Марс і Земля: чи варто людству шукати нову планету для життя? Найактуальніше Наука 

Марс і Земля: чи варто людству шукати нову планету для життя?

Лучіан Валькович – американська дослідниця, астроном, старша наукова співробітниця TED. Її науковий внесок у вивчення космосу – надзвичайний. Валькович давно визначилася зі своєю метою – вона досліджує Всесвіт, шукаючи планети, які були б придатні для життя. У своїй розповіді жінка пропонує звернути увагу на одну із сучасних проблем – неповагу до власної планети.

Лучіан Валькович
Лучіан Валькович. © ted.com

Із розповіді Лучіан Валькович: «Зараз переломний момент в історії людства. Ми балансуємо між тягою до зірок і втратою планети, яку називаємо своїм домом.

За останні декілька років значно розширились наші знання про те, яке місце Земля займає в контексті цілого Всесвіту. Місія «Кеплер» від НАСА (Kepler) виявила тисячі потенційних планет навколо інших зірок, показавши, що Земля лише одна з мільярда планет, які існують у нашій галактиці.

«Кеплер» – це космічний телескоп, який вимірює легке затемнення зірок, коли планети проходять перед ними так, що невелика кількість їхнього світла не доходить до нас. Дані телескопа виявляють розміри планет, а також відстань до їхньої батьківської зірки. Ця інформація допомагає зрозуміти, що такі планети – маленькі і кам’янисті, як планети земної групи в Сонячній системі. За допомогою цих даних вчені можуть дізнатися, чи відкриті нами планети придатні до життя.

Космічний телескоп «Кеплер»
Космічний телескоп «Кеплер». © time.com

На жаль, водночас з відкриттям цих дорогоцінних знань про нові світи, наша власна планета слабшає під вагою людства і його втручанням. 2014 рік був найбільш спекотним за всю історію наукових спостережень. Льодовики, які тисячоліттями існували при будь-якій температурі, зникають за лічені десятиріччя. Зміни довкілля, спровоковані людством в масштабах всієї планети, швидко випереджають наші можливості щодо зміни ситуації.

Я не фахівець з клімату, я – астроном. Моя робота – вивчати придатність планет до життя, їх зміни під впливом зірок. Сподіваюсь знайти у Всесвіті місця, де ми, можливо, виявимо життя поза межами нашої планети. Іншими словами – я шукаю інопланетну нерухомість.

Як людина, яка глибоко досліджує пошуки життя у космосі, можу сказати – що довше ви шукаєте схожі планети на Землю, то більше цінуєте свою планету.

Візьмімо нашого сусіда – планету Марс. Марс – невеликий і кам’янистий. Незважаючи на те, що він розташований не зовсім близько до Сонця, його можна було б вважати потенційно придатним для життя. Ймовірно, що Марс був заселений у минулому, тому ми так активно його вивчаємо. Наші «марсоходи», на зразок «К’юріосіті» (Curiosity), рухаються його поверхнею, вишукуючи ключі до розгадки походження життя. Орбітальні супутники, як MAVEN, беруть проби атмосфери Марса, намагаючись встановити, як Марс міг втратити свою придатність до життя.

Хоч марсіанські краєвиди нагадують наші земні пустелі та місця, які асоціюються з першовідкриттями і новаторством у космосі, у порівнянні зі Землею Марс – жахливе місце для життя. Зрозуміймо, ми ще не освоїли пустелі нашої планети – квітучі оази, коли порівнювати з Марсом. Навіть у найбільш спекотних і сухих місцях на Землі повітря солодке, наповнене киснем.

Марсіанський краєвид
Марсіанський краєвид. Фото з «марсохода» «К’юріосіті» (Curiosity). © thehigherlearning.com

Я боюсь, що загальний захват щодо колонізації Марса та інших планет несе за собою довгу і темну тінь. Дехто припускає і вірить у те, що Марс зможе врятувати нас від спровокованого людьми руйнування єдиної населеної планети, яка нам відома, – Землі. Хоч як сильно люблю міжпланетні дослідження, я абсолютно не згодна з цією ідеєю. Існує безліч чудових причин вирушити на Марс, але кожен, хто скаже, що Марс – запасний варіант для людства, подібний до капітана «Титаніка», який говорить, що найцікавіше почнеться трішки пізніше, на рятувальних човнах.

Мета міжпланетних досліджень і захисту планети не суперечать одна одній. Перед ними є спільне завдання: зрозуміти, зберегти і поліпшити життя у майбутньому. Екстремальні умови нашого світу – це такі ж інопланетні пейзажі. Якщо ми зрозуміємо, як створювати і підтримувати придатні для життя простори, перетворюючи негостинні місця тут, на Землі, то, можливо, зможемо досягти мети: зберегти довкілля і дізнатися більше про навколишній світ.

Запропоную вам уявний експеримент – парадокс Фермі. Багато років тому фізик Енріко Фермі задумався: беручи до уваги те, що наш Всесвіт дуже старий, ми вважаємо, що в ньому багато планет. Тоді люди повинні були вже знайти докази позаземного життя. Де ж ці докази? Одне з можливих пояснень парадоксу Фермі таке: коли цивілізації стають досить розвиненими технічно, щоб розглядати можливість життя в космосі, вони втрачають розуміння того, наскільки важливо берегти свій дім, що дав змогу дійти до такого рівня розвитку. Було б смішно вважати, що сама лиш міжпланетна колонізація врятує нас від нас.

Якщо ми дійсно віримо в те, що зможемо підкорити вороже середовище Марса і зробити його придатним до життя, тоді ми повинні впоратися і з набагато легшим завданням – зберегти життя на Землі».

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: