Ті, кого не можна називати. Помилка вцілілого Медіа Найактуальніше 

Ті, кого не можна називати. Помилка вцілілого

Уявімо ситуацію: ви купили курс відомого блогера, який постійно транслює в інстаграмі власний «успішний успіх». На уроках він розповідає, як за допомогою 5-ти кроків почати заробляти на своїй сторінці в інстаграмі. Гарантує результат, адже автор уже відкрив три успішні проекти, дотримуючись цих правил, і це саме зробили 10 його клієнтів з попередніх потоків.

От курс закінчився, ви сумлінно виконуєте усі кроки, але… нічого не відбувається: кількість підписників не росте, реклама й товар не продаються, сторінка як не приносила грошей, так і не приносить. Це досить типова ситуація з «помилкою того, хто вижив». Що це за «помилка…» така – далі у матеріалі.

Помилку того, що вижив коректніше називають упередженням виживання. Це одне з багатьох когнітивних упереджень.

Когнітивні упередження – це тенденції думати певним чином, що можуть призвести до систематичних відхилень від стандарту раціональності або тверезого судження (чи здорового глузду). Їх часто вивчає психологія та поведінкова економіка. Наприклад, мотиваційні упередження, коли при доведенні чогось ми зважаємо лише на аргументи, які підтверджують нашу тезу. Тенденція приєднуватися до думки більшості теж є когнітивним упередженням. Вони можуть бути пояснені когнітивно («холодні»), або мотиваційно («гарячі»). Часом обидва ці ефекти присутні одночасно.

Упередження виживання – логічна хиба концентрації на людях або речах, які «вижили» в певному процесі, та, відповідно, нехтування тими, які не «вижили», через відсутність про них достатньої інформації. Це стає причиною різних хибних висновків. Тими, «хто вижив», можуть бути люди при певному експерименті чи медичному дослідженні, або претенденти на роботу. Тобто упередження стосується будь-кого чи будь-чого, що мало пройти через певний відбір.

Утворення терміна пов’язують із хрестоматійним прикладом, який мав місце в американській армії під час Другої світової війни. Тоді пілоти завжди сильно ризикували. Тому американське командування вирішило покращити свої бомбардувальники.

Зрозуміло, що літаки з передової поверталися з певними пошкодженнями. А оскільки укріпити всю поверхню літака бронею неможливо (він би просто не полетів), спеціально організована команда виявила, у яких місцях пробоїн найбільше і де вони трапляються найчастіше. Такими були хвіст, крила і ще деякі частини корпусу. Американці вирішили укріпити ці місця борнею.

Літак з пробоїнами

Що ж, начебто досить логічно – у ці зони влучають найчастіше, вони найбільш пошкоджені, тож треба їх зміцнити, щоб такому запобігти.

Однак Абрахам Вальд, математик і статистик, який керував дослідженнями, вирішив інакше. Він зрозумів, що аналізували лише ті літаки, які повернулися. Так, у всіх були у більшій чи у меншій мірі пошкоджені окреслені вище частини, але вони все одно змогли долетіти на базу. Тому укріплювати треба ті деталі літака, які були цілими при поверненні (двигун і бензобак). Бо те, що ніде цих пошкоджень не було виявлено, означає, що літаки, які не повернулися, мали пробиття саме у них.

Абрахам Вальд
Абрахам Вальд

У результаті кількість літаків, які повернулися, збільшилася.

Це і є прикладом помилки вцілілого, якої вдалося уникнути. Бо спочатку висновок робили, лише опираючись на частину даних, по частковій вибірці, не охоплюючи ситуацію в цілому. А от аналіз усіх даних дозволяє прийти до інших результатів. Однак проблема у тому, що ми не завжди усвідомлюємо, коли дивимося лише на частину даних, а коли на всі.

Така помилка зустрічається і в усіх інших сферах.

Найпопулярніший приклад – дельфіни. Усі ми знаємо, що вони дуже добрі й багатьох людей врятували. Однак це знання йде від тих, кого вони привели до берега. Ті ж, кого дельфіни заштовхали ще далі й потопили, не скажуть нам про це.

Так само і з історіями успіху.

Успіх
Джерело зображення: emprende.cl

Часто ми чуємо «Білл Гейтс і Стів Джобс кинули навчання і у них все вийшло. Так що я теж кину». Однак ми нічого не знаємо, чи, принаймні, так часто не говоримо про випадки, коли люди так само були сповнені ентузіазму і залишали навчання, але у них не вийшло добитися успіху попри всі старання.

Сюди можна віднести й історію, згадувану на початку цього матеріалу. Так, блогер відкрив три успішні проєкти, але це не означає, що 4-тий чи 5-тий також будуть вдалими. Крім того, ми нічого не знаємо про його провали. Те, що певні клієнти, використовуючи його поради, добилися свого, це добре. Однак скільки було тих, хто провалився? А головне, чому вони провалилися?

Оце питання «чому» досить актуальне, якщо говорити про навчання. Бізнесу, маркетингу чи чомусь іншому. Ми звикли вчитися на успіхах. Ну не хочемо йти до тренера, усі починання якого були провальними. А от до того, хто розповість про успішні компанії і які риси їх всіх об’єднують, – з радістю. Але це також помилка вцілілого. Ми беремо за основу досвід лише невеликої кількості компаній, які виявилися успішними. Та пропускаємо всі ті, які збанкрутували. А у них теж могли бути «п’ять рис, що привели до успіху», але чомусь не вийшло. Можливо, корисніше було б якраз глянути на невдалий досвід, щоб побачити причини, через які обіцяний успіх не настав.

Чи альтернативна медицина. «Я так все життя лікуюся і мені допомагає». Але це не відповідь, бо скільки ж таких, які так само вживають різні відвари трав замість прописаних лікарем медикаментів чи захоплюються гомеопатією і не виліковуються, а втрачають дорогоцінний час й отримують летальний наслідок.

Цю ж проблему можна знайти і у маркетингу. Пишучи для великої аудиторії, ми можемо провести опитування щодо теми наступної статті, а вона не буде популярною. А все тому, що коментувала лише незначна частина людей, порівняно з усією аудиторією, і ми писали для цієї малої частки.

Схожим на упередження вцілілого є парадокс доступності інформації. Полягає він у тому, що люди вважають більш правдивим/ймовірним те, про що більше згадок. Така асиметрія залежить від вибору тем журналістами, від більш доступних джерел інформації. Наприклад, коли у ЗМІ багато згадок про смерті внаслідок онкозахворювань чи COVID-19, то нам здається, що вони і є причиною найбільшої кількості летальних випадків. Однак через те, що про смерть від хвороб серцево-судинної системи менше згадок, їх не сприймають у суспільстві як щось небезпечне. Так само про аварії під час польоту згадують частіше, ніж про нормальну посадку, через що повітряний транспорт вважають небезпечним.

Критичне мислення
Джерело зображення: uchoose.info

Щоб уникнути помилки вцілілого, як і парадоксу доступності інформації, треба постійно питати себе, чи точно ми маємо усі дані, щоб робити висновки. Людський мозок любить економити ресурси. Тому, володіючи певною інформацією, йому легше сприймати її як єдину і не докопуватися до суті. А варто. Кожного разу, коли так і хочеться щось спростити чи узагальнити, краще зупиняти себе. Це можна назвати критичним мисленням.

Ніщо не застраховує від того, щоб спійматися на помилку вцілілого. Однак знаючи про неї, можна по-іншому дивитися на речі й спробувати не піддаватися шкідливому впливу.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(6 голосів)

Також буде цікаво: