Протести в Ірані. Погляд зсередини Найактуальніше Планета 

Протести в Ірані. Погляд зсередини

У грудні-січні серйозно протестувала іранська вулиця, чого не було з 2009 року. Іранське суспільство, судячи з усього, втомилося від тривалого духовного напруження, якого вимагає славетний прапор ісламської революції, від багаторічних західних санкцій, безкомпромісність яких не снилася Путіну з Лавровим, від необхідності щодня жертвувати побутовим комфортом заради відстоювання такого дефіцитного у наш час (і зрештою, мало кому потрібного) державного суверенітету.

Незважаючи на шалений тиск, Ірану вдається вести самостійну гру на світовій шахівниці, подекуди йдучи на компроміси (ядерні амбіції), а подекуди досягаючи успіхів, як це було нещодавно в Сирії. Із найкривавішої війни останнього десятиліття Іран зумів вийти переможцем, зберегти при владі свого союзника Асада, поклавши на вівтар перемоги незрівнянно більше (передусім життів військових), ніж наш, як то кажуть, північний сусід.

Над політичним життям Ісламської республіки Іран височить верховний лідер аятолла Алі Хаменеї, який задає стратегію розвитку країни і визначає береги для її політичного життя. А це політичне життя, хоч і вибудуване в матриці шаріатських уявлень про дозволене і заборонене, все ж відзначається бурхливістю і динамічністю, проявляючи себе у конкурентних виборах президента і парламенту, у відносно вільній пресі, яка жваво критикує усі гілки світської влади, у розвиненій культурі вуличної політики, такої чужої похмурим деспотіям Близького Сходу.

Духовний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї
Духовний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї. © Al-Manar TV

Що відбувається в Ірані насправді – загадка для західних медій, які найчастіше ламають, а не розшифровують заморський культурний код, безцеремонно і грубо лізучи зі своїми мірками до незахідної форми суспільного буття. Амір Самадіан та Гассан Халай – очільники Інституту гуманітарних та культурологічних досліджень імені Пендара (Теґеран) – погодилися поділитися з «Листами» своїми враженнями та міркуваннями з приводу заворушень у їхній країні.

 

– Аміре та Гассане, чи були Ви свідками протестів, чи брали в них участь та чи підтримуєте їх?

– Так, ми були свідками протестів у Теґерані та в інших містах. Але ми не брали в них участь, тому що деякі демонстранти вдавалися до насильства, і слабо розбираються у політичних та соціальних проблемах. Проте це правда, що людям живеться погано. І в економічному плані, і з точки зору свободи та соціальної справедливості. За останні десять років ситуація в Ірані з кожним днем погіршувалася. Особливо з приходом до влади уряду Роухані. Люди сподівалися на реформування ісламського устрою, але за останні п’ять років реформи, яких бажало іранське суспільство, не були втілені в життя. Учасників протесту турбує майбутнє країни. Більшість прогнозів є невтішними й віщують численні кризи, які чекають на цю націю. Тому виникнення протестів та протидія державній політиці видається природним та логічним. Але ніяк не можна погодитися з методикою акцій протесту та тим, як протестуючі поводяться із органами влади.

Насильство на вулицях іранських міст
Насильство на вулицях іранських міст. © kansanuutiset.fi

– У західних медіях точаться суперечки про природу іранських протестів. Про баланс економічних та політичних вимог протестувальників, а також про організаторів та лідерів протесту.

– Відомо, що у владі є сили, які прагнуть ліквідувати конкуруючі групи всередині системи. Виникнення та поширення протестів – частина їхніх далекосяжних планів. Неофіційні повідомлення у медіа та наш аналіз дають підстави вважати, що початок протестам дали сили всередині влади, а вже потім до протестів приєдналися звичайні люди. Впродовж останніх років армія забирає значну частину доходів країни. Опозиційні партії вказують на цю причину економічних негараздів, розповідають про неї людям. Звичайно, робота цих партій полегшує завдання для тієї групи всередині влади, якій вигідний протест.

– Чимало пишуть і про екс-президента Махмуда Ахмадінеджада. Якою є його роль у протестах?

– Махмуд Ахмадінежад – це особистість, яка втратила свій політичний авторитет. Він та невелика група його прихильників лише намагаються не стати жертвами внутрішніх зіткнень всередині системи. Він сподівається, що інформація, яку він має про прецеденти корупції у владній системі, вбереже його від звинувачень на його адресу.

Екс-президент Махмуд Ахмадінеджад
Екс-президент Махмуд Ахмадінеджад здійснює спроби повернутися у велику політику © radiofarda.com

– Ви задоволені своїм життям в Ірані? Що б ви хотіли змінити чи покращити?

– Нове покоління іранців має кращий доступ до зовнішнього світу порівняно з попереднім поколінням. Це нове покоління не є прозахідним, не можна назвати його й консервативним. На жаль, впродовж останніх років ми фіксуємо поширення іранського націоналізму серед молоді. Водночас молоді люди віддаляються від ісламських вірувань.

Очевидно, що життя в Ірані має свої труднощі. Суспільство має багато проблем із психічним здоров’ям. Міжнародні сили здійснюють тиск з-за кордону, а влада всередині країни тільки збільшує обсяг проблем. Більша частина прибутків країни надходить від продажу сирої нафти та інших природних ресурсів. Уряд не демонструє належного зацікавлення проблемами людей, а дбає про свої ідеологічні цілі.

Незважаючи на все це, наша організація прагне сприяти громадській та культурній обізнаності, аби покращити ситуацію в іранському суспільстві.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(8 голосів)

Також буде цікаво: