Достаток. Слава. Вседозволеність Найактуальніше Світоглядні орієнтири 

Достаток. Слава. Вседозволеність

Переслідуючи, здавалося б, найпрактичніші цілі сучасності, людина не зауважує, як руйнує саму себе, як нехтує Основою основ, щоб зберегти те дочасне, земне, що знищує в людині людину.

Маючи на увазі «життя», УЯВЛЯЄМО щоденний ритм, динаміку, розвиток; МРІЄМО про комфорт, матеріальне забезпечення, пізнаваність, гарне оточення; БАЧИМО рутину, буденність, проблеми, часто хвороби, незадоволення, безкарність і ще багато чого. В кожного своє. Те, про що один мріє, для іншого банальна реальність.

Все ж, для цього світу особливо важливими є три речі: комфорт, слава і задоволення власного «Я».

Здавалося б, якщо ти маєш достаток, якщо з тобою рахуються інші, ти затребуваний, тобі належать багато потрібних і не дуже речей, що ще можна хотіти тоді.

З пропозицією комфорту й затишку звертаються до нас всі рекламні площини: диван – для комфортного сну; знижки, акції на вино (рибу, м’ясо, екзотику тощо) – для смачної вечері; море, яхти, екскурсії – для яскравих емоцій. Виходить, що без цього ти погано спиш, їси, відпочиваєш. «Аякже!» – скажемо собі і біжимо робити все можливе, щоб наздогнати виклики часу, технологій, відчуттів.

А вже на протилежній стороні вулиці не менш інформативні площини «скандують» про успішну роботу депутатів, бізнесменів, митців зі світовим ім’ям. «От би мені так!» – думаємо ми і вперто деремося драбиною заздрості до алеї світової (чи хоча б регіональної) слави. «А от Я на роботі!..», «А от МОЇ статті (вироби, матеріали, посібники, картини)!..» Ми вже задовольняємось хоча б маленьким, але визнанням, хоча б вузькоколою, але славою.

А коли ми вже з ім’ям, коли ми вже «при посаді», тоді наше «Я» вилазить за межі нормальності і нашіптує збоку: «О! Та ти такий особливий! Ніхто не годиться тобі й в підметки. Навіть якщо ти зробиш те чи інше, тобі за це нічого не буде! В поліції в тебе дядько, тій школі ти дав багато грошей, той банк належить твоєму другу, а священик в церкві – взагалі твій кум, який не тільки «прощає» гріхи, а ще й деякі з них замовчує».

Ми втрачаємо тонку грань і дозволяємо те, за що нам «і так нічого не буде», бо хтось не бачить, хтось не чує, хтось нікому не розкаже, а комусь ну дуже потрібні наші зв’язки чи гроші. Тотальна вседозволеність.

Чи є в цьому випадку кращий вибір? Кращий шлях? Чи все ж є лише можливість виправдати свої вчинки словами: «Мені так хочеться», «Мені так зручно», «Мені це потрібно», «Це – мета мого життя»?

Якщо у своєму насиченому графіку ви іноді знаходите час для заглядання в Книгу книг, то вашу увагу точно не оминула історія про спокуси Ісуса в пустині.

Подивимося, що саме пропонував диявол тоді для Христа.

Знаючи, що після сорокаденного посту Ісус зголоднів, що, будучи в людському тілі, Він відчував виснаження й втому, диявол з притаманною йому впевненістю й хитрістю проговорив: «Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!» (Єв. від Луки 4:3) Ось! Комфорт. Хочеш їсти, для чого терпіти голод – камінь може стати хлібом. Задоволення власних потреб – саме це потрібно тобі зараз. Саме це є рушійною силою для багатьох людей. Мета – не просто поїсти хліба, а взяти більше, ніж потрібно, бо в тебе є можливості (купити, вкрасти, відібрати). Банальна жадібність, яку не задовольнить навіть найбільше багатство.

Один з індійських вчителів та благодійників висловив просту формулу: «Як можна завжди бути щасливим? Забудьте про слово «завжди», тоді ви будете щасливі. Прагнучи завжди комфорту, ви стаєте лінивими. Прагнучи завжди досконалості, ви стаєте злими. Прагнучи завжди бути багатими, ви стаєте жадібними.» (Шрі Шрі Раві Шанкар)

«Хліба нашого насущного дай нам на кожен день…» І Бог дає. На кожен день! Якщо просимо щиро з вірою. Комфорт і достаток – це не мета, а лише спосіб, щоб бути самодостатніми, щоб мати можливість і бажання допомогти іншим, щоб постійно дякувати. Не треба скаржитись, що в сусіда машина краща, хата більша, діти чемніші. Просто в нього четверо дітей, жінка, теща, і ще кілька родичів в одному домі; просто він забув про лінощі, просто за свою сім’ю він щовечора стоїть на колінах.

Йдемо далі.

«І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. І диявол сказав Йому: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!» (Єв. від Луки 4:5-7)

Яке ж то солодке відчуття слави! Мабуть, більше, ніж гроші й комфорт.

Бо слава – причина, щоб зверталися до тебе, щоб пропонували тобі, щоб просили тебе. Не ти бігаєш, а бігають за тобою. З фотоапаратами, з диктофонами, з камерами, з записниками. Твоє ім’я працює на тебе. І вже перед тобою відкрито багато (якщо не всі) дверей, розстелено багато доріжок і доступно багато забороненого… Колись в дитинстві я думала: «Як то гарно, коли тебе впізнають на вулиці. З тобою всі вітаються, тебе всі кличуть в гості…». Підліток в мені говорив: «Хай краще знають ім’я, але не знають обличчя». Тепер так хочеться, щоб люди бачили діло, що робить мене людиною. Як в розповідях про Миколая: він робив добро таємно. Бо лише любов до людей, лише світло Боже в ньому були важливими і справді значущими. А не гонитва за тим, щоб тобі належав цілий світ.

Який результат від слави людської? Слава на землі – явище тимчасове.

Минає час, і минаєш ти. Тебе витісняє, замінює хтось інший. І вже не твоє фото на біл-бордах чи в журналах, вже не твоє ім’я стоїть першим у Форбс чи у списку кумирів «золотої молоді», вже не ти збираєш публіку… і збираєш гроші теж не ти… Ти минув… Що залишилося?

Марк Аврелій писав: «Щира слава не може бути оцінена: вона є наслідок пожертвування самим собою на користь загального добра».

Одного разу мій керівник сказав слова, які я постійно нагадую собі: «Aliis si licet, tibi non licet» (Якщо це дозволено іншим, не означає, що дозволено тобі). Звичайно, це не було сказано в контексті слави, але це наштовхнуло мене на роздуми про вседозволеність і гординю.

Бо саме вони й були тим третім, з чим підійшов диявол до Ісуса.

«І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли! і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!» (Єв. від Луки 4:9-11)

Якщо ти вже здобув собі статус в цьому світі (в твоєму місті, країні, на роботі, в церкві), то чи означає це те, що тобі можна більше? Чи означає це те, що в тебе більше благо, більший привілей, ніж в когось іншого? Частіше – так.

Але, власне, твоє використання цих можливостей і призводить до того, ким ти стаєш для інших. Використовуючи нагоду щось отримати, зроби це для того, хто потребує. Маючи можливість щось придбати, віддай це тому, хто нуждається. Будучи на «кращому» місці, подбай, щоб ті, хто поруч, відчували себе рівними з тобою.

Погоджуюся, що твій статус – це часто запорука твоєї охорони й безпеки.

Але ніщо в цьому світі не буває вічним. «Гординя, що бере на обід марнославство, на вечерю отримує зневагу» (Бенджамін Франклін).

Твоє служіння іншим, твоя самовіддача робить тебе людиною, якою ти був створений спочатку – подобою Самого Бога. А «надмірна гординя – лиш вивіска мізерної душі» (І. Тургенєв).

Ти вчитель і наставник? – Навчай без осуду й зневаги, докоряй з любов’ю. Ти керівник? – Дай можливість розвиватися підлеглим, підтримай початківця. Ти лідер? – Будь готовим стати до праці першим, відповідати першим і першим жертвувати для інших.

Бо «тільки любов створює міцне й живе. А гордість безплідна, тому що їй нічого не потрібно поза власним «Я» (О. Герцен).

Подивимось тепер, якою була відповідь Ісуса на ці три «привабливі» пропозиції? Що вибрав Він?

Оминаючи задоволення власних потреб, Ісус обирає Слово Боже, тобто їжу духовну. «А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!» (Єв. від Луки 4:4).

Сам будучи Богом, тільки в людському тілі, Ісус знав, що лише Богові належить вся слава й поклін. «І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Єв. від Луки 4:8).

Поклоніння й служіння Богові – це визнання Його Господарем твого життя, це бажання Його волі на кожен твій день, це віддача іншим того, що не ти самотужки здобув, а отримав через велику милість і любов Божу до тебе.

Привабливі пропозиції не завжди псують тебе. Але твоє ставлення до них, твоє захоплення ними, твоя жага їх – це визначає рівень їх шкоди твоїй людськості.

Бо навіть Сам Божий Син обрав не спокушатися власним становищем, обрав не доводити щось іншим, а віддати Самого Себе на служіння людям, на спасіння людей, обрав виконати до кінця свою місію тут, на землі. «А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!» (Єв. від Луки 4:12).

Якими далі були дії Ісуса? Що принесла Йому відмова від спокус? МОГУТНІСТЬ – Він зміцнився в силі Духа; СЛАВУ – чутка про Нього рознеслася по всій країні; СТАТУС – Він навчав людей в синагогах.

Головне призначення людини на землі – жити. Але не просто так, як захочеться, за власними правилами, баченнями, думаннями, прагненнями. А жити з розумінням, що у тебе завжди один шанс, один неповторний день, бо як би ти хотів – змінити минуле не можливо, повернути «вчора» не реально, а виправити зроблене не завжди буде можливість.

Якщо зважати на ті призначені майже 100 років земного життя, то у нас дуже багато часу для здійснення мрій, для насолод, для байдикування; зрештою, для дитинства, юності, кохання, кар’єри, розваг та пенсій… Але. Якщо порівнювати 100 років земного життя з вічністю, то знак меншості виглядаєте настільки нікчемним і непомітним, що навіть сміливі математики не наважаться поставити його. Чи можливо тоді вважати земне й дочасне пріоритетнішим за очікуване вічне?

Ти однозначно щось залишаєш після себе на землі. І навіть слава і пам’ять про тебе в вузьких чи широких колах може бути двозначною: доброю або поганою.

Але з чим ти прийдеш у вічність? З чим станеш перед Лицем Живого Бога?

Якщо у тебе є сумніви щодо життя у вічності, то постав собі запитання: що я втрачаю, живучи правильно, якщо вічності нема? І що я втрачаю, живучи неправильно, якщо вічність є?

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(6 голосів)

Також буде цікаво: