологічних захворювань тощо.


  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(13 голосів)

Також буде цікаво: