Право на відкриті дані Медіа Найактуальніше 

Право на відкриті дані

Відкриті дані – справжнє джерело історій для журналістів в останні декілька років. Це публічна інформація, яка є вільною для використання та розповсюдження. Відкриті дані можна схарактеризувати тим, що вони не потребують запитів на їхнє отримання, їх можна використовувати у комерційних цілях і вони є швидкодоступними. Оприлюднюються вони на порталах відкритих даних або вебсайтах.

Відкриті дані набули популярності саме під час розвитку комп’ютерних технологій, а здебільшого завдяки виникненню Інтернету. Але велику роль у поширенні цієї ідеї відіграло також електронне урядування країн.  В Україні для правильного використання відкритих даних є важливими такі закони: Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про захист персональних даних» та Закон України «Про відкритість використання публічних коштів».

Публічна інформація трактується як така, що була створена або отримана державними органами, і була задокументована. Така інформація є відкритою і доступною в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах та на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних. Швидкий та якісний доступ публічної інформації мають забезпечувати самі її розпорядники, що теж передбачено в законі. А за порушення законодавства про доступ до цієї інформації встановлена юридична відповідальність.

Проте навіть серед публічної інформації є частинка даних, які мають обмежений доступ: конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація. Конфіденційною є та інформація, до якої фізичні чи юридичні особи обмежили доступ. Її можна поширювати лише за згоди осіб, які нею володіють та за визначеними умовами.

Інформація, що може нашкодити особі, суспільству чи державі під час її розголосу, є таємною. Зазвичай така інформація має містити в собі державну, банківську, розвідувальну, чи інші види таємниць передбаченні законодавством України. Службова інформація визначається тим, що в ній присутні відомості про роботу суб’єктів владних повноважень. Тобто прийняті рішення, плани, службові записки та обговорення.

У законі «Про доступ до публічної інформації» обмеження у використанні таких даних передбачено у випадку, якщо вони можуть загрожувати національній безпеці, територіальній цілісності та громадському порядку. Також не можна розголошувати інформацію, що може істотно нашкодити тому, про кого в ній йдеться. Або ж якщо тут має право бути суспільний інтерес до такої інформації, то доступ до неї буде обмеженим, якщо втрати від розголошення цих даних будуть більшими за важливість розголосу цієї інформації для суспільства.

У законі «Про захист персональних даних» чітко вказано, які дані обробляти не можна. Персональні дані особи використовуються за законом, а конфіденційну інформацію про особу розголошувати заборонено, якщо вона не дала на те дозвіл. Також не можна обробляти дані про расове або етнічне походження, релігійні та світоглядні переконання, членство в спілках та партіях, та дані, що стосуються здоров’я людини. Використання персональної інформації про людину має відповідати меті цього завдання. Не можна публікувати недостовірні дані та переходити межі їх використання для власних цілей.

Але є дані, до яких не мають права обмежувати вільний доступ. Наприклад, інформація про розгляд чи затвердження бюджетів, а також використання бюджетних коштів. Розпорядження державним майном, включно з іменами осіб, хто його отримав, теж не може замовчуватися. Також не може бути прихованою інформація про наявність податкового боргу та документів про стан службових розслідувань, якщо такі є.

Про публічну інформацію у формі відкритих даних згадується у законі «Про доступ до публічної інформації». Вона пояснюється як публічна інформація, яка існує у форматі, що може оброблятися електронними засобами, і є такою ж доступною для будь-кого. Також передбачене зобов’язання розпорядників інформації надавати такі дані на запит та публікувати й оновлювати їх на державних вебпорталі та вебсайтах.

Приклад того як можуть виглядати дані у форматі API. Ресурс: Єдиний державний вебпортал відкритих даних

Для кращого використання та отримання відкритих даних існує один цінний документ – положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Саме тут зазначаються вимоги до формату і структури, в яких публікуються дані, періодичність оновлення, як вони мають оприлюднюватися та сам перелік даних. А ще один закон «Про відкритість використання публічних коштів» регулює питання по забезпеченню оприлюднення такої інформації, тобто умови та порядок. Публічними коштами можна вважати державний та місцеві бюджети.

Історія відкритих даних в Україні саме і бере початок із підпису Закону України «Про доступ до публічної інформації» у 2011 році, який пояснив, що таке публічна інформація, як її можна використовувати, хто її може отримати, і, звичайно ж, як і де її можна дістати. У 2014 році важливим кроком вперед було створення спеціального державного органу, що відповідає за відкриті дані на рівні держави – зараз це Міністерство цифрової трансформації України.

Наступним кроком було додавання поняття вже саме про публічну інформацію у формі відкритих даних до закону у 2015 році. Цього ж року було прийнято ще низку законів, що забезпечували доступ до відкритих даних. Наприклад, було надано доступ до інформації про державний та місцеві бюджети та їхнє використання. А вже у 2016 році Україна долучилася до Міжнародної хартії відкритих даних. Завдяки цьому ми можемо отримувати важливу інформацію, наприклад, на місцевому рівні це можуть бути дані про використання публічних коштів, перелік об’єктів комунальної власності, дані про депутатів.

Ринок відкритих даних в Україні працює вже добре. А використання такої інформації вже врегульоване законодавством. Здебільшого відкритими даними користуються для створення проєктів з журналістики даних та в ході журналістських розслідувань. Хоча потенціал використання публічної інформації у вигляді відкритих даних набагато більший.

Тут проблеми зазвичай виникають в тому, що опубліковані дані можуть бути неякісними, і це загальмовує роботу з ними. Ще однією проблемою можна вважати неспроможність більшості людей скористатися відкритими даними, через банальну нестачу навичок та знань. Адже, для того, щоб їх прочитати треба бути програмістом, або хоча б розуміти мову коду. У більшості громадян, якщо не брати до уваги саме IT-спеціалістів, просто немає бажання та часу, щоб додатково вивчати програмування аби опрацювати відкриті дані. Тобто, не зважаючи на їхнє існування, використовуються вони не так якісно і часто, як того хотілося б. Саме через велику кількість перешкод, які потребують вирішення як з боку держави, так і зі сторони громадян.

 

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів)

Також буде цікаво: