Величне століття турецької теледрами Культура Найактуальніше 

Величне століття турецької теледрами

80 серіалів, приблизно 5 тисяч серій, орієнтовно 12 тисяч годин – ось «глядацький доробок» моєї тітоньки, шанувальниці турецьких серіалів. Я завжди задумувалась над питанням, чому серіальний світ «Блискучої Порти» так приваблює її, позаяк телевізійним продуктом інших країн вона нехтує. Тому вирішила здійснити експеримент, переглянувши одну серію турецького серіалу на вибір, адже моє знайомство із цими серіалами обмежується переглядом декількох епізодів «Величного століття. Роксолана».

Беру список, де тітка занотовує усі переглянуті серіали, навмання вибираю один із них. Номер 58. На цій позиції серіал «Кохання проти долі» (зауважте, назва своєю банальністю дуже типова для турецьких серіалів). Рандомно вмикаю 22 серію. Спочатку мене жахнула її тривалість… 122 хвилини!!! Тому вже на початку я засумнівалась, чи зможу додивитись її до кінця. Як виявилось згодом, чуття мене не підвело.

Кадр із серіалу «Кохання проти долі»
Кадр із серіалу «Кохання проти долі»

Я осилила 25 хвилин. Впродовж цього часу на екрані розгорталась драматична картина внутрішніх терзань головної героїні Еліф, яка прийняла пропозицію стати сурогатною матір’ю для заможної подружньої пари Дефне і Кахрамана, але згодом закохалась у останнього. Та на початку серії вона, наперекір почуттям, пристає на пропозицію руки і серця племінника Кахрамана, молодого Керема. І відтак страждає через протиріччя. Масла у вогонь підливає Дефне – вона разом із свекрухою Кеймет плете інтриги у домі і дошкуляє бідній дівчині. Така ось історія. Вангую, що закінчиться серіал весіллям Кахрамана і Еліф. Я навіть подивлюся фінальну серію, аби перевірити свій здогад. А поки – театральна завіса.

Домогосподарки на дивані?

Очевидно, що турецьке серіальне виробництво, зважаючи на національні та культурні особливості, відмінне від західного. Та все ж, до прикладу, сюжет будь-якої мелодрами має схожі ознаки, оскільки побудований за тими ж шаблонами, які змушують глядачів у передчутті чекати наступної серії та заворожено липнути поглядом до екранів під час перегляду. Це дає змогу говорити про серіали як про важливий соціокультурний феномен сьогодення.

Серіальна манія накрила не одне покоління, вже давно можна сміливо відкинути теорію, що серіали – це лише дозвілля домогосподарок. Кандидат філософських наук, дослідник масової культури Арсеній Хитров називає серіали новою драмою, новим кіном і навіть новим романом: «Це ключова культурна форма нашого часу. Вона дуже зручно лягає на структуру життя сучасного містянина: серіал складається із великого наративу, який розділений на розділи, де кожен розділ – це 40-60 хвилин, що добре укладається в ритм повсякденності».

Нижче спробуємо розібратись у причинах популярності мильних опер.

Життя на дивані
Життя на дивані. @ wsj.com

Життя більшості людей – суцільна рутина. Ми змушені з дня на день притримуватись певних поведінкових патернів: готувати собі їжу, ходити на навчання та роботу… Нескінченне повторення одних і тих же дій часто викликає апатію та роздратування, тож, щоб не знудитись від цієї прозаїчності, нам необхідні враження. Саме тому ми так чекаємо вихідних, аби куди-небудь сходити, і так любимо подорожі, – все це наповнює наше життя новими барвами. Утім, щоб переживати ці почуття, зазвичай потрібно витрачати багато часу, енергії та грошей, а організувати схожі емоційні потрясіння виходить не так вже й часто. Однак є інший вихід – мистецтво. Література, музика, театр, серіали і кіно – дають змогу ставатись переживанням безкоштовно та швидко, а це хоча б ненадовго позбавляє від гніту реальності.

Серіал як різновид масової культури – мистецтво доволі низькопробне, втім найбільш впливове. Своє сіре та монотонне життя глядач охоче розмінює на об’ємну, гостросюжетну, напхану інтригами, злетами і падіннями, але штучну драму мильних опер. Таке явище психологічного дезертирства в ілюзорні світи психологи називають «ескейпізмом». Мовою гештальт-психотерапії схожі процеси ухилення від контакту і перенесення бажань та потреб в зону, не пов’язану ні з зовнішньою реальністю, ні з реальністю внутрішнього світу, називаються «дефлексією». Це неусвідомлений механізм переривання задоволення потреби, під час якого людина перенаправляє усю свою енергію, відхиливши її від початкової мети, у безпечні або звичні дії.

Перегляд чергової серії може бути одним із видів такого психологічного захисту, зміст якого в тому, що ми створюємо свій внутрішній світ, більш якісний або більш керований, ніж зовнішній. До того ж, серіали пропонують нам зразки поведінки, набір емоційних реакцій, нові архетипи та міфологію. А людина вимагає образів, за якими можна підглядати і які можна наслідувати, на яких можна покластися, вчитися жити і відчувати. Саме тому під час перегляду серіалу ми підсвідомо впускаємо героїв у своє життя і навіть можемо імітувати їхню поведінку. «Те, що раніше робив давньогрецький театр і міфологія, сьогодні з успіхом роблять кіно і серіал. І глядач вчиться жити і не вмирати від цього, і тому серіал – наш безпечний полігон», − влучно зауважила Марина Куликова у статті для видання «Моноклер».

У серіалів є кілька цілей, одна із них – комерційна, просування телевізійного продукту, з метою привабити глядача та зберегти аудиторію. Для цього часто виробники «мильних опер» використовують один психологічний прийом: не завершують гештальт. Наша психіка влаштована таким чином, що прагне закінчити абсолютно все, що почала, − незавершені дії, невисловлені слова, непрожиті почуття, – і здатна засвоюювати лише викінчені ситуації. Наприклад, коли я почну малювати коло і не домалюю його, ви точно зрозумієте, що це коло. Ми прагнемо сприймати життя цілісно, а якщо «лапки не закриті», нас можуть накривати відчуття незадоволення і тривоги. Саме тому більшість серіалів обриваються на півслові – ескізна ситуація зависає у повітрі й прагне, аби її завершили, це і формує глядацьку потребу.

Пахощі троянд Османів овіяли серця…

Турецький серіальний конвеєр відповідає усім законам жанру «мильної опери», ба більше – має свою особливу спецію, якою посипає телеглядачів. Не дивно, що ще з середини 2000-х років турецькі серіали стали привертати загальну увагу і поклали край майже десятирічному пануванню латиноамериканських саг по всьому світу.

Сьогодні Туреччина є другим найбільшим експортером телевізійних серіалів після США. При цьому за змістом турецькі кардинально відрізняються від американських, а за тривалістю є найдовшими у світі – типова серія триває від 2 до 2,5… Їхні характерні ознаки – драматичність сюжету, апелювання до сімейних та релігійних цінностей, проблеми села і міста, бідних і багатих…

Дівчина Фатмагюль живе разом із братом та невісткою і допомагає їм на молочній фермі. У Фатмагюль є наречений, з яким вони збираються одружитися, зажити щасливо і завести дітей. Але одна жахлива пригода перекреслює життя бідної дівчини назавжди. Вона виявляється жертвою насильства чотирьох чоловіків; троє з них були дітьми багатих батьків. Четвертому з цієї банди, біднякові, запропонували одружитися на Фатмагюль, адже за законами Туреччини, якщо ґвалтівник одружується на жертві, то він уникає покарання. Хлопець погоджується, оскільки йому нічого не залишається робити, але через рік і він зможе оформити розлучення і звільнитися від Фатмагюль назавжди. Понівечене життя дівчини знову починається з мук і ненависті, кожного дня їй доводиться бачити одного зі своїх ґвалтівників, що став їй чоловіком.

Фатмагюль та її «кавалери»
Фатмагюль та її «кавалери»

Ця гостросюжетна історія серіалу «У чому вина Фатмагюль?» є однією із середньостатистичних на просторах турецької теледрами. Кохання і зрада, сімейні проблеми, помста і ревнощі, підступність та інтриги, – це теми здебільшого близькі кожному, і вони чудово вписуються у рамки цих телевізійних саг. Емоції у цих серіалах зазвичай гіперболізовані, – неважливо, історичний сюжет часів Османської імперії перед нами чи сучасна історія молоді зі Стамбула. Колоритні персонажі захоплюють, змушують співпереживати. Тут ми завжди знайдемо героя, якого будемо ненавидіти, і жертву, до якої будемо прихильні, а ще важливо, аби наприкінці серіалу «добро перемагало зло», а негативний персонаж був покараний, – тоді глядач отримує неймовірну моральну сатисфакцію, адже легалізовує свою агресивність, яку в реальному житті суспільство пригнічує і витісняє.

На доказ цьому наведу промовисті коментарі, які я відшукала у обговоренні серіалів:

  • «Як же хочу вбити Надію і Бору, І Назван така наївна дурепа. Ууф»
  • «Як же я ненавиджу цю погань Кеймет! Правильно говорить, холодна як скеля. Так і хочеться вдарити по голові цю жінку»
  • «Як же так! Чому помер Мехмед. Він ні в чому не винен! Осман покидьок»
  • «Це жахливо! У мене сльози градом! Бідна Кесем»

 

Кадри із серіалу «Корольок − пташка співоча»
Кадри із серіалу «Корольок − пташка співоча»

Як бачимо, життя серіалів з легкістю вплітається у реальне, а глядачі емпатично переймаються подіями у ньому. Це й не дивно. Світ турецького серіалу поділений на чорне та біле і абсолютно відкидає ідею про суперечливість. Зате справжнє життя позбавлене однозначностей, воно скидається на мозаїку, складну і заплутану… У ньому немає очевидних людей і очевидних почуттів. Більшість не готова заглиблюватись у цю незрозумілість, блукати її лабіринтами, натомість проникає у турецьку казку, де все ясно та без відтінків, де персонажі представлені вкрай спрощено, а внутрішній світ героїв і мотиви їхніх вчинків прозорі і передбачувані для глядача.

Турецька серіальна експансія як інструмент мякої сили

Саме культурні коди, цінності і смисли, як елементи, що формують образ країни, виступають провідником ідеологічного впливу на інші держави. Встановлення культурних зв’язків між регіонами передбачає також утворення платформи для трансляції власного способу життя, власних ідей і залучення до власного культурного поля, а це в умовах сучасного життя є більш ефективним, аніж традиційна сила, яка базується на насильстві та примусі.

Серіали як продукти масової культури у Туреччині стали основним інструментом м’якої сили та відіграють ключову роль у формуванні іміджу країни та народу, який у ньому живе. Використання кіноіндустрії як елементу культурної дипломатії допомагає створити позитивний образ країни. Сьогодні турецькі мелодрами стали способом глобальної презентації Туреччини у світі, і це зіграло ключову роль у зростанні популярності цієї країни як туристичного раю. А особливо в арабському світі, адже феномен турецьких серіалів досягнув апогею саме в регіоні Близького Сходу. Тут Туреччину сприймають як зразкову державу, а число арабських туристів у ній щороку зростає. У цьому контексті проведу паралель із серіалами виробництва Радянського Союзу, у яких зазвичай показували життя шахтарів, хліборобів, офіцерів… Після таких кінострічок певні спеціальності ставали дуже популярними і культивувалися в масах.

Ідеальна, глянцева картинка на екрані, із розкішними будинками та пам’ятками архітектури, красиві місця на Босфорі, привабливі актори з однієї сторони та соціальні конфлікти, гендерні проблеми, питання фемінізму, одвічна прірва поколінь, подружня невірність – з іншої. Усе це демонструє ідеалізовану, мусульманську й водночас секулярну країну, стилізовану версію сучасної Туреччини. Поширеною є думка, що турецькі серіали модернізують арабський світ, зокрема його жіночу аудиторію, говорять навіть про тиху соціальну революцію серед домогосподарок арабських країн, які споглядають те життя, якого позбавлені, але якого все частіше прагнуть. Дослідниця А. Зубкова наголошує на тому, що випадки сімейних конфліктів і навіть розлучень в арабських країнах почастішали на ґрунті надмірного захоплення глядачів гароями турецьких серіалів, а також особливостями стосунків між ними.

Кадр із серіалу «Величне століття. Роксолана»
«Кожен раз, коли вона вимовляла «Сулейман», я опинявся в Раю». Кадр із серіалу «Величне століття. Роксолана»

Я ж дозволю собі провести паралель між турецькими серіалами та «Арабською весною». Можливо, вона не цілком певна, втім пожвавлення демократичних настроїв, прагнення до комфортного і сучасного життя у певній мірі могло пропагуватись серіалами. Мусульманський світ протягом своєї історії потерпав від диктаторських режимів, до того ж глибокий релігійний бекграунд законсервував суспільство. Відтак, вирвавшись з-під гніту, люди починають орієнтуватися на ті культурні, політичні та соціальні моделі, які не надто відрізняються від того, до чого вони звикли, але все ж інші. Туреччина у цьому випадку займає дуже вигідну позицію – вона перебуває на перетині культур і поєднує в собі елементи західного і східного. Саме відмінність цінностей, способу життя, і культурної спадщини обмежує, до прикладу, поширення західної масової культури на арабський світ. Фривольні серіали виробництва США для мусульман – це занадто, а от емоційні, але в міру відверті турецький сюжети заходять на ура.

Заморські телетенета для українського Homo Videns

Романтична душа глядачок і глядачів України також не в змозі встояти перед захопливими історіями, які демонструють турецькі мелодрами. У зв’язку з цим, простір українського телебачення, зокрема телеканал 1+1, щороку поповнюється новим телепродуктом з-за протилежного берега Чорного моря. Але причини популярності тут ймовірно інші. Можна припустити, що культурна екзотика Туреччини і звичаєва несхожість суспільства викликає неабиякий інтерес серед наших громадян. Утім не лише це.

Україно-турецька співпраця на кінематографічній ниві
Україно-турецька співпраця на кінематографічній ниві

Сексуальним розкріпаченням, що панує в Україні, вже нікого не здивуєш. У порівнянні, до прикладу, із радянським періодом, де ця тема була під залізною завісою, суспільство сьогодні набагато розкутіше. Як наслідок – релятивізація традиційних цінностей, атака на усталений впродовж віків сімейний уклад, легалізація ідеї вільного кохання, збільшення кількості розлучень та абортів. Тому, наситившись плодами сексуальної революції, глядач розвертається у бік консервативного суспільства, яке постає на турецькому екрані. У цьому весь контраст українського і східного суспільств: те, що для нас традиціоналізм, для арабського світу – революція і крамола.

* * *

Ще раз поговорила з тітонькою. Тепер її список турецьких серіалів на чотири пункти довший. Цікаво, чи встигне турецький кінематограф за її споживацьким попитом?..

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(9 голосів)

Також буде цікаво: