Заходу, який переміг у «холодній війні», більше не існує Дайджести Найактуальніше 

Заходу, який переміг у «холодній війні», більше не існує

Guardian-logoThe Guardian, 10 січня 2018 р.

Автор: Rafael Behr. Оригінальний текст доступний за адресою: https://www.theguardian.com/commentisfree/2018/jan/10/west-cold-war-capitalism-eastern-bloc-populism. Переклад Ольги Лисенко.


Мій естонський друг якось сказав, що фінське телебачення і туалетний папір зробили для розвалу СРСР стільки ж, скільки ядерне стримування. Він виріс у Таллінні – місті під владою Кремля, але у межах розповсюдження американських трансляцій з Гельсінкі. Балти мали надто стійку позицію, щоб змиритися з комунізмом.

Здається, що це було давно. Але реструктуризація після Холодної війни тривала майже так само довго, як сама конфронтація. Тим часом загальна довжина Берлінської стіни сягала 155 км. Цей період цілком прозорий для тих, хто в ньому виріс, і досить туманний для наступників. Покоління, яке обіймає більшість владних посад у «західних» країнах, має чітке уявлення, що означає бути «західним», але для їхніх дітей та онуків це уявлення є доволі розмите.

Це окреслення може бути проблематичним. Його часто використовують, щоб об’єднати демократію, цивілізацію та загальну незаплямованість. Але у рамках тодішнього стратегічного суперництва з Берліном як з епіцентром цього всього, коротке «Захід» стало найвлучнішим ярликом, що швидко причепився.

Неорадянська державна влада Володимира Путіна та поява популістських урядів країн колишнього Варшавського договору дали новий поштовх вимірюванню політичних чеснот. Владні звички, притаманні польській партії «Право та справедливість» і угорському прем’єр-міністру Віктору Орбану, мають дещо спільне з ідеєю ліберального «західного стилю». Це означає, що громадянські свободи підтримуються незалежними судами, вільною пресою, опозиційними партіями, що непідвладні державі, внаслідок чого авторитет держслужбовців втрачається.

Але кордони розмиваються польським та угорським членством в ЄС. Їхнє приєднання у 2004 році вимагало найвищих стандартів політичного плюралізму. Ця угода була ліберальною реформою в обмін на просування в економічну прем’єр-лігу. Перехід мав бути одностороннім. Сьогодні ж визнані країни ЄС стурбовані тим, що «східняки» тяжіють до шкідливих звичок.

Європейська комісія може покарати членів ЄС, що не дотримуються основоположних цінностей, спираючись на певну договірну заяву у відповідь на польські атаки щодо судової незалежності. Але утримання коштів чи припинення дії виборчих прав саміту – можливі санкції – не були застосовані через страх розпалу націоналістичних образ та виходу Варшави з демократичного складу.

Тим часом Австрія уникає критики, незважаючи на «Австрійську партію свободи», що приєдналася до правлячої коаліції минулого місяця. Коли та сама партія, чиє коріння звернене до нацистського апарату, приєдналася у 2000 році до уряду, інші члени ЄС різко засудили Відень. Те звинувачення легітимізувало екстремізм. Партія свободи опинилася на межі.

Хайнц-Крістіан Штрахе – лідер партії, тепер віце-канцлер Австрії – не такий євроскептичний, як Марін Ле Пен або Найджел Фараж. Проте керує партією з агресивним акцентом на ісламі. І лише високий статус Австрії як «західного» члена ЄС надає їй можливість виживати серед ксенофобів у вищому офісі.

Щодо Дональда Трампа. Американський президент робить пародію на ідею Заходу як маяка морального авторитету. Його деспотичні заклики звернені до закону таким чином, щоб менші країни не могли керувати. Рейтинг системи дещо знижений, але це лише щоб похвалитися протистоянню корисливому, непартійному маніякові. Америка прагнула більшого, ніж конституційна клептократія («влада злодіїв»).

У такі часи легко забути, що «західна» модель все ще є найкращим способом організувати людей у мирних і розвинених суспільствах. Такі громадяни зазвичай вважають вигоди від ліберальної демократії очевидними, на відміну від тих, хто в такому суспільстві не живе. Адже мільйони мігрують по континентах у пошуках кращого життя. Такий рух прикрашає досягнення демократичних суспільств. Потрібне таке покоління, яке змогло б подолати ідеалізм Брексіту (Brexit – Britain+Exit – вихід Великобританії з ЄС).

Належати до «західних» під час Холодної війни було досить комфортно через їхню матеріальну перевагу над полоненим сходом. Як і мій естонський друг, що був позбавлений заздрощів, ми мали відчувати себе особливими через близькість до нещасних сусідів. Утиски свободи, економічна криза… Звичайно, це все взаємопов’язано. Придушення інакомислення було марною тратою державних ресурсів. Заборона вільного підприємництва загнала його в підпілля, породжуючи корупцію та підриваючи верховенство права.

Тим часом по обидва боки поділу справа політичного лібералізму кружляла в умовах ринкового капіталізму. Західні інтелігенти та східні дисиденти висували принципи демократії впродовж багатьох років, перш ніж груба економіка врегулювала справу. Тривожним є те, що лібералізм не має такої успішної репутації виграшу за допомогою одних лише аргументів, як його прихильники люблять уявляти. Фашизм, його найнебезпечніший ворог, не обговорювався і не був обігнаний в економічних перегонах: він був переможений військовими силами у боротьбі на смерть, розпочату фашистами.

Тепер, коли у серцевинах демократії виникають нелегальні сили, ліберали відзначають відсутність інструментів для захисту своєї справи. Зараз немає такого східного блоку, який би був з нами одного рівня, що свідчить про перевагу наших методів. Огорожі знищені, і ті, кому ми колись співчували, виглядають зараз як порушники, що крадуть дефіцитні ресурси. І хоча Великобританія, США та Західна Європа досі є одними з найбагатших місць на Землі, мільйони людей, які там живуть, не приймають це за благословення. Вони почуваються незахищеними, обдуреними та позбавленими громадянських прав.

У нас, як і раніше, найкраще телебачення та м’який туалетний папір. Але це аж ніяк не є беззаперечним аргументом на користь ліберальної демократії, це лише реклама того, що ми звикли вважати «Заходом». І цього продукту, проданого на тих умовах, більше не існує

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоси)

Також буде цікаво: