Журналісти і дані Медіа Найактуальніше 

Журналісти і дані

Кожного року обсяг інформації зростає на 30%. Аудиторія так само збільшується. Додамо сюди ще й безліч ютуберів, блогерів, інфлюенсерів і отримаємо перенасичення як контентом, так і каналами його отримання. Отже збільшується і кількість фейків. Адже люди не звикли перевіряти інформацію, та й занадто складно слухати різні джерела й порівнювати їх основні месиджі. Популярні блогери говорять просто й однозначно, тому легше сприймаються й краще запам’ятовуються аудиторією. Адже, щоб їх слухати, не потрібно напружуватися. Проте за сказане вони й відповідальності не несуть (на відміну від професійних журналістів).

Щоб могти протиставити щось, а саме достовірні факти і грамотний аналіз, засиллю неякісного контенту, медіа звертаються до даних (до цифр, звітів, збірок архівних зображень чи листів) і обробляють їх. Так і розвивається журналістика даних.

Що таке журналістика даних?

Усе ще немає певного єдиного визначення. Її можна трактувати і як журналістику, яку роблять за допомогою даних і як фактично будь-яку діяльність, що займається даними у поєднанні з репортерством та редагуванням, і як гібридну форму, що охоплює статистичний аналіз, інформатику, візуалізацію, веб-дизайн та репортерство і як процес, під час якого дані допомагають пояснити певну новину. Незважаючи на те, яким визначенням керуватися, спільною є мета – надавати інформацію та аналіз, допомагаючи інформувати реципієнтів про важливі події.

Дані у свою чергу теж не мають єдиної дефініції. Під цим терміном розуміємо і просто «цифри», і факти, за допомогою яких можна перевірити теорію, зрозуміти аномалії та причини, які до цього призвели. Для журналістики даних важлива наявність великого обсягу відкритих даних, які можна вільно та безоплатно поширювати.

Чому вона набирає дедалі більшої популярності?

Усе, що ми робимо, зберігається у даних. Кожне вподобання в Інстаграмі, перехід в онлайн-магазині, зареєстрований шлюб чи розлучення, покупка майна чи кількість проведених годин у певній соціальній мережі – усе це зафіксоване у мільйонах рядочків нулів й одиниць. Ці дані приховують у собі історії. І, що важливіше, робота над даними дозволяє виявити і показати іншим зв’язок між певними рішеннями чи явищами.

Більшість держав проводять політику відкритих даних і заохочують їх використання підприємцями, економістами, програмістами й журналістами. Адже відкритість даних є очевидною ознакою демократизації.

Але незважаючи на те, що дані є у вільному доступі, розібратися у них пересічному користувачу надзвичайно важко. Більшість просто не знають де вони знаходяться, які сфери життя охоплюють і що означають (про аналітиків даних зараз мова не йде). І якщо нині пересічний користувач інтернет-мережі лінується дочитати статтю довшу, ніж вміщає екран його смартфону, то тим більше він не буде переглядати численні таблиці з різними цифрами і буквами (і це у кращому випадку дані знаходяться у такій зручній формі). Тому апелювати даними, доносити їх до аудиторії, показувати з їх допомогою певні процеси зсередини й будувати причинно-наслідкові зв’язки є можливістю та завданням журналістів.

Традиційні великі потоки тексту не завжди цікаві, а, відповідно, й корисні. Якщо журналіст пише про якусь проблему і показує відповідальних за її виникнення, його легко можуть звинуватити у продажності, а матеріал вважають замовним. Журналістика ж даних дозволяє привертати увагу до певних проблем і показувати причинно-наслідковий зв’язок, не боячись звинувачень у суб’єктивності чи нав’язуванні певних переконань. Адже наводять й аналізують лише об’єктивні «цифри». Окрім того, матеріал, поданий за допомогою візуалізацій даних та інфографік, легше сприймається потенційною аудиторією і дозволяє сподіватися на більшу кількість переглядів та поширень.

Для чого ще використовують журналістику даних?

Пол Бредшоу, журналіст, керівник курсу MA Data Journalism & MA Multiplatform and Mobile Journalism and Data journal у Бірмінгемському університеті стверджує, що журналістика даних часто може «оживити» сюжети, які привертають увагу громадськості, розкриваючи цифри, що стоять за певними подіями.

Щодо цього цікавий приклад навів Адріан Головатий, засновник EveryBlock – інформаційного сервісу, який давав змогу користувачам дізнаватися, що відбувається в місцевості, де вони живуть. У есе «Сайти газет мають зазнати фундаментальних змін» він каже:

«Наведу приклад: скажімо, місцева газета написала про пожежу. Спроможність прочитати цю статтю на екрані стільникового телефона – це круто і прекрасно. Слава технологіям! Але що я насправді хотів б могти, так це дослідити «сирі» факти, що стоять за цією історією, один за одним, за шарами властивих їм ознак, і мати інфраструктуру для порівняння детальних подробиць цієї пожежі – дата, час, місце, жертви, номер пожежної частини, відстань від пожежної частини, імена та стаж пожежників, що її гасили, скільки вони їхали до пожежі – і все це з подробицями попередніх пожеж. І так щодо всіх наступних пожеж, коли б там вони не сталися».

Також журналістика даних є хорошим способом для місцевих інформаційних організацій, які мають обмежену й малу кількість ресурсів, розповідати історії, які будуть цікаві місцевим реципієнтам й знайдуть відгук у їхніх громадах.

Пол Бредшоу також пояснює популярність і доцільність журналістики даних зараз декількома причинами:

  • доступність. Так як уряди усього світу опублікували тисячі баз даних, відчинивши двері до величезного інструментарію, не можна ними не скористатися;
  • довіра. Додавання відкритих даних до конкретних журналістських матеріалів підвищує прозорість та рівень незаангажованості останніх у очах суспільства. Відповідно формується вищий рівень довіри між журналістом та аудиторією;
  • простота (відносна). Велика кількість сучасних інструментів, які доволі нескладні у використанні, дозволяють кожному робити красиві карти та візуалізації без особливих технічних знань.

 

Використовуючи дані, ми змінюємо фокус журналістської діяльності з «повідомити першими про те, що сталося», на «пояснити те, що означає певне явище чи розвиток подій». До того ж у якнайширшому діапазоні. Такі матеріали краще сприйматимуться. Неправильне використання бюджетних коштів або політичні помилки, представлені у формі переконливої візуалізації даних, залишають небагато простору для оскарження цієї інформації. Дані також допомагають «перевести» певні абстрактні поняття у категорію чогось вимірювального і персоналізованого. Наприклад, вони можуть виявляти, як якась не матеріальна загроза, припустимо безробіття, впливає на людей залежно від їхнього соціально стану, віку, статі, освіти.

Також, аналізуючи дані, журналіст може натрапити на нове бачення вже звичної історії і, ретельно вивчивши предмет, зруйнувати певні стереотипи. Так, наприклад,  у матеріалі українського видання Texty.org.ua «Як популізм накрив Україну. Історія голосувань з 2006 року» журналісти зібрали дані про результат парламентських виборів 2006-2019 років, і, поділивши усі партії на три типи – національно-демократичні (Наша Україна, БПП), проросійські або комуністичні (Партія Регіонів, КПУ) й популістські (БЮТ, Слуга народу – показали, як змінювалися вподобання українців і в якому регіоні кого підтримували.

Карта голосування на парламентських виборах 2019 року
Карта голосування на парламентських виборах 2019 року. © texty.org.ua

Інформація подана і за допомогою інтерактивних карт на кожен досліджуваний рік (одна риска – одна дільниця), де три групи партій позначено різними кольорами, і у формі графіків із співвідношеннями для областей, і окремими заувагами авторів, які показують, що традиційне твердження «Захід голосує за націоналістів, а Схід – за проросійські сили» не є абсолютно точним і окреслюють можливі, не озвучені раніше причини переважання тієї чи іншої політсили у регіонах. Читач має можливість обрати конкретну дільницю  й рік та подивитися на результати голосувань.

Тобто журналістика даних допомагає наблизити не зрозумілі для загалу дані до читачів і показати їм взаємозв’язки між спочатку, здавалося б, непов’язаними явищами. Також вона дозволяє спрогнозувати розвиток певної дестабілізуючої ситуації на основі аналізу й порівнянні різних даних. Тут можна говорити про журналістику даних як про інструмент раннього попередження.

Ще одна причина використання журналістики даних – такі матеріали підвищують трафік. По-перше, робота з візуалізацією, певним інтерактивом, виглядає цікавіше і на неї хочеться «клікнути» чи поширити. По-друге, матеріал з журналістики даних може мати неоднорідну структуру. Читач довго розглядатиме графіки чи карти, переходитиме з одного діапазону на інший, відкриватиме додаткову інформацію по окремих об’єктах, представлених у матеріалі. Багатошаровість історії змушує реципієнта довше залишатися на сайті певного медіа, що значно підвищує трафік і у підсумку впливає на вартість розміщення рекламних оголошень, а значить і прибутку (його частини) того чи іншого видання.

Як приклад можна згадати матеріал уже названого Texty.org.ua про українських музикантів та їх рейтинги у наших та світових Youtube-чартах.

«Кількість переглядів певного гурту по окремих містах світу»
«Кількість переглядів певного гурту по окремих містах світу». © texty.org.ua

Автори обрали більше 50-ти гуртів і показали на графіках їх місце в українському чарті за останні 12 місяців, а на 3D-моделі глобусу – кількість переглядів по окремих містах світу. По суті це не дуже важка робота із збиранням інформації, адже майже по кожному виконавцю Youtube надає інформацію щодо ТОП-100 міст за кількістю переглядів. Однак контент, поданий не лише текстом, зацікавлює, і користувачі проведуть більше часу на сайті, маючи не просто таблицю, а глобус, який можна покрутити.

Чи є у даних небезпека?

Є. Зокрема Ніколас Кайзер-Бріл, французький журналіст даних, вказує й на другу сторону медалі довірливого становища цифр у суспільній свідомості. Вони наче самі себе доводять. Цифри викликають у нас почуття серйозності, сприймаються часто як беззаперечний аргумент, хоча вони можуть бути сфабрикованими. Багато структур постійно оголошують нові способи вимірювання їхньої продуктивності. Політики завжди розкидаються рівнем ВВП та безробіття. Журналіст ж має бачити крізь цифри й оповідати знайдену історію своїй аудиторії.

Критичні відчуття під час оцінки цифр допоможе загострити освіченість в роботі з даними. Варто ставити питання – а чому саме зараз всюди говорять про ці дані? Як були зібрані певні дані? Чи вони точно вірні? Чи можу я побудувати історію лише на одних даних? І так далі.

Які перспективи у журналістики даних?

Вона приречена на розвиток. І як інструмент для підсилення традиційних жанрів і форм журналістики, і як самостійна сфера, яка своїм завданням вбачає пояснювати людям явища навколо та їх причини й наслідки.

Журналістика даних у світі перейшла стадію «становлення». У всіх провідних виданнях є або окремий відділ журналістики даних, або невелика команда, яка займається цим напрямком. Впроваджують її і малочисельні регіональні медіа та громадські організації. Вона не лише більш поширена і вивчена, ніж десять років тому, а й суперечлива. Адже, зрозумівши силу даних, провладні сил чи певні групи впливу можуть використовувати їх на свою користь. Тому журналістика даних повинна бути критичною

В Україні журналістика даних не розвивається з такими ж темпами, як у світі, але все ж таки рухається вперед. ЗМІ потрохи вводять візуалізації даних до своїх матеріалів, у науковому дискурсі з’являються розвідки й дослідження пов’язані з журналістикою даних, збільшується кількість відповідних тренінгів та модернізуються програми університетської підготовки журналістів. Криза, спричинена пандемією коронавірусної хвороби, також пришвидшила розвиток журналістики даних, адже, по-перше, збільшилася кількість даних, що потребують аналізу, а по-друге, проекти у цій сфері часто не потребують безпосереднього контакту з іншими людьми. Можна припускати, що розвиток журналістики даних в Україні відбуватиметься у межах невеликих колективів, незалежних видань, що працюють на грантових основах, та журналістів-самоучок.

Зрештою, журналістика даних розрахована на вдумливого і свідомого читача, якому цікаві не сенсаційні «одноденні» (а в сучасних реаліях й «однохвилинні») новини, а аналіз і першопричини певних проблем. Тому розвиток має бути взаємопов’язаним: чим більше такої аудиторії, тим вищий попит, а відповідно і пропозиція проектів із журналістики даних. І, водночас, чим більше матеріалів з журналістики даних поширюються, тим швидше «прививається» смак на якісну журналістику й вдумливе споживацтво інформаційного контенту, отже й потенційна аудиторія збільшується.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів)

Також буде цікаво: