Обитель Бога, непідвладна часові Історія Найактуальніше 

Обитель Бога, непідвладна часові

Без 15 років тисячолітній Спасо-Преображенський собор у Чернігові очолює трійку найстаріших храмів на Русі. Він пережив не одну війну, велику пожежу, потрапив у сталевий кулак радянської влади, проте, попри нещадні жорна століть, продовжує доповнювати історичний колорит древнього українського міста і робити людей на крок ближчими до Бога. Декілька тижнів тому мені пощастило брати обряд вінчання у цьому храмі…

Років більш як десять тому, ближче до свята Спаса ми з татом поїхали на закупки до обласного центру. Пам’ятаю, півдня шукали і скуповували дитячі молочні суміші для новонародженої сестрички. А коли лишилася вільна годинка перед відправленням додому, тато вирішив урізноманітнити моє дозвілля і повів свою доньку… ні не на солодке морозиво… і не на захопливі атракціони… А повів до храму.

Так і почалася моя історія знайомства зі Спасо-Преображенським собором. Я дорослішала, вступила до університету, стала бувати вдома раз на півроку. Але коли випадала нагода зупинитися в Чернігові, забігала в улюблений старовинний собор помолитися, часом з батьками, часом із подругою, яку зустріла тут, на західній Україні.

І хіба одинадцятирічна синьоока дівчинка знала того спекотного серпневого дня, що через десять з лишком років біля колон цього ж Спаського храму тулитиметься її молодша, теж одинадцятирічна, сестричка і захоплено спостерігатиме, як її доросла сестра з чоловіком дають обітницю Богу бути разом навіки.

Щасливе подружжя
Щасливе подружжя. Фото Лілії Добридень

Хоч як соромно сьогодні зізнатися, але історією Спасо-Преображенського собору я зацікавилася порівняно недавно. А от заглибитися в її велич мені допоміг прот. Павло, який після нашого з чоловіком вінчання люб’язно погодився дати інтерв’ю.

– Отче, історія храму сягає часів давньої Русі. Розкажіть, як усе починалося?

– Київська Русь, як відомо, ділилася на князівства: Київське, Чернігівське, Переяславське… Чернігівський князь Мстислав (син Володимира Великого), коли його містяни прийняли християнство, вирішив побудувати храм у Чернігові. Але оскільки тонкої архітектурної роботи слов’яни робити не вміли, довелося покликати візантійських майстрів. Запрошували будівників і з Тмутаракані (Таманський півострів). До речі, князь Мстислав мав титул Чернігівсько-Тмутараканський. Його володіння були величезними: сягали за Ростов, доходили до Смоленська, впиралися в Північно-Новгородське князівство. Одне слово, князівство займало більшу територію, аніж навіть Київське.

У ті часи після Володимира Великого починає княжити в Києві Ярослав Мудрий. Київ був на той час столицею Русі, хоча Чернігівське князівство й мало незалежність від нього. Ярослав забирає з Чернігова майстрів, вони покидають будівництво Спасо-Преображенського собору і починають закладати фундамент Софії Київської. І поки її будували, Чернігівський князь Мстислав помирає, і його поховають у недобудованій стіні чернігівського собору. В літописі сказано: «Поклали його (Мстислава) в стіну Спаського собору». На той час стіни сягали приблизно триметрової висоти («стільки можна дістати рукою, сидячи на коні»). До слова, стіни в соборі дуже товсті.

Вже потім, коли будівники закінчили Київську Софію, діждалися її освячення митрополитом, аж тоді повернулися і повністю добудували собор у Чернігові.

Первісний план собору
Первісний план Спаського собору. © ukrainaincognita.com

– То який храм на Русі все-таки має пальму першості за своєю древністю?

– Зараз є суперечки з приводу річниці заснування Спаського храму, але, фактично, він є найстарішим, бо спершу заклали фундамент у Чернігові. Через 15 років собору виповниться 1000 років. Уявляєте? Таких старовинних храмів на Русі лише три: Київська Софія, Спаський собор у Чернігові й Софія у російському Новгороді (не Нижньому, а Великому, неподалік Пскова).

Стіни Спасо-Преображенського собору були свідком поховання князя Ігоря, митрополита київського Костянтина (наших слов’янських митрополитів, єпископів спочатку не було, служили візантійські). Тут був похований і Лазар Баранович, і святитель Феодосій Чернігівський, і Іоанн Максимович, і Димитрій Ростовський (підряд було аж чотири святих). Жили вони в Єлецькому монастирі, служили в Спаському соборі, а поруч Борисо-Глібський – княжа усипальниця. Там десь під сподом могила Лазаря Барановича.

Ще такий цікавий факт: у 1814 році в храмі встановили прапори чернігівських полків, що брали участь у війні з Наполеоном.

– Але до того часу трапилася пожежа у храмі?

– Так, так. Після служіння святителя Феодосія близько 1700 року у храмі сталася пожежа. Собор згорів всередині, зовні він не постраждав. Від древнього іконостасу не лишилося й сліду. Теперішній іконостас гарніший, але не такий давній. Датується початком XVIII століття. До пожежі хори розміщувалися у вигляді літери «П». У храмі було сім престолів. Після пожежі хори обвалилися, і їх не стали відновлювати. Причиною займання, скоріше за все, були свічки. Раніше в храмі взагалі не було ні опалення, ні печей. Я взагалі не уявляю, як 1000 чи 500 років тому тут служили в морози. До речі, у радянські часи храм закрили. Хоча саме тоді в ньому позолотили куполи, провели воду і опалення. В древності такого не було. Ось таку поміч радянська влада зробила, на 20 років перетворивши собор на музей. У листопаді 1990 року відбулося переосвячення.

Собор у радянський період
Собор у радянський період. © ukrainaincognita.com

– Як собор переживав війни?

– Під час Другої світової війни в один із куполів потрапила авіаційна бомба. Там, у куполі, вона й розірвалася. Майже нічого не пошкодила, але по вівтарю пішла тріщина. А після війни купол відновили одразу. Коли ремонтували собор, то можна було помацати руками і навіть забрати додому шматочок плінфи, яку розбирали з вівтаря – маленькі цеглинки тисячолітньої давності, з яких будувався собор. Шкода, що тоді їх не взяв собі музей. В 90-ті роки тріщина в куполі почала прогресувати, то довелося знову ремонтувати. Я вже 25 років служу в храмі й пам’ятаю, як це було. Стояли стовпи соснові, і коли вінчали людей, складалося враження, що вінчання проходить в лісі. Особливо гарно було на Трійцю, коли це все зеленіло втричі.

– Як зараз доглядають за історичною памяткою?

– Зараз у соборі без дозволу музею не забити й гвіздка. До речі, Спаський храм хочуть взяти під опіку ЮНЕСКО. Коли собору виповниться 1000 років, тоді це й станеться. Проте невідомо, чи це на краще. Бо на всі ремонтні роботи треба добиватися дозволів.

Собор з висоти пташиного польоту
Собор з висоти пташиного польоту – зразок архітектурної гармонії. © cheline.com.ua

– Чи приходять помолитися у храм туристи з інших куточків країни та світу?

Ще на початку 2000-х приїздили і з Америки, і навіть з Австралії. В соборі не те що українця не можна було зустріти, не можна було зустріти чернігівця. Всі відвідувачі – інтуристи. Зараз же прихожани тільки українські, багато з Одеси, з Києва. Причиною такої зниженої зацікавленості є відчинене вікно в Європу, тепер усі їдуть споглядати архітектурні й духовні прекрасності на Захід.

– Із власних спостережень знаю, що обряд вінчання не популярний на Півночі України. Підтвердите чи спростуєте?

– У нас пішла мода в 90-х на вінчання. Не встигали всіх вінчати. Але просто люди не розуміли, що вінчаються лише раз, і церковне розлучення отримати практично неможливо. Причиною може бути смерть. А якщо щось не ладиться в сім’ї – церква не іде на поступки. І тому зараз така тенденція: «Хай поживуть, уживуться, рік чи десять років, а там побачать…».

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 голоси)

Також буде цікаво: