«Промприлад.Реновація»: як старий завод став центром франківської урбаністики
Субота, майже друга година, я заходжу на територію старого заводу «Промприлад» і піднімаюся на третій поверх. Від таких приміщень мимоволі очікуєш атмосфери гри «S.T.A.L.K.E.R.», але тільки не тут. На «Промі» кипить життя: в офісах працюють люди, у конференц-залі обговорюють покращення ґрантової системи, на барі й літній терасі відпочивають працівники й відвідувачі. Завод є однією з основних локацій різноманітних фестивалів – тут проводять івенти в рамках Porto Franko, Carpathian Space, Design Village.
Минулого року «Промприлад» став платформою для City Scanning Session – фестивалю урбаністики. В його рамках відбулася екскурсія-перформанс «Скори Прому», під час якої можна було потрапити в закриту для відвідувань частину заводу, який має понад сторічну історію.
Раніше тут виготовляли газові лічильники роторного типу і товари народного вжитку: парасольки, інші деталі та інструменти. В часи розквіту на заводі працювало близько п’яти тисяч людей, а продукцію експортували у 68 країн світу. Після розпаду Радянського Союзу такі промислові об’єкти перестали отримувати допомогу від держави – відповідно, їм доводилося якось виживати самим. «Промприлад» продав частину своїх приміщень: якщо раніше завод займав фактично весь квартал, то сьогодні залишилося тільки чотири корпуси. Інноваційний центр працює в одному із них.
Ідея ревіталізації «Промприладу» виникла ще у 2016 році завдяки платформі «Тепле Місто» – стратегічному партнерові цього проєкту. На той час у них вже було багато різноманітних ініціатив – культурних, мистецьких, освітніх, урбаністичних, про спорт та сталу мобільність. Вони організовували архітектурну школу від «CanActions», запрошували архітекторів з України та з-за кордону, досліджували Івано-Франківськ, робили так званий «архітектурний паспорт міста». З-поміж інших промислових зон відомий український архітектор Віктор Зотов звернув увагу на «Промприлад». Його унікальність в тому, що він розташований в центрі міста – звідси до міської ратуші можна пішки дістатись за п’ятнадцять хвилин. Це нетипово для європейських міст, коли виробництво знаходиться в центрі, – зазвичай промислові зони виносять за його межі. Було проведено велике дослідження, яке тривало майже три роки. Залучали міжнародну експертизу, різноманітні українські компанії і розробили план перетворення старого заводу на інноваційний центр, в якому органічно поєднуються як соціальні, так і економічні функції. Про основну мету проєкту та про унікальну систему інвестицій розповіла координаторка з маркетингу та комунікацій «Промприлад. Реновація» Рената Налисник.
– Основна мета проєкту в тому, щоби повертати таланти в міста, щоб людям не доводилося виїжджати за кордон, щоб тут була можливість реалізуватись та створювати своєю діяльністю якусь додану вартість. Власне, якщо ми говоримо про проєкт на нинішньому етапі, то в нас реалізовано п’ятнадцять відсотків від усієї площі. Це майже тридцять вісім тисяч квадратних метрів у центрі міста. Тут будуть інкубатори, акселератори, R&D центр, дитячі розвиткові простори, мистецькі галереї, фермерський ринок, різноманітні офіси для компаній. Ми створюємо інклюзивний простір для людей, щоб будь-хто, від малого до старого, міг тут знайти щось цікаве для себе. Також планується кіноконференц-центр, великий виставковий майданчик, готель, хостел, апартаменти, парк. Ми створили унікальну бізнес-модель, яка дозволяє будь-якій людині інвестувати в цей проєкт від тисячі доларів, а в майбутньому, по завершенню ревіталізації всього цього комплексу, інвестори будуть отримувати свої дивіденди. При бажанні, можна вийти з проєкту на будь-якому етапі, продавши свою частку. Тридцять відсотків прибутку від всього цього інноваційного центру буде реінвестовуватися на розвиток соціальних функцій і тридцять відсотків всіх площ будуть віддані соціальним функціям за зниженою орендною ставкою.
– Розкажіть, будь ласка, докладніше про систему імпакт-інвестування.
– Імпакт-інвестиції – це досить новий для України термін, хоча в Європі та Америці це дуже популярно. Суть такого інвестування в тому, що воно обов’язково передбачає повернення інвестиції, але водночас і вимірюваний соціальний ефект, створений цією інвестицією. Тобто, крім того, що людина вкладає кошти в розвиток цього проєкту, вона розуміє, що її інвестиція довгострокова і змінюватиме це середовище на краще. Інноваційнний центр має потенціал розвивати економіку не лише міста, а й цілого регіону, створювати нові робочі місця. Всі оці соціальні функції, закладені в екосистему проєкту, – це якраз і є оцей імпакт, так званий позитивний вплив, який здатний вирішувати якісь певні соціальні проблеми.
Наприклад, зараз на пілотному поверсі в нас є дитячі розвиткові простори «Дрібнота» та «Робоклуб», є мистецька галерея «Детектор», MultimediaLab, MetaLab – урбаністична студія, – це все соціальні функції, які створюють певну додану вартість. Скажімо, мистецька галерея вирішує проблему нестачі виставкових майданчиків в Івано-Франківську, дитячі розвиткові простори мають свої соціальні програми для дітей. MultimediaLab створює навчальні програми для вчителів інформатики… Тобто головне, попри повернення інвестицій, – вимірюваний соціальний вплив. І ми розуміємо, що завдяки тому, що резиденти, які реалізовують соціальну функцію, мають знижену орендну ставку, вони можуть робити більше, спрямовуючи кошти на певні соціальні програми.
Після спілкування з координаторкою проєкту я вирішила дізнатися, що думають відвідувачі «Промприладу» про цю ініціативу. На барі я зустріла Софію Дейчаківську, засновницю міського онлайн-журналу «Куфер».
«У цій ініціативі мені подобається багато речей, – говорить Софія. – По-перше, сама ідея. Вона грандіозна, багатошарова, яку дуже складно просто пояснити, але вона дуже чітко продумана, практично кожне рішення має якесь обґрунтування. Друга штука – це люди, які тут є, бо це все неможливо було б зробити без такої кількості людей. Мені подобається, що це точка в місті, яка збирає і притягує людей. І ще одна річ, яка мені дуже подобається, – що все це у Франківську, в моєму рідному місті, і воно показує, що тут можливо все».
На літній терасі я помітила кураторку урбаністичної лабораторії MetaLab Анну Доброву і вкрала у неї кілька хвилин обідньої перерви.
«В теорії це хороший задум, якщо він буде реалізовуватися в тому напрямку, як планувався, –створення умов для розвитку соціальних, мистецьких, урбаністичних і освітніх ініціатив, – розповідає Анна. – Імпакт-інвестування, імпакт-бізнес, тобто прибуток від великого проєкту, буде підтримувати різні проєкти в місті і в регіоні. Я вважаю, що це хороша можливість для Франківська та його розвитку. Працюючи тут уже півтора року, можна зрозуміти, як живе ця екосистема, тобто це можливість для різних взаємодій між різними секторами. І якщо це все буде сконцентровано тут, у якомусь збалансованому вигляді, це буде дуже хороша платформа для різних цікавих проєктів».
На завершення я зазирнула у «Відкритий Цех» – там зазвичай втілюють у життя проєкти в рамках грантових програм чи фестивалів. Сьогодні робота теж у розпалі. Я попросила Михайла Веклина, співзасновника громадської ініціативи «Лабораторія Ресайклінгу RE», розповісти про те, над чим вони зараз працюють.
«Ми займаємося збором, переробкою та переосмисленням вторсировини, – говорить Михайло. – Ми досліджуємо її і даємо їй нове життя. Зараз виготовляємо пристрій для переробки пластику. Він складається з двох частин, з двох окремих компонентів: один пристрій для подрібнення пластику, другий для того, щоби з нього виробляти пластикову струну, з якої вже можна безпосередньо формувати нові вироби. Це більше творча майстерня, ми не будемо переробляти пластик у промислових масштабах, але ми покажемо, що пластик є цінною сировиною, що його можна переробити майже в домашніх умовах. Ми будемо запрошувати різних майстрів, хендмейдерів, які люблять щось творити, і давати їм новий варіант матеріалу. В основному будемо переробляти пластик високої щільності, який використовують у кришечках для пляшок. Сам проєкт називається «Precious Plastic» – «Дорогоцінний Пластик». Голландець Дейв Хакінс розробив цей пристрій і виклав його у відкритому доступі в інтернеті. Вже більш ніж 500 майстерень у світі користуються цими апаратами і хоч якось борються з пластиковим забрудненням. В Україні близько десяти таких майстерень, і ми хочемо з’явитися на карті цього проєкту й показати Івано-Франківськ світові».
Як підсумок – я дуже рада, що в моєму рідному місті знайшлися небайдужі люди, які змогли дати нове життя покинутому заводу, перетворивши його на інноваційну платформу для реалізації соціально важливих ініціатив. Проєкт «Промприлад» зацікавив не лише українських, а й закордонних інвесторів, подав ідею іншим містам. Бо й справді, закинутих промислових будівель без гідного фінансування вистачає, тому є надія, що «Промприлад.Реновація» не залишиться одиноким прецедентом.