Перші кроки до правди Дайджести Найактуальніше 

Перші кроки до правди

day_logoДень. 22 червня 2017.

Автор: Микола Сірук. Оригінал доступний за адресою: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/pershi-kroky-do-pravdy


Днями у німецькому Бундестагу відбулася міжнародна конференція під назвою «Німецька історична відповідальність перед Україною». На своїй сторінці у Facebook президент Українського філософського фонду та виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький написав: «Конференція має непересічне значення у посиленні сприйняття України як окремішної політичної і культурної спільноти, яка брала участь у Другій світовій війні як самостійна історична одиниця. Це не менш важливо для саморозуміння власної ідентичності всередині України».

За його словами, історик Тімоті Снайдер у своєму виступі дуже добре роз’яснив стан, історичне місце і роль України/української спільноти у подіях і трагедіях світової війни. «Сенс війни не зрозуміти без усвідомлення, що завоювання саме України було головною метою німецької колоніальної війни; так само, як не зрозуміти значення українського націоналізму, як відповіді й німецькому націоналізму, і російському – як затиснутого між двома імперіями; не зрозуміти, що лише український націоналізм порівняно зі всіма колабораціями і рухами супротиву німецькому вермахту в інших європейських країнах був здатний політично виоформитись; не зрозуміти того факту, що кількість українців, які загинули у боротьбі проти вермахту, набагато більша, ніж разом узятих французів, американців, англійців; не зрозуміти, чому вперше в історії війн Голокост стався саме на території України», — написав Бистрицький.

«ПОВАГА ДО МІЛЬЙОНІВ ЖЕРТВ В УКРАЇНІ ПОТРЕБУЄ НОВОГО ПОГЛЯДУ НА ІСТОРІЮ»

Ганна ГОПКО, голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України теж виступала на згаданій конференції. «День» звернувся до неї з проханням поділитись враженнями від цього форуму.

Ганна Гопко
Ганна Гопко під час зустрічі з представниками української громади Берліна. © berlin-visual.com

– В Україні відбулися подібні заходи 19 травня і 10 червня про історичну відповідальність Німеччини за Україну, які почала організовувати депутат Бундестагу, Союз 90/Фракція Зелені, Марілуіза Бек. А ось 20 червня відбулися розширені дебати за участі «зелених» та представників інших політичних сил, що входять у Бундестаг. Окрім того, у дебатах було дуже багато представників Центральної та Східної Європи, які наводили факти, що не лише теперішня Росія потерпала від винищувальної війни, а й Польща, Литва, Естонія, Білорусь, Україна, де лютувала ця війна. Про це дуже добре написав Тімоті Снайдер у книзі «Криваві землі» про межові території між Берліном і Москвою, які особливо постраждали від тоталітарного безумства ХХ сторіччя.

Пані Бек у своєму виступі зазначила, що російська пропаганда систематично створює враження, що німецька наступальна війна проводилась виключно проти Росії. Більше того, Україна перетворюється у даному варіанті з жертви винищувальної війни на нацистського колаборанта. За її словами, коли три роки тому українці вийшли за незалежність і свободу, то ці протести заплямовувались, ніби вони ініційовані фашистськими бандерівцями, антисемітами. І повага до мільйонів жертв у межових країнах, серед яких Україна, потребує нового погляду на частину історії. І у виступі пані Бек пролунало, що з пактом про ненапад Гітлера зі Сталіним обидві тоталітарні системи домовились про розподіл здобутків між собою наполовину.

Зважаючи на те, що зараз в Україні йде війна, наш посол у Німеччині Андрій Мельник дуже чітко сказав, це не означає, що ми не повинні кидатись із звинуваченнями, а спільно вибудовувати майбутнє. Зокрема він наголосив: «Ми говоримо про допомогу Україні не тому, що Німеччина має спокутувати вічну провину перед нами, а тому, що в нас спільні європейські цінності й майбутнє».

Мене також запросили виступити на дебатах. Я фокусувала увагу на сторіччі наших дипломатичних відносин. Адже у 1917 році, за гетьмана Скоропадського, ми встановили відносини з Німеччиною і намагались збудувати власну державу. Тому нам зараз дуже важливо з Німеччиною, стратегічним партнером в Європі, фокусуватись на важливих речах, які забезпечать мир, стабільність і зроблять сильною Європу. А Україна – насправді європейська держава, попри всі спроби і в радянські часи, і в останні 25 років спроби Кремля тримати нас у своїй сфері впливу.

На слуханнях я згадувала про Північний потік-2, про посилення санкцій проти РФ і протидії російській агресії, недопущення впливу Кремля через кібератаки на провідні європейські інституції. Наприклад, були зафіксовані спроби викрасти мейли декількох німецьких фондів.

«НАМ ДУЖЕ ВАЖЛИВО, ЩОБ РОСІЯ НАДАЛІ НЕ «ПРИХВАТИЗОВУВАЛА» ІСТОРІЮ»

Виступ Ганни Гопко на конференції
Виступ Ганни Гопко на конференції «Німецька історична відповідальність перед Україною». Фото зі сторінки Ганни Гопко у Facebook

Можете сказати, на які результати можна очікувати від цих слухань?

По-перше, дуже важливо, що такі слухання відбуваються. І ми закликали їх продовжити. Існує україно-німецька історична комісія, з українського боку її очолює Грицак, а з німецького там є декілька професорів, один з яких навіть розмовляє українською мовою і написав книгу про голодомор в Україні. Це – Вільфрід Ільге з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP).

До речі, у своєму виступі я наголосила, коли в грудні український парламент приймав Постанову-звернення до демократичних держав світу визнати Голодомор – геноцидом. І Португалія відгукнулась на це. Тоді я не могла уявити, що через півроку у німецькому Бундестазі будуть слухання про відповідальність Німеччини за Україну.

По-друге, ситуація в Україні після Революції Гідності й російська агресія на Донбасі підкреслила всьому світу, що ми незалежна держава, що у нас є своя ідентичність, мова, культура, тисячолітня історія. І тому нам дуже важливо, щоб Росія надалі не «прихватизовувала» історію, і не була найбільшою жертвою Другою світової війни. І говорити правду про ті реальні втрати – вісім-дев’ять мільйонів людських жертв, яких ми зазнали під час Другої світової війни.

По-третє, ці слухання якраз є певним історичним кроком у німецькому Бундестагу, що вони починають про цю тему говорити. Це перші кроки до правди, щоб у німецькому політикумі не було Rusland Verstehen – тих, хто розуміє Росію, а щоб вони чітко зрозуміли, що насправді відбувалось на «кривавих землях» за радянського правління.

Коли я запитала професора Ільге, чому він зацікавився Голодомором, він сказав, що «хотів зрозуміти, чому українці так хочуть вирватися з Радянського Союзу, з постсовєтського впливу. І я зрозумів, що переслідування куркулів, Голодомор Сталіна фактично були боротьбою із середнім, заможнім класом, який хотів працювати на своїй землі».

Тому дуже важливо через цю правду розбивати російську пропаганду, уникати Rusland Verstehen – феномену, який має успіх завдяки системній російській пропаганді.

Зважаючи на те, що Німеччина в особі канцлера Меркель є лідером у мирному врегулюванні ситуації на сході України, тому важливо для німецького суспільства зрозуміти, що таке Україна, яку ціну заплатили українці та як вони страждали тоді, зокрема від Гітлера, і зараз від російської агресії. Ми зараз не дозволяємо новій навалі російського сучасного тероризму стати домінантною в регіоні. Оцю роль українців вони теж мають усвідомити. І ці слухання були корисними у цьому відношенні.

Чи порушувалось на цих дискусіях питання, що Німеччина усвідомила свої помилки і провела денацифікацію, а Росія абсолютно не здійснила десталінізацію?

– Дійсно, німці, як самодостатня нація, визнали свої помилки, сплатили відшкодування євреям за Голокост, а росіяни не здатні поставити пам’ятник жертвам Голодомору. І замість того, щоб закрити мавзолей, похоронити Леніна нарешті й не робити культ ідолопоклоніння, яке висить над ними, як метафізичне прокляття, вони досі поклоняються вбивці, замість того, щоб очистити свою центральну площу і визнати Голодомор геноцидом, і покаятись за Сталіна, і сказати, що сталінський режим і сучасна Росія не мають нічого спільного, і будувати свою модерну російську історію як Росії незалежної держави, а не тягнути на собі тяжкий спадок репресій тоталітарного режиму.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос)

Також буде цікаво: