Дива на узбіччі країни

Франція у мене завжди викликала мрії. Через них закликала до себе. Я люблю її фільми, закохана в її мову, зачарована її пейзажами, заслухана її музикою і засмакована круасанами, які наповнюють віддалені столичні вулички запахом нового дня. Вони з’являються у Парижі разом із першим сонцем. Якби Франції потрібно було бути погодою, вона без вагань була б перманентним дощем. У реальному житті мені не вистачило сміливості бути француженкою. Якби я могла народитися колись у Франції, то хіба Бальзаком. І написала б «Урсулу Міруе». Саме цитатами з цього твору я підписуватиму тут свої…

Читати далі