Ціна миру-3 Історія Найактуальніше 

Ціна миру-3


ПОТЕНЦІАЛ ДУМКИ

«Краще бути жорстоким, якщо жорстокість є в наших серцях, ніж намагатися прикрити своє безсилля покривалом ненасильства».

Магатма Ґанді


Неможливо собі уявити, в якому страху перебувало людство по завершенню Першої світової. Мільйони смертей, тисячі зруйнованих міст, утрачена надія, яку міг повернути лише мир. Починаючи з 1925 року, Європа відчайдушно намагалася встановити ідилію миру, мріючи про повне роззброєння та вічну дружбу.

Політика нейтралітету та «пактоманія» разом із пацифізмом не змогли вплинути на міжконтинентальних звірів. Окупація Японією Маньчжурії, вторгнення Італії в Ефіопію, встановлення гітлерівської диктатури в Німеччині, – далекі проблиски близької війни, яка вже стукала у двері «європейських цінностей».

1937 рік: Німеччина та Італія з конкурентів перетворюються на потенційних друзів, в Іспанії починається громадянська війна, Англія тим часом вітає свого нового прем’єр-міністра, особистість якого і досі залишається суперечливою для істориків. Епоха «примарного миру» поступово іде до завершення…

«Над всією Іспанією безхмарне небо»

Після урядової кризи ще 1936 року в Іспанії почалася громадянська війна. Тут не потрібно детально описувати мотиви сторін. Єдине, що важливо знати – конфліктом зацікавилися всі провідні держави Європи і не тільки.

Поступово стали поширюватися чутки, що Італія разом із Німеччиною підтримують радикально налаштованого генерала Франко у його боротьбі за владу. Під боком несподівано з’явився й СРСР, а до нього приєдналися зі своїми претензіями Франція з Англією.

Франциско Франко
Франциско Франко звертається до народу, 1936 р. © Ullstein Bild / Ullstein Bild via Getty Images

Саме тоді й зародилася тактика невтручання, якої мали б дотримуватися також інші країни. Бельгія, Польща, СРСР, Німеччина та Італія прийняли такий принцип. Заборонялися будь-які військові поставки будь-якій зі сторін в Іспанії.

Однак вже невдовзі Італію звинувачували у доставленні на територію Іспанії 40 000 «добровольців» та кадрових генералів. Щоб стабілізувати конфлікт, учасниці Ліги Націй запропонували встановити спільний патруль (контроль), що зберігав би принцип невтручання, який, однак, не працював належним чином.

На тлі іспанського конфлікту колишні конкуренти почали свою довгу дружбу. У травні 1937 року до Рима прибув найближчий соратник Гітлера. Герінг досить довгий час переконував Беніто Муссоліні, щоб той вийшов з Ліги Націй та почав тісну співпрацю з Німеччиною. І дуче Італії вирішив зробити з потенційного ворога партнера. Початком цієї співпраці можна вважати візит Муссоліні до Мюнхена та Берліна. Марш дисциплінованої та могутньої армії пана Адольфа справив неабияке враження на Беніто, про що свідчила його палка промова з трибуни.

Зустріч у Берліні
Зустріч у Берліні у вересні 1937 р. © Luce / Keystone / Getty Images

«Коли у фашиста є друг, він ітиме з ним до кінця», – слова, які ознаменували об’єднання двох радикальних лідерів та зміцнення вже цілком видимої загрози.

Невілл Чемберлен – «голуб миру у клітці війни»

Його можна вважати уособленням усього того, що було таким характерним для політики того часу. Надмірна обережність, страх перед війною та задобрювання потенційного ворога.

Орієнтуючись із самого початку на ефективний бізнес, Невілл керував плантаціями батька на Багамах, займався підприємництвом, а пізніше вступив у Парламент від Консервативної партії.

Невілл Чемберлен
Невілл Чемберлен. Його політика «умиротворення» ворога наблизила початок Другої світової війни

Він був повною протилежністю Вінстона Черчілля. Виважений та обережний політик, що успішно керував економічними справами. Чи можна те саме сказати і про справи зовнішні? І досі це питання залишається суперечливим.

Ще з 50-х років англійські дослідники припускали, що Чемберлен здійснював цілком зрозумілу й успішну політику, яка допомогла відтермінувати війну для Англії. Інша справа, що відтерміновувала війну ця людина лише для СВОЄЇ країни, по суті кидаючи на поталу німецькому «ненажерливому псу» слабші сторони.

Можна стверджувати, що його політика нейтралітету та «умиротворення» ворога стала основним негативним чинником, який вплинув на початок Другої світової.

Чехословаччина – «далека країна, про яку ми не знаємо»

1938 рік. Європі був дарований ще один рік, рік для усвідомлення загрози, для останніх можливих приготувань до неминучого конфлікту, масштаби якого тоді ніхто не міг собі уявити.

Адольф Гітлер, який уже відчував за собою потрібну військову потугу для поширення своєї влади, вирішив «попрактикуватись» перед серйозним виступом. Піддослідним кроликом стала Чехословаччина.

«Я не дозволю іноземним політикам створити тут, у серці Німеччини, другу Палестину. Бідні араби – беззахисні та кинуті. Німці у Чехословаччині не є ні беззахисними, ні кинутими!»

Різка промова фюрера у Нюрнберзі натякала на його наміри щодо країни, в якій (за його ж словами) «клятий чехословацький уряд» «катує» корінних німців.

Судетські німці. Одна із нацменшин, яких на території Чехословаччини налічувалося близько 3 мільйонів. Гітлер не раз у своїх промовах нагадував, що «брати-німці» потерпають від утисків з боку чехів. Мир потрібно було рятувати, європейським політикам потрібно було щось робити. Невіл Чемберлен вирішив зробити «удар на випередження», тож полетів літаком до Гітлера для розмови.

Зустріч у Берхтесгадені завершилася успішно, але ж для кого? Чемберлен, розмовляючи з паном Адольфом, наголошував на всій важливості англо-німецького зближення, а також сказав, що «припускає принцип відділення Судетської області».

Гітлер зустрічає Чемберлена
Гітлер зустрічає Чемберлена у своїй резиденції в Берхтесгадені. Праворуч – міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп (1938 р.). © Ullstein Bild / Ullstein Bild via Getty Images

Уряд Чехословаччини звертався до європейських лідерів з проханням допомогти. Їхні кордони ось-ось порушать. Що ж тоді означають усі укладені договори та меморандуми?

І що зробила Європа? 21 вересня Франція та Англія надіслали чехам ультиматум: якщо чинитимуть опір, союзники не допоможуть.

Чехословаччина залишилася сама. Не маючи іншого вибору, уряд вирішив зробити все для захисту своїх кордонів та розпочав загальну мобілізацію. На таке зухвальство Гітлер відповів уже прямими погрозами.

Наприкінці вересня у місті Мюнхені зустрілася трійця, яка невдовзі вирішила долю цілої країни. Невілл Чемберлен, Адольф Гітлер та Беніто Муссоліні підписали документ, який фактично узаконив розчленування Чехословаччини. «Прихильники миру» та «пацифісти» лицемірно обізвали її «потрібною жертвою у справі миру». І жертва ця справді зіграла свою роль.

Зустріч у Мюнхені
Зустріч у Мюнхені. © AFP

Під бурхливі овації Чемберлен виступив перед англійським народом у Лондоні, підняв догори підписаний ним договір та радісно проголосив: «Я приніс вам мир!».

Важко розцінювати дії Чемберлена тут. Пан Невілл робив те, що і мусив: намагався захистити свою державу та дати їй більше часу для підготовки до неминучого конфлікту. Чемберлен подарував Англії ще декілька місяців. Але якою ціною?

Чи переживав пан Невілл за Чехословаччину? Жодного співчуття, адже це була з його слів «далека країна, про яку ми не знаємо».

«Я приніс вам мир!»
«Я приніс вам мир!» © George Rinhart / Corbis via Getty Images

Окупація Польщі – час вийшов…

Що й казати, фюрер використав весь наявний час сповна. Сильна армія – збудована, вірний союзник (Італія) – знайдений, потенційні вороги – налякані, експеримент з Чехословаччиною – успішний. Могутня бойова машина фюрера була повністю готовою до початку конфлікту. Гітлер був цілком упевненим, що зараз (на піку своєї влади) нарешті настав час для нової війни, ще жахливішої, ніж Перша світова.

Ситуація почала загострюватися навколо Польщі. Дуже обережно та тонко Німеччина радила полякам, наче своєму недолугому другу, відразу здатися. Рейх пропонував польському уряду віддати Данціг та перейти на такий же рівень стосунків, який існував у нього з Італією, на що Польща ввічливо відповіла відмовою. Тоді Німеччина попередила, що вдруге ніхто пропонувати не збирається.

Миротворець Чемберлен намагався знову запобігти можливому конфлікту та зорганізував інші країни-союзниці для захисту польських кордонів (усе-таки другої жертви не могло бути). Польщі було надано гарантію у разі агресії з боку Німеччини. Англія обіцяла підтримати свою союзницю всіма можливими засобами.

Систему гарантій вирішила підтримати навіть «заморська» Америка. Президент Рузвельт надіслав Гітлерові та Муссоліні листа, в якому просив запевнити, що жодної агресії з боку Німеччини чи Італії вчинено не буде. Але було надто пізно, фюрер відчув свою безкарність. Один за одним Гітлер скасовував усі укладені раніше договори. Англо-німецька угода, німецько-польська декларація – усі домовленості, кожне сказане чи писане слово виявилося нічим, простою формальністю, яка, як виявилося, не означала нічого для фюрера.

Все ще прихильник «умиротворення» Чемберлен із останніх сил намагався зберегти хоча б якусь можливість миру, поки не зрозумів: вже надто пізно. У фюрера – великі амбіції. Гітлер не зупиниться ні перед чим.

1939 рік. 23 серпня пан Адольф забезпечив собі ще одну умову майбутньої операції. Цього дня підписаний секретний протокол, відомий зараз як «пакт Молотова-Ріббентропа».

1 вересня, 4 година 45 хвилин… Час вийшов. Навчальний німецький корабель «Шлезвіг-Гольштейн» відкрив вогонь по польській військово-морській базі Вестерплатте на Балтиці… Німецькі війська перетнули кордон Польщі… 3 вересня Англія оголошує війну Німеччині. До Великобританії приєднується також Франція. Почалася Друга світова війна.

«Шлезвіг-Гольштейн»
Навчальний німецький корабель «Шлезвіг-Гольштейн» стріляє по польській військово-морській базі Вестерплатте. © Ullstein Bild / Getty Images

Арістід Бріан, Гюстав Штреземан і Невілл Чемберлен… Маньчжурія, Ефіопія, Чехословаччина та Польща. Імена та місця, що стали доказами тієї безсилості, яка панувала в Європі по завершенню Першої світової війни.

Арістід Бріан мріяв про казковий мир без зброї та сварок, намагаючись уникнути силового розв’язання проблем. Невілл Чемберлен старався захистити свою країну, задобрюючи окупанта та жертвуючи іншими меншими державами. Обидва своїми рішеннями розв’язували руки агресорам та лише підсилювали їхню владу, прикриваючись «покривалом ненасильства».

ХХІ століття… Вторгнення Росії у Грузію, військові дії у Сирії, окупація Криму та початок АТО. Чи розуміє Європа загрозу, що насувається, сьогодні? Чи ще залишилися політики-пацифісти із закликами миру та взаємного порозуміння? Запитання залишається відкритим. Адже ніколи невідомо, що станеться сьогодні чи завтра. Питання в іншому. Чи зможе Європа (включно з нами) дати загарбникам впевнену відсіч? Чи вчасно ми почнемо діяти? І чи не повторимо ми долі Ефіопії, Чехословаччини та Польщі у ХХ столітті?

2018 рік… до початку залишалося…

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів)

Також буде цікаво: