Динаміка традиції Найактуальніше Побачене. Почуте. Прочитане 

Динаміка традиції

Під сучасну пору, коли зусібіч спотворюють історію нашого народу і «вороженьки», і наші дрімучі примітиви, які не мають зеленого поняття про багатотисячолітню традицію українства, важливо дізнатися правду також від тих чесних журналістів інших країн, які не обтяжені шовінізмом. Один з останніх прикладів – стаття-дослідження «Легендарні герої» польського публіциста Роберта Хеди, вміщена у лютому 2018 року в часописі «Вважаю що. Історія» (Robert Cheda. Legendarni herosi. – Historia. Uważam Rze. – Luty, 2018).

Вже сама виноска-вступ розставляє крапки над «і»: «Чуючи про богатиря чи витязя, що звався Ілля Муромець, думаємо про легенду російського фольклору. Однак Ілля та йому подібні – це богатирі епосів Київської Русі і Великого Новгороду. Чи оспівані герої є народною вигадкою, чи мають історичні відповідники?».

Стаття-дослідження Роберта Хеди
Стаття-дослідження Роберта Хеди вміщена у цьому числі журналу «Historia. Uważam Rze»

Отож – декілька фактів і суджень промовистої публікації:

● Кожний зі слов’янських богатирів характеризувався винятковою силою, відвагою, спритністю, вмінням використовувати чудовий меч. Інтегральною частиною особистості були надприродні здібності, скажімо, черпання сили з натуральної поживи, вміння «порозумітися» із природою, тваринним світом. Харчувалися продуктами, які викликають здоровий апетит: вівсяними кашами, медом, молоком, маслом, виварами на базі хрону. Дивовижею варто вважати контроль над часом і простором. Усі були обдарованими винятковою силою невипадково: завжди захищали слабших, борючись зі злом. Інакше кажучи: були знаряддям богів, які таким способом опікувалися людством суворим, але справедливим способом;

● Легендарною постаттю залишається у пам’яті слов’ян, зокрема русичів, Ілля Муромець. Катакомби Печерської Лаври віддавна зберігають муміфіковані останки монахів. Серед багатьох реліквій знаходиться тіло Іллі Муромця, яке славиться чудовою силою оздоровлення. На жаль, через бурхливу долю Києва, що його багаторазово знищували загарбники, залишилося мало писемних джерел про цю та інші постаті. Дослідження змуміфікованої реліквії доводять, що зріст витязя сягав 185 сантиметрів (тим часом середній зріст мешканця Русі складав 155 сантиметрів). Легенда повідомляє, що Ілля Муромець до 33 року життя був спаралізованим – не володів ногами; якось до його хати постукали три таємничі старці. Запропонували Іллі випити глечик води. Коли він виконав це побажання, відчув надзвичайну силу. Тоді почув, що має служити київському князеві. Йому подарували могутнього коня, меч, інше озброєння. Відтоді як дружинник захищав Русь від всілякої чужинецької зарази, воюючи на землі, під землею і на морі. Бував у Царгороді (Константинополі), на азійських степах. Билини, присвячені його пригодам, займають багато сторінок. Місія й доля витязів, які заснули (чи скам’яніли)  ̶  збудитися у критичному для Русі часі, аби захистити свій рідний край.

Ілля Муромець
Ілля Муромець з картини Віктора Васнєцова «Три богатирі»

● Відтак життєпис подібних постатей став темою міфологічних оповідань. Власне, билини – староруські епічні пісні-сказання про героїчні подвиги богатирів і знаменні події з життя народу, початки Київської Русі стали старослов’янським літературним жанром. Пізніше плеяда міфічних богатирів була вдячною темою малярства. Досить згадати картину Віктора Васнєцова «Три богатирі», яка відтворює постаті Іллі Муромця, Добрині Микитича і Олешка Поповича. Над нею митець працював 20 років.

● Наука, що розшифровує зміст билин, поділяється на історичну й містичну. Якщо сконцентруватися на збіжності легенд різних культур  ̶  шумерійської, грецької, ацтекської, то переконаємося, що йдеться про походження людини, а передовсім акцентується питання: «Коли на світі жили гіганти?». У ватиканських архівах зберігаються оповіді про природні й космічні катаклізми. Легенда про найстаршого богатиря Святогора засвідчує, що він був гігантом – саме він передав частину своєї сили Муромцю. Надзвичайні здібності витязів можуть бути спадщиною цивілізації, яка випереджувала знаннями сучасний світ.

Широко поширене фото скелета велетня
Широко поширене фото скелета велетня, розкопаного в пустелі Монголії. Зріст цієї істоти сягав 15-17 метрів. © thechrononautreport.com

Багато прадавніх знань зберегли слов’яни. Наприклад, Баба Яга посутньо була захисницею родинного світу. У неї витязі проходили обряд ініціації, що виконується у родовому суспільстві з переходом когось у вікові, соціальні та інші категорії. На додаток отримували від Баби Яги клубок вовни, що служить в легендах віднайденню шляху; тобто маємо своєрідну книжку чи енциклопедію. Також сила богатирів могла братися від селекції найобдарованіших фізично та інтелектуально дітей, що її здійснювали волхви. Йдеться про те, щоб витязі були всебічно готовими до захисту рідної землі. Водночас билини розповідають про те, що богатирі черпали силу у підземеллі, енергію – в блискавках, а рани лікували через контакт з поверхнею планети. Натомість їхнє усамітнення сприяло відновленню внутрішньої рівноваги.

Билини зберегли також пам’ять про жінок-богатирок. Вони виступають під узагальненим іменем – Василіса. Частина з них володіла езотеричними знаннями. Інші Василіси майстерно використовували зброю лука;

● Деякі вчені інтерпретують билини як доказ того, що наші предки є прямими спадкоємцями гіперборейців. Про цю північну цивілізацію, що перевершувала рівнем розвитку Атлантиду, писали античні історики. Деякі теоретики вважають містичну Гіперборею батьківщиною протослов’ян, вірячи, що ми прямо походимо від цивілізації, представники якої прибули на Землю з інших планет. На це є переконливий доказ: золоті застібки церемоніального одягу великих княжат Києва. На вигляд вони оздоблені своєрідним орнаментом, складеним кількома колами. Свого часу комусь прийшло на думку накласти цей візерунок на світлини космосу, виконані телескопом Габбла. Вийшла цілковита тотожність з розміщенням небесних тіл в галактиці Андромеди.

Галактика Андромеди в інфрачервоних променях
Галактика Андромеди (фото у правому верхньому кутку виконане в інфрачервоних, а в центрі – в ультрафіолетових променях)

Очистити розум, відчування і волю від тенденцій сучасного світу скепсису і відчаю допомагає визначення своєї історії у творчій, наснажуючій іпостасі. Змістове ядро праукраїнської історії в контексті відомих давніх цивілізацій переконливо окреслене і знаменитими зарубіжними вченими Вуллі, Крамером, Піготом, Кларком, і нашими родаками Щербаківським, Іваном Луценком, Боголюбом, Бойковичем, Наливайком, Паїком, Семчишиним, Юрієм Липою, Плачиндою та багатьма іншими. Тобто наш досвід буття та фіксація його збережено. Тут для самоусвідомлення багато роблять газети «Україна молода», «День», «Українське слово», інші видання, національне радіомовлення. З останніх знакових публікацій радимо засвоїти розмову Віктора Ткачука з ідеологом українського арійства, автором багатьох книг з прадавньої історії людства, у тому числі України Ярославом Оросом (Україна молода. – 2018. – 3 січня. – С. 13). Відомо, що спочатку були ВЕДИ. Згадуючи про Рігведу, фахівець інформує про те, що вона написана у Північному Причорномор’ї. Тому не варто пізнавати світ лише через філософію, релігію та літературу Європи і Близького Сходу. Власне, вкотре (!) нагадаємо спонуку «Рігведи»: «Нехай прийдуть до вас благородні думки з усіх сторін».

Ідеями арійства цікавилися Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко, Леся Українка, Іван Огієнко, Олекса Воропай, Юрій Канигін, Юрій Шилов та інші письменники, вчені. Орос наводить цікавий факт: в загонах УПА були відділи з іменами дохристиянських богів. Кілька витягів з цієї проблемної публікації:

  • «Ментально і культурно українці належать до західної цивілізації. Сучасний конфлікт із Росією – насправді цивілізаційний конфлікт. Війна на Донбасі – це війна між західною цивілізацією та азійською, виразником якої є сучасна Росія… Україна, Литва, Польща – надія старої Європи, її свіжа енергія… Західна Європа занадто розбещена комфортом і достатком. Ідея арійства допоможе нам бути сильнішими, сміливішими, енергійнішими – компенсувати покірність, століттями нав’язувану російським православ’ям. Арійство не заперечує християнську любов чи мораль, а повертає до першоджерел»;
  • «В українську лексику повернуте слово «горвати». Перший посол Хорватії в Україні Джуро Відмарович, який переклав уривок книги Ярослава Ороса «Заповіти білих горватів» (1991), відзначив, що навіть Республіка Грватська пишеться не як «Хорватія». То чому маємо наслідувати російське перекладацьке невігластво?».

 

Книгу Ярослава Ороса «Заповіти білих горватів» у 2006 році перевидало видавництво МАУП
Книгу Ярослава Ороса «Заповіти білих горватів» у 2006 році перевидало видавництво МАУП

НАОСТАНКУ. Тільки повноцінне відтворення власної історії – від прадавніх часів аж донині – допоможе повноцінно ідентифікувати себе як у сенсі самопошани, так і репрезентативності у світі. Так, загарбники присвоїли собі не тільки наші етнічні землі, але й належні нам символи, героїв, звичаї, навіть вартості (тобто в цілості усі категорії культури). Чи ми збідніли? Так і ні. Так, бо досі навіть у претензійно «першому світі» більшість населення донедавна усе наше сприймали як «рашн», або інших окупантів, та й під сучасну пору не можуть (а може не хочуть?) зорієнтуватися в очевидних фактах вселенської історії, у тому числі індоєвропейства. Ні, бо тільки багатий культурою, міцний як криця генетично, доброзичливий і пасіонарний народ спроможний не красти чужої території та історії, а ділитися з іншими своїми здобутками. Однак перехід від комерційно-маніпулятивної цивілізації до духовної, паростки якої, слава Богу, наявні у справдешній суті українства, вимагає чіткого зазначення себе у світовій спільноті, яка можлива лише як єдність у багатоманітності. Обов’язок кожного народу – зберегти свою субстанцію у багатовимірності. Отже:

1. Збираймо перлини генетичної міці, шляхетних помислів, жертовних дій, аби вийти на нову синтезу, співзвучну з нинішньої епохою і часами, які грядуть. А це означає, як образно висловився Дмитро Павличко, «тягнути у своїм драбинякові снопи надій на паски золоті». Рівно ж: плекати ідеали святої правди-справедливості, аби помножувати динаміку перетворення, аби не ставати цілковитим секонд-хендом, коли оригінал перетворюється у фотокопію, яка не володіє нічим власним;

2. Маємо усі можливості повністю вилучити з харчування модифіковані продукти – через них «дрібніємо», здеформовуємося. Водночас виплекати у своїй душі силу землі, що від прадавніх часів пульсує у нашому характері – за жодних умов не дозволяймо перетворити наші чорноземи на товар, а пречудове довкілля на купу бетону і синтетику. Наші світоглядні схеми якраз й мають базуватися на гармонії з космічною «психологією», енергетичним підсиленням природного середовища;

3. Давно доведено, що нація має увічнювати себе пам’ятниками думки. Ми ніколи і ні в чому не були аутсайдерами, тому не піддаваймося на оцінки і схеми цинічних шахраїв і п’ятої колони. Мусимо очистити розум, відчування і волю від тенденцій сучасного світу скепсису і відчаю. Змамонізований, безбожний світ позбавив себе історичної перспективи. Необхідно визначити своє буття у творчій, наснажуючій іпостасі. Ніхто не спроможний похитнути шляхетний спадок віків. «Ожиємо, брати, ожиєм!» (Іван Франко). Отож, дорогі родаки, нарешті маємо відчути, що здійснюється принцип: «Камінь, що відкинули будівничі, став наріжним каменем» (Мт. 21, 42).

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів)

Також буде цікаво: